3. Види доказів

За способом доведення докази бувають прямими й непрямими.

Прямий доказ - це обґрунтування тези аргументами, без допомоги яких-небудь додаткових побудов. Ціль міркування в цьому випадку починається з аргументів і з логічною необхідністю приводить до обґрунтування істинності тези. Доказ у цьому випадку здійснюється у формі дедуктивного умовиводу.

Непрямий доказ - такий доказ, у якому істинність тези обґрунтовується за допомогою спростування істинності суперечного положення, інакше кажучи, шляхом доказу хибності антитезису. До побічного доказу прибігають тоді, коли висунутий теза не можна довести прямо, коли не мають у своєму розпорядженні аргументи, що обґрунтовують тезу безпосередньо.

Побічний доказ має два види: апагогічений й розділовий.

Апагогічний опосередкований доказ - непрямий (убік спрямований) доказ. Тут до істинності тези приходять шляхом доказу хибності антитезису.

Опосередкований апагогічний доказ називають таким, що призводить до абсурду. У математичній і деякій іншій науках він одержав назву доказ від противного. Апагогічний опосередкований доказ досить часто використають у судовому доведенні.

У розділовому опосередкованому доказі теза обґрунтовується шляхом виключення всіх членів розділового судження (всіх предикатів), крім одного, що є доказуваною тезою.

У логіці під доказом розуміють розумовий процес обґрунтування істини, у карному ж процесі доказ - це факт, що доводить, факт дійсності.

Доказ тісно пов'язаний зі спростуванням. Спростування може бути спрямоване проти тези, проти аргументів або проти способу доказу. Відповідно до цього розрізняють такі способи спростування: спростування тези; спростування аргументів; спростування зв'язку тези з аргументами.

Знання правил і схем логічних умовиводів, уміння наводити переконливі доводи в захист своєї точки зору, робити узагальнення з наявних фактів і свідчень - іншими словами, логічної культури явно недостатньо для цілеспрямованої полеміки або дискусії. Адже нас переконують не тільки логічні аргументи й доводи оратора, але і його емоційні й моральні якості, не говорячи вже про красу й добірність самої мови.

4. Логічні правила доказу

У процесі доказу й спростування необхідно дотримувати певні правила щодо тези, аргументів і демонстрації.

Правила щодо тези:

1. Теза повинна бути судженням чітким і певним за змістом.

2. Теза повинна залишатися тотожною, тобто тою самою протягом усього доказу.

3. Теза не повинна містити логічного протиріччя.

4. Теза не повинна перебувати в логічному протиріччі з висловленими раніше судженнями з даного питання.

5. Теза повинна бути обґрунтованою фактами.

6. Тезою не повинно бути судження очевидне, тому що те, що вірогідно саме по собі, не вимагає доказів.

7. Теза повинна визначити весь хід доказу так, щоб те, що в результаті буде доведено, було саме тим, що було потрібно довести.

Правила щодо аргументів:

Аргумент - думка, істинність якого перевірена й доведена практикою і яка тому може бути наведена в обґрунтування істинності або хибності іншого положення. Отже, перше правило: аргументи повинні бути судженнями істинними. Крім істинності аргумент повинен задовольняти ще дві вимоги: бути достатньою основою для доказуваного положення; бути думкою, істинність якої доведена самостійно, незалежно від доказуваного положення.

Правила щодо демонстрації: Демонстрація здійснюється завжди у формі того або іншого умовиводу. Тому при побудові доказів і спростувань необхідно дотримувати правила умовиводів.