Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метеорологія посібник.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
548.35 Кб
Скачать

2.2.6.Міжнародна класифікація хмар

За міжнародною класифікацією виділяються чотири родини хмар: пір’ясті верхнього ярусу, середнього ярусу, шаруваті хмари нижнього ярусу та купчасті хмари, не приурочені до певного ярусу. Шаруваті хмари знаходяться на висоті від 200 метрів до 2 000 метрів і представлені трьома видами хмар: власне шаруваті хмари, шарувато-купчасті та шарувато-дощові хмари. Усі ці хмари водні, мають сірі відтінки кольорів. Шарувато-дощові хмари дають обложні опади, а зі шаруватих може іноді випадати мжичка. Хмари середнього ярусу теж водні, хоча з меншим умістом вологи. Вони представлені високошаруватими та висококупчастими видами хмар. Ці хмари опадів не дають. Висота середнього ярусу – від 2000 метрів до 6000 метрів.

Хмари верхнього ярусу розташовані на висотах вище 6000 метрів. За складом вони снігові з малим умістом вологи, опадів не дають. Верхній ярус представлений такими видами хмар: пір’ясті, пір’ясто-купчасті та пір’ясто-шаруваті. Родина купчастих хмар представлена видами власне купчастих та купчасто-дощових хмар. Ці хмари можуть знаходитися на різних висотах у інтервалі від 200 метрів до 8000 метрів. Купчасто-дощові хмари дають зливові опади. З ними пов’язане явище грози.

2.2.7. Генетичні типи хмар

Критеріями виділення різних генетичних типів хмар є відмінні способи набуття повітрям стану насиченості, потрібного для процесів конденсації та сублімації. В абсолютній більшості випадків це зниження температури повітря унаслідок адіабатичного підняття повітря. Набагато рідше охолодження настає без такого підняття, а в результаті втрати тепла способом молекулярної теплопровідності. Виділяють такі генетичні типи хмар:

1. Хмари вертикального розвитку або конвективні – це купчасті (Cu). Вони утворюються у помірних широтах влітку, для полярних та субполярних широт не характерні взагалі. У низьких широтах спостерігаються цілорічно. Такий географічний розподіл цих хмар пов’язаний з тим, що для їх утворення потрібне сильне нагрівання земної поверхні.

2. Хмари повільного підняття – бувають фронтальні або орфографічні. Для їх формування не потрібне прогрівання земної поверхні. Підняття повітря у цьому випадку зумовлено іншими причинами – примусовим механічним підняттям повітря перед підвищеннями рельєфу або по поверхні атмосферного фронту.

3. "Хвилясті хмари" – на нижній межі шару інверсії, яка розділяє більш і менш щільні шари повітря, виникають хвилі довжиною декілька сотень метрів і висотою 20-50 м. На гребенях цих хвиль, де повітря, піднімаючись, охолоджується, утворюються хмари, в зниженнях між гребенями їх немає.

Так виникають довгі хвилясті ряди хмар. До цього генетичного типу хмар відносяться купчасто-шаруваті, висококупчасті, пір’ясті та пір’ясто-купчасті.

4. Хмари охолодження утворюються при значному зниженні температури унаслідок передачі тепла шляхом молекулярної теплопровідності від нижніх шарів повітря до охолодженої земної поверхні. Таке походження мають шаруваті хмари з нижнього ярусу.

2.2.8. Хмарність та її значення у географічній оболонці

Хмарність – це ступінь покриття неба хмарами в балах. 0 балів – чисте небо, 10 балів - суцільна хмарність. Над сушею в добовому ході хмарності спостерігаються два максимуми – рано вранці й після полудня. Вранці зниження температури сприяє виникненню шаруватих хмар, а після полудня в результатів конвекції розвиваються купчасті хмари. Влітку сильніше виражений післяполудневий максимум, а взимку – ранковий. Над океаном добовий хід хмарності зворотній ходу її над сушею. Максимум хмарності – вночі, мінімум – удень.

Річний хід відрізняється по широтах. У низьких широтах хмарно весь рік, у тропіках максимум влітку над сушею, у районах мусонного клімату – літній максимум. Над океаном у високих широтах – максимум улітку.

У розподілі хмарності на 3емлі помітна зональність, яка обумовлена пануючим рухом повітря - підняттям або опусканням. Два максимуми: над екватором у зв’язку з потужними висхідними токами вологого повітря, а також над 60-70о пн. і пд.ш. у зв'язку з підняттям повітря у циклонах. Над сушею ця зональність виражена нечітко. Мінімум хмарності – на 20-30о пн. і пд. широти і в полярних районах.

Для всієї 3емлі хмарність становить 5,4 балів, над сушею - 4,9 бала, над океаном – 5,8 бала. Мінімальна середньорічна хмарність зафіксована в Асуані – 0,5 б, максимум – на Білому морі – 8,8 б.

Значення хмарності у географічній оболонці

1) перенос вологи, опади;

2) тепличний ефект;

3) зменшує амплітуду коливань tо повітря, відбиваючи сонячну радіацію і затримуючи випромінювання земної поверхні.