- •46. Методика підготовки та проведення лекції
- •Структура лекції
- •Хід лекції:
- •V. Відповіді на питання студентів
- •48. Методика підготовки та проведення лабораторного заняття.
- •Структура лабораторного заняття
- •Хід заняття:
- •V. Підведення підсумків заняття
- •Vі. Домашнє завдання
- •Vіі. Прибирання робочих місць
- •Національна доктрина розвитку освіти України в ххі столітті.
- •50. Методика підготовки та проведення семінарського заняття
- •Структура семінарського заняття
- •Хід заняття:
- •V. Повідомлення теми наступного семінару, плану, рекомендованої літератури
46. Методика підготовки та проведення лекції
Етапи підготовки до лекції
-формулювання теми;
-визначення основної ідеї (цільова установка лекції);
-складання плану лекції;
-знайомство з бібліографією та вивчення наукової і методичної літератури;
-відбір фактичного матеріалу;
-формулювання часткових і загальних висновків;
-підбір наочного матеріалу;
-складання конспекту лекції;
-режисура лекції.
Лекція – це логічне, послідовне викладання змісту навчання, яке характеризується судженнями, висновками, підсумком. Вона охоплює основний теоретичний матеріал однієї або кількох тем навчальної дисципліни. Тематика курсу лекцій визначається робочою програмою.
В практиці роботи вищих навчальних закладів розрізняють різні типи лекцій:
вступна лекція;
установочна лекція;
традиційна (поточна) лекція;
проблемна лекція;
лекція-бесіда (діалог з аудиторією)
тематична лекція з елементами евристичної бесіди;
лекція-дискусія;
лекція прес-конференція;
лекція із застосуванням техніки зворотного зв’язку;
лекція з елементами проблемних ситуацій;
лекція з використанням ЕОМ і ТЗН;
лекція-консультація
лекція з використанням реферативних робіт студентів;
оглядова лекція;
заключна лекція.
Структура лекції
Тема:
Мета: освітня -
виховна -
розвиваюча –
Вид заняття:
Тип:
Наочність:
Міжпредметні зв’язки:
Хід лекції:
І. Організаційний момент
ІІ. Вступ
Актуалізація опорних знань студентів;
Мотивація пізнавальної діяльності студентів;
Повідомлення теми лекції:
План
1.
2.
3.
Завдання на самостійну роботу:
Рекомендована література:
ІІІ. Основна частина
(послідовно розкривається зміст теми відповідно до плану)
ІV. Висновки
V. Відповіді на питання студентів
(або ж, навпаки, поставити питання студентам)
47. ЗУ «про освіту»
В Законі України "Про освіту" містяться ті основні принципи і положення, на основі яких визначається стратегія і тактика реалізації законодавчо-закріплених ідей розвитку освіти в Україні.
Ці положення адресуються одночасно і суспільству, і самій системі освіти, і особистості, забезпечуючи як "зовнішні" соціально-педагогічні умови розвитку системи освіти, так і "внутрішні" власне педагогічні умови її повноцінної життєдіяльності.
Відзначимо ці положення: гуманістичний характер освіти; пріоритет загальнолюдських цінностей; вільний розвиток особистості; загальна доступність освіти; безплатність загальної освіти; всебічний захист того, хто навчається; особливе значення в управлінні, функціонуванні і розвитку школи має збереження єдності державно-національного, культурного і освітнього простору; свобода і плюралізм в освіті; відкритість освіти; демократичний, державно-громадський характер управління освітою; світський характер освіти в державних, муніципальних освітніх закладах; здобуття освіти рідною мовою; зв'язок освіти з національними і регіональними культурами і традиціями; наступність освітніх програм; варіативність освіти; розмежування компетенції суб'єктів системи.
Центральною ланкою системи освіти в Україні є загальна середня освіта, до складу якої входять: середні загальноосвітні школи, школи з поглибленим вивченням окремих предметів, гімназії, ліцеї, вечірні школи, освітні заклади інтернатного типу, спеціальні школи для дітей з вадами у фізичному і психічному розвитку, позашкільні навчальні заклади.
