- •1.1 Гіпотези й принципи теорії пружності
- •1.2 Напружений стан в точці тіла. Тензор напруг
- •1.2.1 Зовнішні сили й напруги
- •1.2.2 Диференціальні рівняння рівноваги
- •1.2.3 Визначення напруг на похилих площадках. Умови на поверхні
- •1.2.4 Головні напруги. Інваріанти напруженого стану
- •1.2.5 Тензор напруг. Найбільші дотичні напруження
- •1.3 Деформований стан у точці тіла. Тензор деформацій
- •1.3.1 Переміщення й деформації. Взаємозв'язок між ними
- •1.3.2 Об'ємна деформація
- •1.3.3 Рівняння нерозривності деформацій
- •1.3.4 Тензор деформацій. Головні деформації
- •1.4 Взаємозв'язок між тензорами напруг і деформацій. Узагальнений закон Гука
- •1.5 Робота пружних сил. Потенційна енергія деформацій
- •2.1 Повна система рівнянь теорії пружності
- •2.2 Розв’язання задач теорії пружності в переміщеннях
- •2.3 Рішення задачі теорії пружності в напруженнях при постійних об'ємних силах
- •2.4 Типи граничних умов на поверхні тіла
- •2.5 Теорема одиничності. Методи рішення задачі теорії пружності
- •3.1 Плоска деформація і плоский напружений стан
- •3.2 Методи рішення плоскої задачі для прямокутних однозв'язних областей
- •3.3 Згинання консолі силою, прикладеною на кінці
- •3.4 Балка на двох опорах під дією рівномірно розподіленого навантаження
- •3.5 Трикутна підпірна стінка
- •3.6 Розрахунок балки-стінки
- •3.7 Обґрунтування принципу Сен-Венана
- •Розділ 4. ПлосКа задача теорії пружності у полярних координатах
- •4.1 Основні рівняння
- •4.2 Простий радіальний напружений стан
- •4.3 Клин, навантажений у вершині зосередженою силою
- •4.4 Стискання клина
- •4.5 Згинання клина
- •4.6 Дія зосередженої сили, прикладеної до границі напівплощини
- •4.7 Функція напружень для плоскої задачі в полярних координатах
- •4.8 Осесимметричні задачі. Рішення в переміщеннях
- •4.9 Розрахунок труби з товстими стінками (задача Ламе)
- •4.10 Рішення осесимметричної задачі за допомогою функції напружень
- •4.11 Чистий вигин криволінійного бруса. Задача Головіна
- •4.12 Поняття про розрахунок циліндричних котків
- •6.13 Поняття про дію зосередженої сили на пружний півпростір
- •5.1 Основні поняття й гіпотези
- •5.2 Переміщення і деформації в пластинці
- •5.3 Напруження в пластинці
- •5.4 Зусилля в пластинці
- •5.5 Вираження напружень через зусилля
- •5.6 Диференційне рівняння зігнутої серединної поверхні пластинки
- •5.7 Умови на контурі пластинки
- •5.8 Прямокутна пластинка. Рішення Нав’є
- •5.9 Прямокутна пластинка. Розв’язок Леві
- •5.10 Поняття про розрахунок прямокутної пластинки й нескінченної смуги на пружній основі
- •5.11 Основні рівняння вигину круглої пластинки
- •5.12 Найпростіші осесиметричні задачі вигину круглої пластинки
- •5.13 Поняття про розрахунок гнучких пластинок
- •6.1 Сутність варіаційних методів розв’язання
- •6.2 Метод Рітца-Тимошенко
- •6.1 Сутність варіаційних методів розв’язання
- •6.2 Метод Рітца-Тимошенко
- •6.3 Метод Бубнова-Гальоркіна
- •6.4 Метод Власова
- •6.5 Потенційна енергія при вигині пластинки
- •6.6 Приклад розв’язання задачі методом Рітца-Тимошенко
- •6.7 Приклад розв’язання задачі методом Бубнова-Гальоркіна
6.5 Потенційна енергія при вигині пластинки
Виведемо формулу для визначення потенційної енергії, що накопичується при вигині пластинки. Відповідно до прийнятих гіпотез, і , тому формула питомої потенційної енергії (1.18) приймає вигляд
Вносячи сюди вирази напруг (5.6) і деформацій (5.5), одержуємо
Додамо й віднімемо з виразу у квадратних дужках величину
Після групування одержуємо
або
Підставимо отриманий вираз питомої потенційної енергії у формулу (1.20). Тому що прогини пластинки є функціями тільки двох змінних x і y, то в потрійному інтегралі можна відокремити інтегрування по z:
Інтегруючи й уводячи циліндричну жорсткість (5.7), одержуємо
|
(6.10) |
Тут подвійний інтеграл береться по всій площі серединної поверхні пластинки.
Для деяких випадків закріплення пластинки вираз потенційної енергії (6.10) можна спростити. Візьмемо інтеграл від останнього доданка у квадратних дужках і перетворимо його в такий спосіб:
|
(а) |
В останньому виразі проведемо інтегрування вроздріб:
|
(б) |
Перший із вхідних сюди інтегралів — контурний, тому що підінтегральна функція є результат інтегрування по y і, отже, у неї входять значення похідних функції прогинів на контурі, паралельному осі x. Інтегрування в цьому контурному інтегралі ведеться уздовж того ж контуру пластинки. Другий інтеграл у формулі (б) перетворимо ще раз:
і проінтегруємо вроздріб. Тоді інтеграл (а) прийме такий вигляд:
|
(в) |
У другому з отриманих контурних інтегралів інтегрування ведеться уздовж контуру пластинки, паралельного осі y.
