М

981*

іністерство освіти і науки України

Міністерство промислової політики України

Національна металургійна академія України

Державний інститут підготовки та перепідготовки кадрів промисловості

Криворізький металургійний факультет

М Е Т О Д И Ч Н И Й П О С І Б Н И К

Для самостійної роботи студентів

з дисципліни

Т Е О Р І Я Р І З А Н Н Я Т А

Р І Ж У Ч И Й І Н С Т Р У М Е Н Т

Частина 1

ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОГО РЕЖИМУ РІЗАННЯ

ПРИ ТОЧІННІ

за спеціальністю 7.090202 “Технологія машинобудування”

Затверджено

на засіданні учбово-методичної ради протокол № 14

від “17” червня 2004 р.

м. Кривий Ріг

2004

Методичний посібник для самостійної роботи студентів з дисципліни „Теорія різання та ріжучий інструмент” (частина 1 “Визначення оптимального режиму різання при точінні”) за спеціальністю 7.090202 “Технологія машинобудування”.

Укладач: ст. викладач Скляр Ю.М.

Рецензент: професор, к.т.н. Марутов В.О.

1. Мета та задачі роботи

Основною метою роботи є ознайомлення студентів з методикою визначення оптимальних режимів різання при точінні, підвищенням продуктивності метало обробки та поліпшенням якості оброблених деталей.

В процесі виконання роботи студенти повинні вміти:

1. Вибирати тип та модель верстата для обробки конкретної деталі.

2. Вибирати та встановлювати характеристику токарних різців.

3. Призначати та розраховувати основні елементи режиму різання, корис-туючись спеціальною та довідковою літературою.

4. Виконувати силові розрахунки процесу різання та пов'язувати їх з характеристикою вибраного верстата.

5. Визначати основний час обробки деталі.

6. Робити висновки по виконаній роботі.

2. Теоретичні основи

Оптимальним режимом різання називається такий режим, який забезпечує найбільшу продуктивність та найменшу собівартість обробки при одержані заданої якості деталі. При цьому бажано, щоб потужність верстата та ріжучі здібності інструменту були використані повністю.

Підвищення продуктивності супроводжується зниженням собівартості обробки. Таким чином, режим найбільшої продуктивності відповідає режиму найбільшої економічності.

Продуктивність з машинного часу Q - величина, обернено пропорційна основному (машинному) часу Т_м , тобто

Q = 1/Т_м . (1)

Підставимо у рівняння (1) значення

Т_м = D£h / Vts одержимо:

Q=Vts / 10³D£h. (2)

Величини D, £, та h відомі, тому позначивши 1/D£h = А₀, одержимо:

Q= А₀Vts.

Таким чином, продуктивність пропорційна добутку параметрів режиму різання. Необхідно визначити вплив кожного з множників (V, t та s) на продуктивність. Як відомо, елементи режиму різання пов'язані залежністю V=Cv / t^xs^y, з якої виходить, що зміна t та s приведе до зміни V. Розрахунки показують, що для забезпечення найбільшої продуктивності з машинного часу необхідно в першу чергу призначити найбільш можливу глибину різання, потім можливо більшу подачу, а швидкість різання розрахувати по відомих формулах.

Збільшення швидкості різання повинно йти не за рахунок зниження глибини різання та подачі, а за рахунок застосування раціональної геометрії, підвищення якості матеріалу ріжучої частини інструменту, застосування ефективної мас-тильно - охолоджуючої рідини та інших засобів, які знижують інтенсивність зносу інструменту.

Встановлення оптимального режиму різання виконується у наступній послідовності:

1. Вибирають попередньо тип та модель верстату.

2. Вибирають характеристику ріжучого інструменту.

3. Встановлюють глибину різання.

4. Визначить подачу.

5. Задаються періодом стійкості інструменту.

6. Визначають швидкість різання та частоту шпинделя верстату.

7. Підраховують сили різання.

8. Визначають потужність різання.

9. Підраховують машинний час.