Головним завданням загальноосвітніх навчальних закладів є: створення сприятливих умов для розумового, морального, естетичного і фізичного розвитку особистості; формування наукового світогляду; засвоєння учнями системи наукових знань про природу, суспільство, людину, її працю, прийомів самостійної діяльності.
Закон України "Про освіту" має сім розділів:
I. Загальні положення (ст. 1 - 27).
ІІ. Система освіти (ст. 28 - 49).
ІІІ. Учасники навчально-виховного процесу (ст. 50 - 60).
IV. Фінансово-господарська діяльність, матеріально-технічна база закладів освіти (ст. 61 - 63).
V. Міжнародне співробітництво (ст. 64).
VI. Міжнародні договори (ст. 65).
VII. Відповідальність за порушення законодавства про освіту (ст. 66).
У преамбулі до закону "Про освіту" відзначено, що "метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної самосвідомості, взаємоповаги між націями і народностями.
Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного і культурного розвитку суспільства [Там же].
У першому розділі розкриваються: завдання законодавства України про освіту; права громадян на освіту; державна політика в галузі освіти; основні принципи освіти; мова освіти; навчально-виховний процес і громадсько-політична діяльність у закладах освіти; державні навчально-виховні заклади і церква; управління освітою і громадське самоврядування в системі освіти; органи державного управління освітою і повноваження органів управління освітою; повноваження Вищої атестаційної комісії і місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у галузі освіти; державні стандарти освіти; органи громадського самоврядування і самоврядування навчально-виховних закладів; умови створення навчально-виховних закладів; наукове і методичне забезпечення освіти; керівник закладу освіти; психологічна служба в системі освіти; соціально-педагогічний патронаж у системі освіти, участь діячів науки, культури та представників інших сфер діяльності в навчально-виховній роботі; організація медичного обслуговування, харчування в навчально-виховних закладах, забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання; документи про освіту.
У другому розділі "Система освіти" розкриті положення про структуру системи освіти (дошкільне виховання, загальну середню освіту, професійну освіту, вищу освіту, післядипломну підготовку — стажування, клінічну ординатуру тощо, аспірантуру, докторантуру, підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів; позашкільне навчання і виховання, самоосвіту).
У третьому розділі розкриваються права і обов'язки учасників навчально-виховного процесу - вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів; вихователів, вчителів, викладачів, практичних психологів, соціальних педагогів, майстрів виробничого навчання, методистів, педагогічних працівників позашкільних закладів, наукових, інженерно-технічних працівників, навчально-допоміжного персоналу; батьків або осіб, що їх замінюють, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу; представників підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій і фондів, асоціацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.
У розділі IV розкриваються положення про фінансову і господарську діяльність закладів, установ, організацій, підприємств системи освіти, про їх матеріально-технічну базу, фінансування наукових досліджень.
Розділи V і VI визначають міжнародні договори та міжнародне співробітництво навчально-виховних закладів і органів управління освітою.
У заключному VII розділі визначається відповідальність службових осіб і громадян за порушення законодавства про освіту.
Реалізація Закону України "Про освіту" обумовлена цілим рядом труднощів і суперечностей, які значною мірою пов'язані з істотними змінами концепції розвитку нашого суспільства, зі спробами ввійти в ринкові відносини, зі змінами ціннісних орієнтацій, освітніх і життєвих потреб людини. Особливу тривогу викликає стан здоров'я дітей і підлітків, зокрема, у зв'язку з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
За експертними оцінками вчених-педагогів у нашій державі лише 35 - 40% учнів старших класів здатних засвоїти програму загальноосвітньої школи з усіх предметів. Дані соціологічних досліджень свідчать про низьку навчально-методичну забезпеченість навчальних закладів середньої освіти. Існує ряд інших важливих проблем.