3. Закон виключеного третього

У тісному зв'язку із законом протиріччя перебуває третій основний закон формальної логіки - закон виключеного третього, котрий формулюється так:

Дві суперечливі думки про один і той самий предмет, узятий в один час і в одному відношенні, не можуть бути одночасно помилковими або істинними. Якщо одна з них істинна, то інша помилкова. Третього не дано.

Щоб зрозуміти певну закономірність у співвідношенні істинності й хибності суджень, треба ознайомитися із двома видами логічної несумісності: контрарною - протилежною та контрадикторною - суперечною.

Контрарна несумісність буває між протилежними висловленнями про один предмет.

Контрадикторна несумісність буває між двома одиничними судженнями, з яких одне що-небудь стверджує, а інше це ж заперечує щодо того ж предмету.

У вигляді формули закон виключеного третього записується так: А є або В, або не В.

4. Закон достатньої підстави

Закон достатньої підстави формулюється так:

Будь-яка думка, щоб стати достовірною, повинна бути обґрунтованою іншими думками, істинність яких доведена або очевидна.

Цей закон вимагає, щоб наші судження про предмет і його властивості були не голослівні, а логічно випливали з безсумнівних фактів і аргументів.

Достатньою підставою думок може бути особистий досвід людини. Істинність деяких суджень підтверджується шляхом їхнього безпосереднього зіставлення з фактами дійсності.

Завдяки розвитку наукових знань людина усе ширше використовує як обґрунтування своїх думок досвід усього людства, закріплений у законах і аксіомах науки, у принципах і положеннях, що існують у будь-якій області людської діяльності. Завдяки науці, що у своїх законах і принципах закріплює суспільно-історичну практику людства, для обґрунтування своїх думок ми не вдаємося щораз до їхньої перевірки, а обґрунтовуємо їх логічно, шляхом виведення з усталених положень.

Закон достатньої підстави забезпечує обґрунтованість, доказовість нашого мислення. Він вимагає, щоб наші думки були внутрішньо взаємозалежні, випливали одна з одної, обґрунтовували одна одну.

Судження, які використовуються для обґрунтування істинності іншого судження, називаються логічною підставою. А те судження, що випливає з інших суджень як з підстави, називається логічним наслідком.

У вигляді формули закон достатньої підстави записується так: А є тому, що є В, де А - наслідок, В - підстава цього наслідку.

Зв'язок підстави й наслідку є відбиттям у мисленні об'єктивних, у тому числі причинно-наслідкових, зв'язків, які виражаються в тому, що одне явище (причина) породжує інше явище (наслідок). Логічний зв'язок між підставою й наслідком необхідно відрізняти від причинно-наслідкового зв'язку.

Лекція 3. Поняття

1. Поняття як форма мислення.

2. Поняття й слово.

3. Логічна структура понять.

4. Узагальнення й обмеження понять.

5. Логічні види понять.

6. Відносини між поняттями.

7. Визначення понять.

8. Правила визначення понять.

9. Логічний поділ понять.

10. Правила поділу понять.