Поділ суджень за модальністю

Модальність - спосіб, характеристика судження по "силі" висловлюваного в ньому ствердження. Поділ за модальністю - це поділ суджень за характером вираженого в них знання. Варто розрізняти два плани: план буття (об'єктивну модальність) і план обґрунтованості думки (логічну модальність).

У плані буття судження являють собою знання можливості, дійсності й необхідності. У плані обґрунтованості думки судження діляться на проблематичні (ймовірні) і достовірні.

Судження можливості - це судження, що відбиває реально існуючу, але ще не реалізовану можливість. Судження дійсності - це судження, що відбиває щось як уже існуюче в дійсності. Судження необхідності - це судження, що відбиває неминучість існування якого-небудь предмета або зв'язку між предметами і явищами.

Проблематичним (ймовірним) називається судження, у якому будь-яка ознака стверджується або заперечується щодо предмета думки лише приблизно. Достовірним називається судження, щодо якого з повною визначеністю відомо, що ознака, про яку говориться в судженні, дійсно належить або не належить предмету думки.

Поділ суджень за типом логічних союзів

За типом логічних союзів судження поділяються на категоричні, розділові й умовні.

Категоричне судження виражає знання про приналежність або неприналежність ознаки предмету незалежно від яких-небудь умов, у безумовній, беззастережній формі.

Категоричним називається просте судження, що складається з одного суб'єкта й одного предиката. Структура категоричних суджень виражається такими формулами: S є Р; S не є Р.

Умовні й розділові судження є складними. Вони складаються з ряду простих суджень, поєднаних логічними союзами (логічними зв'язками). Для утворення складних суджень із простих використають союзи: "якщо..., то", "і", "або" і їм рівнозначні. Логічні союзи прийнятий позначати певними символами (знаками): "якщо..., то" — знаком ®; "і" — знаком Ù; "або" — знаком Ú.

Таким чином, класифікація суджень - це розподіл їх за ознаками, що має важливе значення для виявлення сутності й пізнавальних функцій судження. Природно, що розподіл судження за різними підставами допускає сумісність членів розподілів та їхнє взаємне перехрещування.

5. Основні види суджень

З наведеної досить великої класифікації суджень у логіці виділяються основні види, найбільш уживані у всіх логічних операціях. Таких видів чотири: загальностверджувальні, загальнозаперечні й частковостверджувальні, частковозаперечні.

Загальностверджувальні судження - загальні за обсягом суб'єкта й стверджувальні за якістю зв'язки. Загальною формулою їх можна виразити так: "Всі S суть Р". Символом загальностверджувальних суджень служить буква А - перша голосна дієслова qffirmo - стверджую.

У цих судженнях обсяг предиката ширше обсягу суб'єкта і є його підпорядковуючим поняттям. У багатьох загальностверджувальних судженнях (наприклад, у всіх визначеннях) суб'єкт і предикат виявляються рівнозначними поняттями. Таким чином, у загальностверджувальних судженнях суб'єкт підлеглий предикату, або обидва терміни - рівнозначні поняття.

Загальнозаперечні судження - загальні за обсягом суб'єкта й заперечні за якістю зв'язки. Загальною формулою їх прийнято виражати так: "Жодне S не є Р". Символом загальнозаперечного судження служить буква Е — перша голосна дієслова nego - заперечую.

Повна несумісність суб'єкта й предиката характерна для всіх загальнозаперечних суджень, і ніяких виключень тут бути не може. Отже, у загальнозаперечних судженнях обсяги суб'єкта й предиката повністю виключають один одного.

Частковостверджувальні судження - часткові за обсягом суб'єкта й стверджувальні за якістю зв'язки. Загальною формулою їх можна виразити так: "Деякі S суть Р". Символом частковостверджувальних суджень є буква І - друга голосна дієслова affirmo.

У цих судженнях суб'єкт і предикат - перехресні поняття, їхні обсяги частково збігаються. У деяких частковостверджувальних судженнях обсяг суб'єкта ширше обсягу предиката. Тут предикат підлеглий суб'єктові. У частковостверджувальних судженнях суб'єкт і предикат перехресні поняття, або предикат підлеглий суб'єктові,

Частковозаперечні судження - це часткові за обсягом суб'єкта й заперечні за якістю зв'язки. Загальною формулою їх можна виразити так: "Деякі S не є Р". Символом частковозаперечних суджень служить буква О - друга голосна дієслова nego.

Об'ємні відносини термінів у цих судженнях нагадують аналогічні схеми в судженнях І з тією лише різницею, що в частковостверджувальних судженнях мова йде про співпадаючу частину обсягів суб'єкта й предиката, а в частковозаперечних - про неспівпадаючу частину обсягу суб'єкта, несумісну з обсягом предиката. Таким чином, у частковозаперечних судженнях частина обсягу суб'єкта входить в обсяг предиката й разом з ним виключається з іншої частини суб'єкта.