Якщо пластинка довільного обрису затиснена по контурі, то у всіх точках контуру прогин і кути повороту серединної площини дорівнюють нулю, тобто . Отже, обоє контурних інтеграла у виразі (в) звертаються в нуль, тому що в них входить множником похідна .
Якщо прямокутна пластинка шарнірно обперта по всьому контурі (рис. 6.1), то у всіх точках контуру прогин .
Рис. 6.1. Шарнірно обперта по контурі пластинка
На краях OA і BC, паралельні осі x, скривлення уздовж осі x неможливо, якщо пластинка щільно прилягає до опори. Таким чином, на цих краях у всіх точках , а, виходить, перший контурний інтеграл у формулі (в) звертається в нуль. На краях OB і AC неможливе скривлення уздовж осі y, тобто в цьому напрямку кути повороту й кривизна серединної площини дорівнюють нулю , і другий контурний інтеграл у формулі (в) теж звертається в нуль.
Таким чином, у двох розглянутих випадках інтеграл (в) приводиться до вигляду
Після його підстановки у формулу потенційної енергії (6.10) вираз, що стоїть у квадратних дужках, звертається в нуль і формула спрощується:
|
(6.11) |
Отриманий вираз можна використовувати для визначення потенційної енергії при вигині пластинок будь-якого обрису, затиснених по контурі, а прямокутних пластинок - ще й шарнірно обпертих по контурі.
6.6 Приклад розв’язання задачі методом Рітца-Тимошенко
Для ілюстрації методу Рітца-Тимошенко розглянемо вигин прямокутної пластинки, шарнірно обпертої по контурі й навантажену рівномірно розподіленим навантаженням (рис. 6.2).
Рис. 6.2. Розв’язання методом Рітца-Тимошенко
Наближений вираз функції прогинів приймаємо у вигляді ряду
|
(а) |
де функції
задовольняють всім граничним умовам шарнірного обпирання - і геометричним, і статичним.
Для обчислення коефіцієнтів ряду визначимо потенційну енергію системи зовнішніх і внутрішніх сил (6.2). Попередньо підрахуємо оператор Лапласа над функцією :
і підставимо цей вираз у формулу (6.11):
|
(б) |
Зведення у квадрат подвійного ряду рівносильне перемножуванню двох багаточленів, де кожний член першого ряду множиться на кожний член другого ряду. Щоб відрізнити члени одного ряду від членів іншого, в одному з них індекси k і l замінимо відповідно на c і d. Тоді вираз, що стоїть у квадратних дужках під інтегралом у формулі (б), перетвориться в такий спосіб:
Підставимо цей ряд у формулу (б). Міняючи порядок інтегрування, і підсумовування, а також виносячи постійні величини за знак інтеграла, одержуємо
|
(в) |
Досліджуємо вхідні сюди інтеграли. Перший з них
тобто цей інтеграл відмінний від нуля тільки при . У цьому випадку він дорівнює
Аналогічно, другий інтеграл
Підставляючи ненульові значення інтегралів у формулу (в) і з огляду на те, що вони відмінні від нуля тільки при значеннях індексів підсумовування й , знаходимо
|
(г) |
Роботу зовнішніх сил при вигині пластинки під дією поперечного навантаження можна підрахувати по формулі (6.4). Підставимо в цю формулу функцію прогинів і врахуємо, що :
Інтегруючи, одержуємо
|
(д) |
Підставимо співвідношення (г) і (д) у формулу (6.2), зберігаючи в обох рядах тільки члени, що містять непарні індекси k і l (при парних індексах коефіцієнти ):
Коефіцієнти потрібно вибирати так, щоб потенційна енергія системи мала мінімум, тобто повинні виконуватися умови (6.5):
Звідси знаходимо значення постійних коефіцієнтів:
Підставимо ці коефіцієнти в рівняння прогинів (а) і винесемо за знак суми постійний множник :
|
(е) |
Якщо у формулі (е) взяти нескінченно велику кількість членів, тобто прийняти , то одержимо розв’язок задачі, що збігається з точним (8.20).
Розглянемо наближений розв’язок, обмежуючись одним членом ряду. Тоді з формули (е) маємо
|
(ж) |
Максимальний прогин виникає в центрі пластинки (при й ):
У квадратній пластинці, коли , максимальний прогин
Підставляючи в цю формулу вираз циліндричної жорсткості (8.7) і приймаючи коефіцієнт Пуассона , знаходимо
Це наближене значення відрізняється від точного, рівного , усього на 2,7%.
Згинальні моменти знайдемо по формулах (8.8), підставляючи функцію прогинів у першому наближенні (ж):
Максимальні згинальні моменти також виникають у центрі пластинки:
У квадратній пластинці
Точне значення, що приводиться в довідниках, становить . Отже, максимальний згинальний момент для квадратної пластинки, підрахований у першому наближенні, відрізняється, від точного значення на 11,7%. Тому при обчисленні згинальних моментів у розглянутій пластинці варто брати кілька членів ряду (е). Ще менш точний результат виходить при обчисленні в першому наближенні поперечних сил.