58. Гендер і змк

Рівність чоловіків і жінок визначається міжнародними організаціями ключовим елементом людського розвитку, оскільки жінки та чоловіки нероздільно пов'язані одне з одним та суспільством через родинні зв'язки, відносини, ролі та відповідальності. Вагомий вплив на формування гендерних цінностей і закріплення їх у свідомості мовців мають засоби масової комунікації.

Чоловіки з'являються у серйозних новинах та є головними героями значної частини газетних та журнальних повідомлень частіше за жінок. З одного боку, "невидимість" жінок у ЗМК, що повідомляють про події політичного та економічного життя країни, має цілком природне пояснення, оскільки переважну більшість політичних та економічних діячів становлять чоловіки, і тому кількість повідомлень про жінок є лише пропорційною їхній кількості в органах влади та на керуючих посадах. Жінки потрапляють до новин, як правило, лише тоді, коли стають жертвами нещасних випадків, насильства, а також зображуються у традиційних ролях (матері, жінки або сексуального об’єкту).

59. Проблема гендерних стереотипів в масовій комунікації

"гендерні стереотипи" - один із видів соціальних стереотипів, стандартизованих, стійких, емоційно насичених та ціннісно визначених образів, що базуються на прийнятих у суспільстві уявленнях про "маскулинне" (чоловіче) та "фемінне" (жіноче). Вони формуються віками та закріплюються навіть на підсвідомому ментальному рівні нації.

Одним із головних вимірів щодо визначення ролі та місця жінки і чоловіка в сучасному соціумі є опозиція "публічне-приватне". У цьому плані призначення жінки і коло її інтересів тяжіють до суто приватної сфери (сім'я, домашні побутові обов'язки, діти) – образ Берегині, чоловіку ж належить п'єдестал публічної людини, для якого головним є робота, самореалізація та суспільне визнання – образ Годувальника. В таких умовах значно недооцінюють інтелектуальні здібності жінок.

Гендерні стереотипи бувають:

- традиційні - транслюють вікові уявлення народу про характер і призначення чоловіка та жінки у соціумі.

- нові – представлені концептами Барбі, Супер Мен та ін.

- актуалізованими є традиційні стереотипні найменування, синхронізовані у сучасний дискурс з урахуванням нових семантичних характеристик.

60. Дослідження проблем масової комунікації у радянські часи

У вітчизняній журналістиці перші дослідження проблем масової комунікації припадають на 20-ті роки XX ст. і пов´язані з вивченням В. Кузьмичевим, П. Лебедєвим, Н. Рубакіним читацької аудиторії газет і книг. Інтенсивного розвитку соціологія масової комунікації почала набувати у 70-80-ті роки XX ст. Вона сприйняла досягнення традиційних підходів та інновацій, теоретично орієнтуючись на марксистський аналіз, де мас-медіа розглядаються у системі ідеологічних інститутів домінуючих класів, які з їх допомогою "регулюють виробництво та розподіл думок свого часу" (К. Маркс). Серед відомих вітчизняних дослідників цього напряму А. Алексеев, Б. Грушин, В. Конецька, В. Коробейников, Н. Костенко, М. Лауриетін, М. Назаров, Г. Почепцов, Є. Прохоров, В. Терин, Б. Фірсов та ін.

На думку В. Г. Афанасьєва, соціальна інформація циркулює у суспільстві й використовується в управлінні суспільними об'єктами, відносинами і процесами. Він уважає, що "соціальна інформація ідеальна, духовна за своїм змістом, хоча і набуває матеріальну оболонку мови, знака, символа, моделі тощо". А. Н. Малахов та В. В. Почепко вважають масову комунікацію основною формою передачі та поширення інформації. Цікаву закономірність у цьому плані зафіксував естонський філософ Я. К. Ребане. Він зазначив, що поняття інформації у різних науках вживається з суттєвою відмінністю в його змісті та обсязі: від математично точних способів визначення кількості інформації до багатьох варіацій змісту інформації у біології та гуманітарних науках. Унаслідок маніпуляцій з нечітко визначеним поняттям "інформація" іноді створюється тільки вид пояснення.

Згідно з В. Г. Афанасьєвим, інформаційна взаємодія — специфічна форма соціальної взаємодії. Від того, наскільки ефективно та раціонально вона організована, багато в чому залежить поступ суспільства. "Міра налагодженості, ефективності інформаційної взаємодії — важливий показник суспільного поступу". В. З. Коган називає інформаційну взаємодію "однією з необхідних та фундаментальних передумов існування людини". Отже, масова комунікація включає в себе і зміст і організацію інформацяйної взаємодії.

Цікава деталь, захищаючи право на використання терміна "комунікація", Л. В. Петров наголошував на тому, що це слово має спільний корінь зі словом "комунізм".