1. Поняття як форма мислення

Поняття - це думка, у якій відбиваються загальні, істотні властивості предметів і явищ. Разом з тим поняття не тільки відбивають загальне, але й розчленовують речі, групують їх, класифікують відповідно до їх розходжень.

На відміну від відчуттів, сприйняттів і уявлень поняття позбавлені наочності, або чуттєвості. Зміст поняття найчастіше неможливо представити у вигляді наочного образу. Поняття утворюються як результат двох діалектично пов'язаних операцій: виділення загального у ряді подібних за будь-якою ознакою об'єктів і відволікання, абстрагування від інших ознак.

Існує два види ознак речей: істотні, необхідні, без яких предмет не може існувати у своїй якісній визначеності. і несуттєві, здобуваючи або гублячи які, предмет залишається самим собою.

Розходження між істотними й несуттєвими ознаками відносне: у певних умовах, а також з розвитком предмета й нашого пізнання вони можуть мінятися місцями. Критерієм істотності ознак, відбитих поняттям, є суспільна практика. Поняття - одна з основних форм наукового пізнання. Формуючи поняття, наука відбиває в них досліджувані нею предмети, явища, процеси.

2. Поняття й слово

Поняття не існує без слова, мислення в поняттях - без мови. Єдність мислення й мови означає не тільки те, що вони невіддільні, не існують друг без друга, але також і те, що вони не тотожні.

Слово є матеріальна оболонка поняття, а поняття - ідеальний зміст слова.

Процес розвитку думки, збагачення понять - процес нелегкий, як у розвитку дитини, що засвоює раніше вироблені людьми поняття за допомогою слів, так і в історичному розвитку людства. Коли народжується нова думка, часом здається, що всі утруднення, пов'язані з її вираженням, від "недостачі" слів. Однак головні труднощі полягають в недостатній ясності, виразності самої думки. Поки думка неясна, вона не може бути точно вираженою, коли ж думка стає чіткою, вона порівняно легко знаходить своє словесне оформлення. Мова не тільки не перешкоджає, а навпаки, сприяє розвитку мислення, оскільки реєструє й закріплює в словах успіхи в пізнанні світу, досягнуті окремими членами суспільства. Ці успіхи завдяки мові стають надбанням всіх людей.

Мова впливає на свідомість: її історично сформовані норми, специфічні в кожного народу, у тому самому об'єкті відтінюють різні ознаки. Однак залежність мислення від мови не є абсолютною. Мислення детерминується головним чином своїми зв'язками з дійсністю, мова ж може лише частково модифікувати форму й стиль мислення.

Логічна структура думки й граматичний лад мови не збігаються. Закони логіки загальнолюдські, а форми словосполучень специфічні для кожної національної мови. З одного боку, граматичні закони будови мови залежать від законів логічної будови думки, з іншої сторони логічні форми, у яких відливається думка, зазнають впливу граматичної мови.

У будь-якій мові існують синоніми й омоніми. Синоніми - це слова, що відносяться до одного поняття. Омоніми - це слова, що збігаються за звучанням, але відносяться до різних понять. Наявність у мові омонімів призводить до необхідності з'ясувати значення слів, уживаних у практиці мислення.

Здатність слів виражати різні поняття призводить іноді до неясності в міркуванні або в аргументації. Тому в науці користуються словами-термінами, що точно виражають зміст наукових понять. Багатозначність термінів призводить до усякого роду непорозумінням у суперечках, дискусіях, до помилок як у мисленні, так і в практиці. Неточна термінологія приводить до невизначеності в мисленні, до змішання понять, а через них - до змішання явищ дійсності.