Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метеорологія посібник.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
548.35 Кб
Скачать

4.1.3. Поняття «клімат», його показники

Слово «клімат» походить від грецького «кліма», що означає нахил сонячних променів до площини горизонту. Давньогрецькі вчені першими виділили кліматичні пояси за кутом падіння сонячних променів у полудень і три­валістю дня (від 12 годин на екваторі до 24 годин під час літнього сонцестояння за Полярними колами).

На початку XX ст. кліматологи визначили клімат як багаторічний ре­жим погоди, притаманний даній місцевості відповідно до її географічних умов.

Основні кліматичні процеси: кругообіг тепла і вологи, атмосферна циркуляція. Вони характеризуються коливаннями, циклічними і ритмічними змінами. Клімат характеризується двома основними показниками: річним ходом температури повітря та опадами. Річний хід температури повітря конкретизується через такі складові: середньомісячні температури повітря для кожного місяця, річна амплітуда. Для опадів указується їх сумарна річна кількість та режим випадання (рівномірний, із максимумом у певну пору року та із дощовим сезоном у певну пору року.

4.1.4. Кліматотвірні чинники

Виділяють три групи кліматотвірних чинників: надходження сонячної радіації; характер підстилаючої поверхні та циркуляція атмосфери.

Перша група -радіаційні чинники( надходження сонячної радіації)

а) Кількість сонячної радіації зменшується від екватора до полюсів, зумовлюючи субширотне простягання кліматичних поясів;

б) На одній і тій же широті земна поверхня одержує різну кількість сонячної радіації у різні пори року. Амплітуда залишкової сонячної радіації визначає ступінь вираженості сезонності: сильно чи слабо відрізняються між собою пори року, зокрема за термічним режимом.

Друга група чинників (характер підстилаючої поверхні) конкретизується через різні види неоднорідності земної поверхні. Різні за своїми властивостями ділянки земної поверхні неоднаково сприймають сонячну радіацію та по-різному віддають її унаслідок відбивання та ефективного випромінювання. Характер підстилаючої поверхні зумовлює виділення кліматичних областей у межах кліматичних поясів та відмінності мікроклімату невеликих ділянок земної поверхні. До цієї групи відносяться такі конкретні чинники:

а) поділ земної поверхні на океанічну та суходільну;

б) віддаленість ділянок суходолу від океану;

в) різна висота земної поверхні, насамперед наявність гірського та рівнинного рельєфу;

г) бар’єрне положення гір із ефектом навітряних та підвітряних схилів;

д) ефект улоговини;

е) різна відбивальна здатність ділянок земної поверхні, насамперед покритих льодовиками;

є) різне альбедо водних поверхонь на різних широтах, зумовлене відмінністю у висоті Сонця;

ж) теплі й холодні течії.

Третя група чинників – циркуляційні (циркуляція атмосфери) конкретизується через такі їх види:

а) перенос тепла вітрами із низьких широт у високі та із океану на суходіл;

б) перенос вітрами вологи з океану на суходіл;

в) утворення опадів при висхідних рухах ( у циклонах , атмосферних фронтах, конвекції, орографічно зумовлених підняттях повітряних мас) та відсутність умов для утворення опадів при низхідних рухах повітря.