Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метеорологія посібник.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
548.35 Кб
Скачать

1.4.4. Відмінності термічного режиму північної та південної півкуль

Чітко видно різницю термічного режиму північної та південної півкулі. Умови його формування відрізняються насамперед у характері підстилаючої поверхні. В північній півкулі на суходіл приходиться 39% поверхні, а в південній - 19 %. При цьому в помірних широтах північної півкулі – максимум суходолу, а в південній – мінімум суходолу. Істотно відрізняються і полярні області. Північна полярна область зайнята океаном і одержує тепло через течії. Крім того, взимку посилюється циклонічна діяльність, яка переносить тепло шляхом повітряної адвекції. А влітку кільце розігрітих материків ще більш утеплює Арктику, яка і так влітку має великий радіаційний баланс.

У південній полярній області все навпаки. На Антарктиді потужний льодовиковий покрив, вона оточена суцільним поясом течії Західних вітрів, тому немає океанічної адвекції тепла. Над величезним льодовиковим плато стаціонарні антициклони ізолюють Антарктиду від переносу тепла повітряними потоками. Окрім того, Антарктида вихолоджується із-за великого Іеф. та альбедо (0,9), у той час як альбедо Арктики 0,7.

У приполярних широтах південної півкулі дрейфуючі льоди взимку займають територію до 550 пд.ш. (19млн.км2), а влітку (грудень) – 2млн.км2. У північній півкулі льодовий і сніговий покрив тане. Крім того, в океані південної півкулі випаровування набагато більше (86% енергії Rб.), ніж у північній (77%). Тому менше енергії в південній півкулі залишається на нагрівання повітря і температура тут нижча. А випарувана в південній півкулі водяна пара конденсується значною мірою в зоні внутрітропічної конвергенції в північній півкулі (5-100пн.ш) і там віддає це приховане тепло.

Усереднені температури на рівні моря.

П ів к у л і

С і ч е н ь

Л и п е н ь

Р і к

Пн. півкуля

+90С

+220С

+160С

Пд. півкуля

+170С

+110С

+150С

Вся Земля

+130С

+170С

+150С

Отже, північна півкуля більш континентальна тому. Її амплітуда – 180С, а в південній півкулі – 60С. Літо в північній . пікулі на +50С тепліше, ніж у південній за рахунок нагрівання материків. Зима в північній півкулі на 20С холодніша, ніж у південній за рахунок охолодження материків, яке частково компенсують теплі океани північної півкулі. В середньому за рік північна півкуля на 20 тепліша, ніж південна. До речі, саме тому термічний екватор зміщений на північ.

1.4.5. Добовий хід температури діяльної поверхні та повітря

Тепловий баланс визначає температуру діяльної поверхні та її зміни. Ця зміна ритмічна, період ритмів – доба та рік. Діяльна поверхня – це поверхня, яка безпосередньо нагрівається сонячними променями й віддає тепло нижче розміщеним шарам ґрунту та води та приземному шару повітря.

Добовий хід температури поверхні сухої, без рослин – максимум після 13години, мінімум – перед сходом Сонця. Амплітуда більша влітку (10-200), менша взимку (5-100). Амплітуда зменшується від екватора до полюсів, максимум припадає на тропіки. Хмарність зменшує амплітуду. Чим більша теплоємність, тим менша амплітуда. Тому біля водойм амплітуда зменшується. Рослинний покрив теж зменшує амплітуду температури.

Добовий хід температури повітря визначається радіаційним балансом та його витратою. Загальний вигляд добового ходу температури повітря у межах однієї повітряної маси – перед сходом Сонця температура мінімальна, після сходу Сонця температура швидко піднімається і досягає максиму через 2-3 години після полудня (14-15година) із-за інерційності природних процесів. Спочатку прогрівається діяльна поверхня, а від неї – повітря. Після цього температура опускається аж до ранку. Така закономірність спостерігається при стабільній погоді. Якщо йде вторгнення холодних або теплих повітряних мас, усе порушується. Цей добовий хід в різних місцях може відрізнятися абсолютним значенням температури й амплітудами.

Регіональні відмінності добової амплітуди температури повітря

Амплітуда залежить від: а) широти місця; б) від пори року; в) від характеру діяльної поверхні.

Залежність від широти місця проявляється у тому, що від екватора до полюсів амплітуда зменшується. Найбільша добова амплітуда в тропіках – 120С (до 300), у помірних широтах – 8-90, у субполярних широтах – 3-40С, у полярних широтах – 1-20С. Уплив пір року найбільше проявляється у помірних широтах. Так влітку тут добова амплітуда менша, ніж узимку. Характер діяльної поверхні проявляється у впливі водойм та рельєфу. Над водою амплітуда зменшується до 2-30, дещо менше впливають болота. У горах добові коливання температур збільшені порівняно зі сусідніми рівнинами. Хмарність зменшує амплітуду.