Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метеорологія посібник.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
548.35 Кб
Скачать

4.2.2. Особливості мікроклімату міст

Особливий клімат (мезоклімат) виникає в містах. Причини цього: надлишок диму й пилу над містами, особливості підстилаючої поверхні (асфальт, залізні дахи), різкі її нерівності (будівлі), додаткове тепло, яке виділяється при спалюванні палива й у процесі життєдіяльності великої кількості людей.

Температура повітря в місті вища, ніж поза ним. Вологість повітря, зазвичай, знижена внаслідок підвищення температури і зменшення випаровування вологи з поверхні. Швидкість вітру, як правило, менша, чим за містом, причому на розподіл швидкості і напрямку вітру впливає планування міст. Різниця у температурі між містом і його околицями може привести до виникнення вітру, що дме убік міста. На вулицях виникає циркуляція повітря, обумовлена неоднаковим нагріванням тіньової і сонячної сторін. Умови виникнення туману і хмар над містом більш сприятливі (висхідні струми, достаток ядер конденсації), чим в околицях, і опади випадають частіше.

4.2.3. Чинники та періодичність динаміки клімату

Існують гіпотези, які пояснюють зміни клімату впливом космічних, астрономічних та геологічних факторів.

Серед космічних факторів називають коливання сонячної сталої вна­слідок безпосередніх змін інтенсивності та спектрального складу сонячного випромінювання, пов'язаних зі змінами у самому Сонці, а також із тим, що Сонячна система на своєму шляху в космічному просторі потрапляла в більш або менш прозорі ділянки.

Астрономічні чинники лежать в основі гіпотез, які пояснюють коли­вання клімату змінами деяких астрономічних положень Землі.

Наприклад, нахил площини земного екватора до площини земної орбіти змінюється від 22° до 24,5° з періодичністю близько 40 000 років.

Земна орбіта має форму еліпса, в одному з фокусів якого міститься Сон­це. Співвідношення фокусної відстані та великої осі, тобто, ексцентриситет земної орбіти змінюється від 0,017 до 0,068 з періодом приблизно в 92 000 років. Із зменшенням ексцентриситету орбіта стає близькою до кола, а від­стань до Сонця взимку і влітку змінюється.

Третій астрономічний чинник − це зміни положення точки весняного рівнодення на орбіті у зв'язку з переміщенням (прецесією) земної осі, яке від­бувається з періодичністю приблизно 26 000 років, що спричинює коливання кількості сонячної радіації за окремі сезони року.

Циклічність перелічених чинників призводить до протилежної дії кож­ного з них або до підсилення одного фактора іншими. Більшість дослідників основною причиною змін клімату вважають гео­логічний чинник, тобто зміни характеру земної поверхні: розподіл суходолу та моря, зміну абсолютної висоти над рівнем моря, берегової лінії, рельєфу, рослинного покриву.

В одній із гіпотез причину змін клімату пояснюють переміщенням по­люсів Землі, в інших − рухом літосферних плит і материків. Материки пе­ребували то біля полюса, то в теплих широтах біля екватора. Ця гіпотеза дає змогу пояснити такі явища, як наявність решток тропічних рослин в поляр­них і субполярних широтах та існування полярного клімату в тропіках. Стає зрозумілим, що кам'яне вугілля з рештками рослин вологого тропічного клі­мату на архіпелазі Шпіцберген не могло утворитися за умов перманентного арктичного клімату і полярної ночі, а лише тоді, коли цей архіпелаг перебу­вав у теплих широтах, значно віддалених від полюса.

Існують гіпотези, які пояснюють коливання клімату змінами газового складу атмосфери, особливо кількості вуглекислого газу, який пропускає ко­роткохвильову сонячну радіацію до земної поверхні, а затримує і поглинає довгохвильове теплове випромінювання Землі, що сприяє підвищенню тем­ператури земної поверхні. За деякими гіпотезами вважають, що ймовірними факторами змін клімату були періоди посилення вулканічної діяльності, унас­лідок чого зменшувалася прозорість атмосфери, але водночас зменшувалось і ефективне випромінювання.