Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метеорологія посібник.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
548.35 Кб
Скачать

1.3.7. Географічний розподіл складових теплового балансу

Радіаційний баланс зменшується від екватора до полюсів.. Але ресурси тепла поверхні окремих частин океану визначаються не лише величиною радіаційного балансу, але й кількістю тепла, що переноситься течіями. Зокрема, з низьких широт течії виносять 15% Rб.. У помірні широти (40-600ш.) течії приносять 1/2 Rб., а в полярні широти прихід тепла за рахунок течій перевищує величину радіаційного балансу.

Основна частина тепла поверхні Землі витрачається на випаровування: для суходолу – 80% Rб., для океанів – 90% Rб. . Найменші витрати на випаровування для полярних та помірних широт. Тут не вистачає ресурсів тепла, а також влітку повітря охолоджується над поверхнею води. Випаровування тут іде за рахунок F0 – адвективного тепла. Другий слабо виражений мінімум випаровування в екваторіальних широтах, де висхідні потоки повітря сприяють конденсації. Найбільше випаровування в тропічних широтах (10 – 300), де переважають низхідні потоки, що призводять до постійного дефіциту вологи.

Для суходолу зональна закономірність для LE виражена не чітко. Тут випаровування пов`язане з ресурсами і тепла, і вологи. Найменше LE в тропічних широтах, де малі ресурси вологи , проте мале LE і в полярних та субполярних широтах, де недостатньо тепла. Але виділення тепла при конденсації і сублімації компенсує витрати при випаровуванні. Найбільше LE в екваторіальних широтах та достатньо велике LE у помірних широтах.

Р (турбулентний теплообмін із атмосферою) в океані в 3 рази менше, ніж на суходолі. На океані Р збільшується від екватора до полюсів. Чому? Якщо повітря набагато холодніше води, то турбулентність велика. Це відбувається в помірних та полярних широтах. В екваторіальних та тропічних широтах ця різниця незначна, тому турбулентність невелика.

На суходолі Р збільшується від полюсів до тропіків і зменшується від тропіків до екватора. Такий розподіл пояснюється двома причинами. В полярних та екваторіальних широтах радіаційний баланс малий і він не забезпечує нагрівання атмосфери, а в екваторіальних широтах більша частина радіаційного балансу витрачається на випаровування.

1.3.8. Визначальний вплив теплового балансу на формування температур повітря

Температури приземного шару повітря залежать, насамперед від приходної частини теплового балансу, тобто залишкової сонячної радіації. Оскільки розподіл останньої має субширотний напрямок, то основна закономірність зміни температур повітря – від екватора до полюсів. Ділянки, котрі розташовані ближче до екватора, зазвичай, мають вищі температури повітря. При знаходженні на одній і тій же широті повітря над океаном та над суходолом має відмінний термічний режим. Так, у літній період більша частина сонячної радіації над океаном витрачається на випаровування, а на нагрівання повітря залишається мало енергії. Над суходолом навпаки: із-за менших витрат на випаровування повітря прогрівається сильніше. Тому влітку суходіл має вищі температури, ніж океан. У зимовий період більш нагріті материки сильніше охолоджуються унаслідок значного ефективного випромінювання. Тому взимку материки мають значно нижчі температури, ніж розташований на тій же широті океан.

Аналогічним чином можна порівняти термічний режим прибережних та внутрішньоконтинентальних ділянок материків. По указаних раніше причинах прибережні ділянки мають згладжений хід температури повітря, а внутрішньоконтинентальні характеризуються значно більшими річними амплітудами.