5. Найважливіші макроекономічні показники розвитку національної господарської системи і методи їх визначення.

Обчислення макроекономічних показників здійснюється відповідно до системи національних рахунків (СНР). СНР – це система взаємопов’язаних економічних показників і класифікацій, які використовуються для опису та аналізу економічних процесів і явищ на макрорівні.

Основним показником у системі національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує обсяг виробництва в країні. ВВП – це ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні з ресурсів, що належать як резидентам країни, так і не резидентам протягом певного періоду часу (як правило, року). ВВП розраховується 3-ма способами:

1) ВВП за витратами: ВВП = CВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ , де: СВ – споживчі витрати домашніх господарств; ВІ – валові внутрішні приватні інвестиції; ДЗ – державні закупівлі; ЧЕ – чистий експорт.

2) ВВП за доходами: ВВП = ЗП + рента + процент + прибуток + A + НП , де: ЗП – заробітна плата;

А – амортизація; НП – непрямі податки.

3) виробничим ВВП_вир=ВВ-МЗ-С+НП , де: ВВ- валовий випуск; МЗ- матер. затрати; С-субсидії

НП – непрямі податки.

Чистий внутрішній продукт – ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів та послуг за винятком відрахувань на споживання капіталу.

ЧВП = ВВП – A

Важливим макроекономічним показником є національний дохід (НД). НД– це дохід, який створено факторами виробництва в результаті їхньої участі в процесі виробництва поточного обсягу ВВП, або вартість ресурсів, що використовуються для виробництва обсягу продукції в поточному році.

НД = ЧВП – НП, де НП- непрямі податки

Національний дохід – це сукупний дохід, який заробляють власники факторів виробництва: робочої сили (заробітна плата найманих працівників), землі (земельна рента) та власники капіталу (прибуток і процент) за рік. Він вважається заробленим доходом.

НД = ЗП + рента + процент + прибуток , де: НД – національний дохід; ЗП – заробітна плата.

Особистий дохід(ОД) – це дохід, отриманий сім’ями та окремими індивідами до сплати податків. ОД = НД- ВСС-ППК-НПК+ТП , де: НД – національний дохід; ВСС – внески на соціальне страхування; ППК – податок на прибуток корпорацій; НПК – нерозподілений прибуток корпорацій; ТП – трансфертні платежі.

Дохід кінцевого використання – це частина особистого доходу, яка залишається в розпорядженні домашніх господарств після сплати індивідуальних податків та використовується ними на споживання й заощадження.

ДКВ = ОД- індивідуальні податки

Дефлятор ВВП – спеціальний індекс, який використовується з метою врахування зміни цін на товари та послуги при обчисленні величини реального ВВП.

Дефлятор ВВП = ВВПн / ВВПр , де: ВВПн – номінальний ВВП; ВВПр – реальний ВВП.

6. Складові елементи національного багатства країни.

Націона́льне бага́тство — це сукупність матеріальних благ і духовних цінностей, нагромаджених суспільством за всю його історію.

Масштаби, структура і якісний рівень національного багатства визначають економічну могутність країни, потенціал її наступного соціально-економічного розвитку.

До національного багатства відносять матеріальні ресурси, страхові запаси, золотий запас та природні ресурси. Основними елементами матеріальної форми національного багатства насамперед є: виробничий капітал, у структурі якого виділяють основний і оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об’єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання — автомобілі, меблі, побутова техніка тощо), а також запаси і резерви споживчих благ.

До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни, котрі залучені до господарського обороту (земля, надра, вода, ліси, атмосфера, клімат). Корисні копалини, які лише розвідані, а тим більше потенційні, до складу національного багатства не входять.

Розрізняють відтворювані і невідтворювані природні ресурси. Так, існують природні ресурси, які не створені працею (наприклад ліс), але можуть бути відтворені. У той самий час деякі види природних ресурсів (природні копалини) у своїй основній частині не відтворювані.

Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.).

Величина національного багатства, як правило, зростає в нормальних мирних умовах і зменшується під час війн, смут, потрясінь.