Лекція 2. Логічні закони мислення

1. Закон тотожності.

2. Закон протиріччя (несуперечності).

3. Закон виключеного третього.

4. Закон достатньої підстави.

1. Закон тотожності

Закон тотожності формулюється так:

Кожна правильна думка або поняття про предмет повинні бути визначеними й зберігати однозначність протягом усього міркування й висновку.

Відповідно до цього закону формальна логіка вимагає, щоб предмет нашого міркування не змінювався довільно в ході логічного висновку, щоб одне поняття не підмінювалося іншим і не змішувалося з ним.

У процесі мислення в наших міркуваннях, умовиводах і доказі ми що-небудь стверджуємо або заперечуємо. І в тому, і в іншому випадку наша думка повинна бути певною, однозначною. Лише за цієї умови досягаються ясність думки й правильність висновку. Вимагаючи визначеності думки, закон тотожності спрямований проти розпливчастості, безпредметності суджень.

Із закону тотожності випливає: не можна ототожнювати різні думки, не можна тотожні думки приймати за нетотожні. Порушення цієї вимоги в процесі міркування нерідко пов'язане з різним вираженням однієї й тієї ж думки в мові. З іншого боку, уживання багатозначних слів може привести до помилкового ототожнення різних думок.

Закон тотожності не забороняє переходити від одного предмета думки до іншого, від одного обговорюваного питання до іншого, він тільки забороняє підмінювати один предмет думки або одне питання іншим. Якщо ми почали міркувати про що-небудь, ми повинні протягом усього міркування мати на увазі саме цей предмет думки, а не інший. Звичайно, щоб скласти правильне уявлення про обговорюваний предмет, необхідно розглянути й інші його сторони або інші пов'язані з ним предмети, але обговорення однієї сторони предмета не повинне непомітно або навмисно підмінюватися міркуванням про іншу його сторону або про інший предмет.

Закон тотожності у вигляді формули записується так: А є А, або А = А, тобто А тотожне А.

2. Закон протиріччя (несуперечності)

Звичайно в логіку протиріччями називають такі думки, одна з яких стверджує те, що заперечує інша. Такого роду думки здавна розглядалися як плутані, непослідовні. У формальній логіці така непогодженість однієї думки з іншою називається логічним протиріччям, що полягає в тому, що в процесі мислення мимоволі або свідомо ототожнюється різне або видається за різне тотожне.

Логічне мислення характеризується несуперечністю. Протиріччя руйнують думку, утруднюють процес пізнання. Вимогу несуперечності мислення виражає формально-логічний закон протиріччя (несуперечності), що формулюється так:

Не можуть бути істинними два несумісних висловлення про один і той самий предмет, узятий в один час, в одному відношенні; одне з них буде обов'язково помилковим.

Ця вимога виражає об'єктивні властивості самих речей. Якісна визначеність будь-якого предмета означає, що властиві йому властивості, так само як і його існуванні, не можуть бути й не бути, належати й не належати йому в один час, в одному відношенні. В іншому випадку предмет не був би самим собою, втратив би визначеність.

Одне із цих судженні обов'язково помилкове. Питання про те, яке із двох суперечливих суджень є помилковим, закон протиріччя не вирішує. Це встановлює конкретна наука й практика. Закон протиріччя говорить лише про те, що із двох суджень, з яких одне заперечує те, що затверджується в іншому, одне повинне бути помилковим. Яким буде друге судження, істинне або помилкове, закон протиріччя також не вирішує. Воно може бути як істинним, так і помилковим.

Логічний закон протиріччя охороняє несуперечність усякого правильного мислення. Виражаючи відносини логічної несумісності понять і суджень, він забезпечує стрункість думок, переконливість аргументації, визначеність висновків і тим самим сприяє їхній об'єктивній істинності.

Формальна логіка не заперечує реальних протиріч, вона лише вимагає, щоб і про суперечливі явища мислили не суперечливо, логічно правильно, відповідно до об'єктивної дійсності.

Закон протиріччя (несуперечності) виражається формулою А не є не А, яка означає, що не можуть бути одночасно істинними судження А та його заперечення - не А.