6. Правила розподіленості термінів

Аналіз обсягу понять-термінів судження на цьому не закінчується. Потрібно ще окремо щодо суб'єкта й предиката порушити питання про те, чи мисляться вони в даному судженні в повному обсязі або тільки в деякій частині свого обсягу. Дослідження цього питання називається з'ясуванням розподіленості термінів судження - суб'єкта й предиката.

Розподіленим термін називається тоді, коли він мислиться в даному судженні в повному обсязі. Іншими словами, термін буде розподілений, якщо думка, яку він виражає, відноситься до всього класу предметів. Навпаки, термін вважається нерозподіленим, якщо він мислиться тільки в частині свого обсягу, тобто мова в цьому випадку йде про частину класу будь-яких предметів.

Існують такі правила розподіленості термінів у судженнях:

1. У загальностверджувальних судженнях, у яких обсяг терміна S повністю входить до обсягу терміну Р, S - розподілений, а Р - не розподілений. У тих же загальностверджувальних судженнях, у яких обсяг суб'єкта й предиката є тим самим, розподілений не тільки суб'єкт (S), але й предикат (Р).

2. У загальнозаперечних судженнях обидва терміни завжди розподілені, вони повністю виключають один одного, є несумісними поняттями.

3. У частковостверджувальних судженнях обидва терміни не розподілені, якщо вони виражені перехресними поняттями.

4. У частковозаперечних судженнях суб'єкт не розподілений, а предикат завжди розподілений.

Таким чином, суб'єкт розподілений у загальних судженнях і не розподілений у частках; предикат розподілений у заперечних судженнях і не розподілений у стверджувальних. Отже, розподіленість суб'єкта залежить від кількісної сторони судження, а розподіленість предиката - від якісної його сторони.

7. Перетворення суджень

Існує ряд способів перетворення форми судження: обернення, перетворення, перетворення за допомогою протиставлення предикату.

Оберненням називається перетворення судження шляхом взаємного переміщення термінів, без зміни якості зв'язки судження. Через перестановку термінів судження усвідомлюється обсяг суб'єкта й предиката та об'ємні відносини між ними.

Необхідно дотримувати наступні логічні правила обернення:

1. Загальностверджувальне судження (А) обертається через обмеження в частковостверджувальне судження (І).

2. Частковостверджувальне судження (І) обертається в судження (І), якщо терміни - перехресні поняття, і в судження (А), якщо предикат підлеглий суб'єкту.

3. Загальнозаперчне судження (Е) завжди підлягає простому оберненню, тому що тут обидва терміни завжди розподілені.

4. Частковозаперечне судження (О) не піддається оберненню.

Перетворенням називається така дія над судженням, коли змінюється його якість (характер зв'язки) без зміни змісту й кількісної характеристики.

Іноді обернення сполучається з перетворенням: вихідне судження спочатку перетворюють, тобто міняють його якісну характеристику, а потім обертають, переміщаючи терміни перетвореного судження. У результаті такого перетворення виходить судження, суб'єктом якого є поняття, що суперечить предикату вихідного судження. Ця операція - протиставлення предикату - і являє собою третій вид перетворення форми судження.

Кожне з отриманих правил перетворення суджень допомагає більш точно виражати різні відтінки наших висловлень. Обернення робить більш виразною кількісну сторону суб'єкта й предиката, усвідомлює об'ємні відносини термінів. Шляхом перетворення можна додати новий відтінок думки, різко підсиливши її значеннєвий зміст.