7.Трактування поняття “нац. Економіка” основними теоретичними школами.

Класичної школа - Адам Сміт, Давид Рікардо, Джеймс Мілль .У роботах школи велика увага приділена пошуку шляхів швидкого розвитку національної економіки. Вони показали визначальну роль в розвитку нац. ек. сфери матеріального виробництва, значення процесів поглиблення розподілу праці і її спеціалізації, заміни ручної праці машинами. Творцями національно-історичного напрямку в ек. дослідженнях все ж слід вважати представників німецької історичної школи.У роботах німецьких економістів наголос робився на неповторності історичного досвіду кожної країни, її національних особливостей. Перший представник Фрідріх Ліст (1789-1846), який критикує класичну теорію. Його книга «Національна система політичної економії» поклала початок історичним економічним дослідженням. Ще один представник істор. школи - Густав Шмоллер (1838-1917) відомий працею «Основи загального навчання про національне господарство». Завданням свого дослідження Шмоллер вважав розробку генетичного підходу, що дозволяє знайти комплексне пояснення економічних структур і механізмів функціонування господарства. Шмоллер вважає, що державне втручання в різних, в основному нормативних формах є головною умовою функціонування економічної системи. Ще одним відомим представником німецької історичної школи є Вернер Зомбарт (1863-1941). На думку Зомбарта, економіка повинна підкорятися політичним вимогам, а суспільний розвиток відбуватися планомірно. Зомбарт ввів категорії економічних стадій, економічних систем і господарської діяльності. Макс Вебер (1864-1920) – соціолог, історик й економіст. Перу Вебера належать такі роботи, як «Аграрна історія стародавнього світу», «Історія господарства» і «Соціальна економіка. Вебер вводить поняття «інтерпретаційна соціологія». Вебер розподіляє людську діяльність на чотири типи: – доцільний – припускає використання наявних засобів для досягнення мети;– раціональний з ціннісної точки зору; – продиктований емоціями, і – повторюючий звичаї і традиційні образи. Вальтер Ойкен (1891-1950). Ключовою ланкою загальної концепції Ойкена є положення про економічний порядок. Під економічним порядком Ойкен розумів рамкові умови ринкового господарства.Систематизуючи історичну практику, В. Ойкен пропонує наступну типологію економічних політик: політика планово-централізованого керування економікою; політика середнього шляху (ордолібералізм); політика конкурентного порядку і точечна (пунктирна) політика. В 70-ті роки ХІХ ст. розвив. економічної думки і виник новий напрямок- маржиналізм. Теорія маржиналізму- це навчання про економічне саморегулювання. Вона стала розвитком класичного аналізу, виниклаодночасно в трьох країнах – в Англії, Швейцарії і Австрії. З українських вчених минулого проблеми розвитку нац. ек. досліджували: Г. Сковорода висловлював ідеї важливості розвитку української економіки на засадах рівного володіння членами суспільства всіма благами. Д. Журавський (1810-1859). Одну з головних причин низького рівня розвитку вітчизняної промисловості Д. Журавський вбачав у нерозвиненості внутрішнього ринку, що зумовлено бідністю народу. І. Франко -складовою частиною економічної програми І. Франка було звільнення українського народу від колоніального поневолення і возз’єднання всіх українських земель в єдиній державі.