Залежність розмірів зорового поля на екрані

і відстані до проектору.

Достатній світловий потік та розмір зорового поля (світового прямо кутника на екрані), що створює проектор залежать від відстані від проектора до екрана.

,

H = ,

де Н – розмір зображення на екрані;

h – висота діапозитиву;

L – відстань від проектора до екрана;

F – фокусна відстань об’єктива.

Світловий потік постійний і визначається потужністю лампи освітлення. Освітленість екрану залежить від величин екрана та розраховується по формулі:

Е = ,

де Е – освітленість, лк (люкс);

Ф – світловий потік, лм (люмен);

S – площа екрана, м².

Контрастність та чіткість зображення забезпечуються параметрами об’єктиву і якістю виготовлення наочного матеріалу.

Порядок виконання роботи.

1. Ознайомитись з принципом дії діапроекторів ЛЗТИ, АЛЬФА.

2. Ознайомитися з роботою графопроектора ПОЛІЛЮКС.

3. Ознайомитися з роботою епідіпроектора.

4. Ознайомитися з роботою мультімедійного діапроектора.

5. Начертати освітлювально-проекційні схеми діапроектора, епідіапроектора, графопроектора.

6. Записати в зошит технічні характеристики засобів статичної проекції: фокусна відстань (мм), світловий потік (лм), порядок користування.

7. Провести розрахунки: визначити відстань проектора від екрана для аудиторії довжиною 10 м; 15 м; 20 м з урахуванням штучного затемнення та без нього.

Зміст звіту.

1. Тема, ціль роботи.

2. Освітлювально-проекційні схеми засобів статичної проекції.

3. Таблиця основних технічних характеристик.

4. Розрахунок розміру екрана, відстань ЗСП від екрана по завданню викладача.

Контрольні питання.

1. Назвіть основні фотометричні одиниці, та дайте визначення одиниці виміру: світловий потік; освітленість; сила світла; яскравість.

2. Назвіть дидактичні можливості ЗСП.

3. Поясніти принцип дії та освітлювально-проекційні схеми діапроектора, графопроектора, епідіапроектора.

4. Пояснити принцип дії мультимедійного діапроектора.

5. Вказати порядок розрахунку освітленості – Е; розміру екрана.

6. Охарактеризувати екрани різного типа.

Лабораторна робота № 3. Тема: Розробка сценарію учбового кіно.

Ціль: формування умінь виконувати розробку сценарію фрагмента навчального фільму, проводити кінозйомку навчального фільму; вивчити методику застосування відеозапису в навчальному процесі.

Теоретичні положення.

Навчальний кінофрагмент може бути створений у лабораторії вузу, якщо до цього залучити викладача – кіноаматора. Маючи кінознімальну камеру цифрового аналогового чи типу, можна відзняти короткі кинофрагменти самотужки.

В окремих випадках поряд із показом зорового ряду необхідно продемонструвати характерний технологічний звуковий супровід команд, що віддаються (розпоряджень). Такий звуковий супровід може бути записаний на магнітну стрічку і повинний відтворюватися з магнітофона під час демонстрації кинофрагмента.

Якщо навчальний заклад має необхідне технологічне устаткування для хімічної обробки кіноплівки й печаті діапозитива, процес створення кинофрагмента може бути досить повним, що забезпечує наступне тиражування фільмокопій. У цьому випадку зйомка спрощується, але після обробки плівки необхідна логічна послідовність забезпечується в ході монтажу. При цьому зйомка окремих епізодів на негативну плівку ведеться з запасом, щоб при наступному монтажі можна було розрізати плівку в зручному по логіці процесу місці. Монтаж кинофрагмента може вестися після хімічної обробки чи негатива, якщо мається можливість, після печатки позитива. Однак у цьому випадку після монтажу позитива знову буде потрібно передрук на негативну плівку, а вже потім тиражування позитивів кинофрагмента (так званих фільмокопій).

Монтаж кинофрагмента може вестися за допомогою комп'ютера, при наявності спеціальної програми.

Якщо навчальний заклад не розташовує необхідним технологічним устаткуванням, кинофрагменты варто робити, заздалегідь продумавши послідовність кадрів, зйомка кинофрагмента повинна вестися монтажно, тобто так, як необхідно демонструвати кинофрагмент студентам. Отже, украй важливо ретельно розробити сценарій кинофрагмента за задумом лектора, але з урахуванням можливостей знімальної кінокамери.

Сценарій розробляється лектором разом з оператором чи тим, хто буде робити зйомку. Може бути запропонований наступний порядок розробки сценарію:

1. Формулюється мета створення кинофрагмента і визначається його основний зміст;

2. Визначаються необхідні епізоди, що повинні бути зняті, і встановлюється їхній логічний взаємозв'язок. При цьому число епізодів не повинне бути великим, але досить, щоб дати логічно завершений обсяг матеріалу;

3. Ведеться розрахунок часу зйомки для того, щоб час демонстрації, не перевищував 7 – 8 хв. У противному випадку кинофрагмент варто розбити на декілька логічно закінчених фрагментів.

Сценарій може бути написаний, однак доцільно його оформити у виді таблиці, форма якої може бути різної:

Таблиця 1 – Сценарій кінофрагменту.

Найменування епізоду	Зміст окремих кінокадрів епізоду	Вид зйомки	Передбачуваний час демонстрації, хв.	Швидкість зйомки, кадр./с	Примітки

Епізод може містити один чи кілька кадрів (під кінокадром розуміється ділянка кіноплівки, на якій знятий навчальний матеріал з моменту натискання спускової кнопки знімальної камери до моменту зупинки плівки в камері). Зйомка може бути натурної чи репродукційний (мультиплікаційної). Якщо зйомка натурна і швидкість стандартна, тривалість зйомки й демонстрації буде однакова. Якщо необхідно зняти швидкоплинний процес, роблять розрахунок часу на прискорену зйомку. При повільному процесі може бути зроблена покадрова чи уповільнена зйомка. Розрахунок часу й швидкості робиться, виходячи з тривалості фотографічного процесу і заданої тривалості демонстрації.

Доцільно тривалість зйомки і метраж плівки вказувати дробом. Враховується або той, або інший параметр. Однак зручніше користатися метражем, тому що він фіксується в камері лічильником метражу витраченої плівки, а час зйомки, потрібно вимірювати по секундомірі. У графі «Примітки» варто вказувати, яким планом робити зйомку: великим, середнім, дрібним.