2. Структура судження

Судження являє собою відносно закінчену думку, що відбиває речі, явища реального світу з їхніми властивостями й відносинами. У кожному судженні розрізняють поняття про предмет думки й поняття про властивості й відносини, наявність яких стверджують або заперечують у судженні.

Поняття про предмет думки називається суб'єктом і позначається латинською буквою S, а поняття про властивості й відносини предмета думки називається предикатом і позначається буквою Р. Обидва ці поняття - суб'єкт і предикат - називаються термінами судження. Відношення між предметом думки і його властивостями виражається зв'язкою "є", "не є", "складає" і т.д.

Кожне судження складається із трьох елементів - суб'єкта, предиката й зв'язки (двох термінів і зв'язки). Кожний із цих членів суджень обов'язково є в наявності або мається на увазі у всіх судженнях. Склад судження можна виразити загальною формулою "S є Р" або "S не є Р". Будь-яке судження зводиться до однієї із цих формул.

Склад судження носить загальний характер. Усіляка відносно закінчена думка, що відбиває дійсність, має суб’єктно-предикативну форму: вона загальна для всіх суджень і для всіх прислівників.

За складом суб'єкта й предиката судження поділяються на прості й складні.

Простим називається судження, що складається з одного суб'єкта й одного предиката.

Складним називається судження, у якому є кілька предикатів або суб'єктів. Складне судження складається з декількох простих.

3. Судження й речення

Судження як поняття знаходить матеріальне втілення в словах, в усній або письмовій мові. Виражене словами, воно становить граматичне речення. Речення - це граматична форма судження, а судження — логічний зміст речення. Ця єдність судження й речення конкретно виражається в тому, що і у судженні, і у реченні основні елементи виражають однакову якість. Однак склад судження й речення не тотожний: кожній частині судження можуть не відповідати головні члени речення - підмет і присудок.

Логічність думки й граматична форма мови теж не збігаються. Підмет у реченні повинен завжди стояти в називному відмінку; для вираження суб'єкта судження це не обов'язково. Речення містить, так звані, другорядні члени; всі елементи судження входять до складу суб'єкта й предиката.

Логічність судження однакова для всіх народів; граматичний склад речення в значній мірі національний, визначається характерними рисами даної мови, що склались у певних історичних умовах життя того або іншого народу. Будь-яке судження виражається в реченні, але не кожне речення може виражати судження. Якщо співвідношення логічного змісту й граматичної форми легко розкривається в оповідальних реченнях, то набагато складніше воно вирішується в спонукальних, нормативних і питальних реченнях.

4. Класифікація суджень

Судження класифікуються шляхом поділу їх по своїх структурних особливостях на окремі види й різновиди. Підставами служать наступні ознаки, по видозміні якими діляться всі судження:

• зміст предиката;

• якість зв'язки;

• обсяг суб'єкта;

• модальність;

• тип логічних союзів.