Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метеорологія посібник.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
548.35 Кб
Скачать

4.1.5. Генетична класифікація кліматів

Генетична класифікація кліматів Б. П. Алісова ґрунтується на розподілі сонячної радіації, географічних типах повітряних мас та їх циркуляції. У кожній півкулі Б. П. Алісов виділив по чотири основних кліматичних пояси:

1) екваторіальний;

2) тропічний

3) помірний;

4) арктичний (антарктичний)

В усіх основних поясах цілорічно переважає один географічний тип повітряної маси. тому в основних поясах немає різкого контрасту за умовами зволоження, зокрема, зазвичай, не виділяють дощових та сухих сезонів. Крім того, виділено по три перехідних кліматичних по­яси в кожній півкулі: субекваторіальний, субтропічний і субарктичний (субантарктичний), де по півроку панують повітряні маси сусідніх поясів. Тому в умовах високої теплозабезпеченості субекваторіальних та субтропічних поясів чітко виражені два сезони: сухий і дощовий. У кожному поясі формуються континентальний та морський підтипи повіт­ряних мас і, відповідно, підтипи клімату або кліматичні області. У тропічному, субтропічному та помірному кліматичних поясах, окрім континентальних та океанічних кліматичних областей, виділяють області західних та східних узбереж. Дві останні області мають вельми значні відмінності між собою у термічному режимі, кількості та режимі випадання атмосферних опадів.

4.2. Мікроклімат. Зміни клімату

4.2.1. Мікроклімат та чинники, що його визначають

Дотепер ми розглядали особливості клімату в планетарному масштабі і клімат великих просторів тобто так званий макроклімат. Поняття "мікроклімат" має два значення: клімат невеликого простору, наприклад двору, схилу, яру і т.д., і клімат наземного повітря, точніше — особливості клімату наземного шару повітря. Обидва значення не суперечать один одному, тому що стан приземного шару тропосфери змінюється помітно навіть на дуже невеликих відстанях.

Стан поверхні, який визначає мікрокліматичні умови, виявляється у першу чергу в приземному шарі товщиною в кілька десятків метрів. Теплообмін між повітрям і ґрунтом тут особливо активний. Удень приземні шари повітря нагріваються сильніше, ніж розташовані вище, а вночі вони сильніше охолоджуються. Тому добові коливання температури дуже великі. Температура з висотою в цьому шарі вдень знижується, уночі часто спостерігається інверсія. Рух повітря на поверхні уповільнений. Це сприяє накопиченню в ньому водяної пари. Особливості нижнього шару атмосфери добре виражені в ясну, безвітряну погоду, у похмуру погоду і при вітрі вони згладжуються.

При звичайних умовах погоди перемішування повітря відбувається вже на висоті 1,5-2 м над поверхнею.

На формування мікроклімату впливають нерівності рельєфу з коливаннями висот від декількох сантиметрів до кількох десятків метрів (мікро- і мезорельєф).

Місцеві особливості клімату виникають під впливом рослинного покриву. Рослинність дуже ускладнює умови теплообміну й обміну вологою в приземному шарі. Трав'яний покрив — затримує сонячну радіацію. Так, наприклад, покрив із тимофіївки висотою близько 50см. пропускає до поверхні не більш 20 % радіації, а на житнім полі до поверхні доходить менш 10 %. Але разом з тим рослинність затримує і теплове випромінювання поверхні. Тому температура поверхні під трав'яним покривом знижена, а амплітуди її коливань згладжені.

Випар із загальної площі листків рослин, що покривають ділянку поверхні, може перевершувати випар з вільної водної поверхні, рівної цій ділянці за площею. Великий випар і слабкий обмін пояснює підвищену вологість повітря серед рослин.

Вплив лісу на мікроклімат подібний з впливом трав'яного покриву, але перевершує його масштабами. Густий ліс пропускає до поверхні всього 2-7 % падаючої на нього радіації. Тривалість сонячного сяйва в лісі знижена до 5-7 годин на день. При цьому міняється спектральний склад радіації. Ліс холодніший за поле влітку і набагато тепліший узимку. Вологість повітря в лісі вища, ніж у відкритому полі. Вітровий потік, зустрічаючи на шляху ліс, обтікає його зверху, причому швидкість вітру над лісом підсилюється. У кронах дерев вітер стихає, і в лісі під кронами він дуже слабкий .