Лекція 5. Дедуктивний умовивід

План

1. Умовивід як форма мислення.

2. Простий категоричний силогізм.

3. Загальні правила силогізму.

4. Фігури та модуси категоричного силогізму.

5. Логічні помилки в силогізмах.

6. Скорочені й складні силогізми.

7. Розділово-категоричний умовивід.

8. Умовно-категоричний умовивід.

9. Умовно-розділовий умовивід.

10. Пізнавальна роль дедукції.

1. Умовивід як форма мислення

Знання людей за походженням поділяються на безпосередні, почерпнуті з досвіду, і опосередковані, вивідні. Вирішальну роль відіграє саме вивідне знання, у якому особливо яскраво розкривається активність людського розуму. Основною логічною формою опосередкованого мислення є умовивід.

Умовивід - форма мислення, за допомогою якої з одного або декількох суджень за необхідності виводиться нове знання про предмети реального світу. Відмінна риса умовиводу полягає в русі думки від одних суджень і понять до інших, з одного змісту знання виводиться нове знання. Логічний акт умовиводу полягає не тільки в аналізі вже відомого знання, але й у синтезі нового матеріалу, отриманого з досвіду, у русі від відомого до невідомого.

У будь-якому умовиводі розрізняють три основних моменти:

• вихідне знання (посилки);

• знання, що обґрунтовує (логічну підставу висновку);

• вивідне знання (висновок).

Істинність вивідного знання залежить від істинності посилок і логічної правильності їхнього зв'язку.

За ступенем спільності посилок і висновку умовиводи поділяються на три групи:

1) дедуктивні, у яких думка йде від більшої до меншої спільності знання;

2) індуктивні, коли думка розвивається від знання одного ступеня спільності до нового знання більшої ступені спільності;

3) за аналогією, коли посилки й висновок виражають знання однакового ступеня спільності.

Посилками дедуктивного умовиводу можуть бути судження всіх типів логічних зв'язок - категоричні, розділові, умовні або різне їхнє сполучення, що визначає характер висновку.

Відповідно дедуктивні умовиводи бувають категоричні, розділово-категоричні, умовно-категоричні й умовно-розділові.

Розгляд дедуктивних умовиводів прийнято починати з категоричних, з найбільш типових для дедукції форми цих умовиводів, називаних силогізмами.

Як і інші форми абстрактного, науково-теоретичного мислення, умовивід має діалектичний характер. Це виражається насамперед у тому, що до складу умовиводів входять як поняття, так і судження, а ці форми думки діалектичні. Крім того, взаємини між поняттями в судженні й між судженнями в умовиводі також являють собою відносини єдності протилежностей.

2. Простий категоричний силогізм

Силогізм - це дедуктивний умовивід, у якому з категоричних суджень-посилок, пов'язаних загальним терміном, виходить третє судження - висновок.

Проаналізуємо структуру силогізму на простому прикладі.

Береза - дерево

Дерево - рослина

Береза - рослина

Третє поняття "дерево", за допомогою якого встановлюється зв'язок між більшим і меншим термінами, називається середнім терміном силогізму й позначається символом М (medium — посередник). Середній термін входить у кожну посилку, але не входить на закінчення. Призначення середнього терміна - бути сполучною ланкою між крайніми термінами, між суб'єктом і предикатом висновку.

Логічний аналіз силогізму потрібно починати з висновку. Із з'ясування його суб'єкта й предиката, із установлення звідси меншого й більшого термінів силогізму. Залежно від цього виділяються більша й менша посилка, а також середній термін, що повторюється в обох посилках.

При побудові силогізму потрібно стежити за підбором посилок, що дозволяють за змістом зробити об'єктивний висновок. При цьому необхідно строго враховувати логічну підставу будь-якого силогічного висновку, так звану аксіому силогізму.

Аксіома силогізму виражається так. Вce, що стверджується відносно усього класу предметів, поширюється на будь-який предмет цього класу.

Те, що притаманно роду, те відноситься й до всіх предметів або видів цього роду. І, навпаки, те, що не властиве роду, те не властиво й видам, що входять у цей рід. Аксіома виражає знання закономірного зв'язку явищ і тим визначає логічний зв'язок понять у силогізмі, є логічною основою висновку. Назва "аксіома" показує, що правило, виражена цією формулою, не вимагає доказу; багаторазово перевірене досвідом воно стало самоочевидним.