62. Роль sdr (Спеціальних Прав Запозичення) у поліпшенні міжнародної ліквідності країн-учасниць Міжнародного Валютного Фонду (imf).

Одним із фінансових продуктів IMF є надання країнам-членам додаткових ліквідних коштів шляхом розподілу спеціальних прав запозичення (Special drawing Rights, SDR). SDR є першим в історії резервним активом, створеним за рішенням IMF. Згідно статуту IMF, SDR має поволі перетворитися в основний резервний актив міжнародної валютної системи. Крім того, IMF має слугувати для країн-членів хранилищем ліквідних міжнародних резервів у вигляді резервної позиції та вимог за кредитами IMF. Платіжно-розрахункова одиниця SDR використовується для забезпечення країн-членів IMF додатковою ліквідністю. Ці, свого роду, довірчі активи можуть знаходитись на зберіганні країн-членів як частина їхніх валютних запасів та можуть бути використані замість національних валют в операціях з іншими країнами-членами. На сьогодні (лютий 2008 р.) IMF випустив 217,3 млрд. SDR, що по курсу дол. США на початок лютого 2008 р. дорівнює 357,3 млрд. дол. США. Щоденно IMF визначає курс SDR на основі механізму «валютного кошика». З 1 січня 2006 року у цей кошик входить чотири валюти.

63.Порядок розрахунку курсу SDR (Спеціальних Прав Запозичення). SDR (англ. special drawing right – спеціальне право запозичення) було створено МВФ в 1969, щоб підтримувати систему обмінного курсу Bretton Woods (бреттонвудська система). Ціна SDR була початково визначена на рівні 0,888671 грамів високоякісного золота, що, в свою чергу, мало доларовий еквівалент. Після падіння системи Bretton Woods в 1973 SDR було перевизначене як споживчий кошик валют, що сьогодні складається з Євро, Японської єни, Фунт стерлінгів і Долара США. Вартість долара США МВФ щодня публікується на вебсайті МВФ. Вона розраховується як сума певних кількостей чотирьох валют, оцінених в доларах США, на підставі валютних курсів, що котируються щодня опівдні на Лондонській біржі. Склад кошика переглядається кожних п’ять років, щоб переконатись що вона відображає відносні значення валют у світовій торговій та фінансовій системах. На нещодавньому перегляді, що відбувся в листопаді 2005, вага валют в корзині SDR була виправлена і базувалась на обсягах експорту товарів та наданих послуг і кількості резервів, визначених у відповідних валютах, яких дотримувались інші члени МВФ. Ці зміни вступили в дію 1 січня 2006. Наступний огляд Виконавчим Правлінням матиме місце в 2010.

64. Порядок розрахунку відсотків по SDR (Спеціальних Прав Запозичення). SDR (англ. special drawing right – спеціальне право запозичення) було створено МВФ в 1969, щоб підтримувати систему обмінного курсу Bretton Woods (бреттонвудська система). Відсоткова ставка SDR забезпечує базис для обчислення відсотків нараховуються для членів на регулярних (не концесійних) позиках МВФ, відсотки сплачувані і нараховані членам на їхні SDR капіталовкладення, також відсотки, сплачувані членам на частки їх квотових внесків. Процентна ставка SDR визначається щотижня і базується на середньозваженій величині представляючих процентних ставок на короткострокових позиках на ринках грошей кошика валют SDR.

65. Фінансові взаємовідносини України та Міжнародного Валютного Фонду (IMF). Квота України у статутному капіталі Міжнародного Валютного Фонду (IMF). Статус члена МВФ Україна отримала 3 вересня 1992 року. її квота в МВФ становила 997,3 млн СПЗ (приблизно 1523 млн дол. США), або 0,69 %. Міжнародний валютний фонд виділив Україні безпрецедентно великий кредит — $16,5 млрд. Це в кілька разів більше належної країні фінансової допомоги: максимальна сума позики, яку, відповідно до правил МВФ, може отримати Україна — 300% квоти (квота нашої країни становить $2,1 млрд). Надання кредиту директорат фонду затвердив лише за кілька тижнів, тоді як раніше переговори із МВФ про виділення навіть невеликих позик тривали місяцями. Офіційно МВФ надав гроші Україні на поповнення міжнародних резервів Нацбанку і підтримку курсу гривні.Співпрацю України з Міжнародним валютним фондом можна розподілити на етапи, які характеризуються фінансовою взаємодією у рамках відповідних програм. Перший етап (1994 – 1995 рр.) характеризується наданням МВФ кредитів за програмою системної трансформаційної позики в сумі $742 млн. для підтримки платіжного балансу України. Труднощі з ним виникли внаслідок загострення економічної кризи та змін у структурі і цінових умовах зовнішньої торгівлі, основною з яких став перехід до світових цін на енергоносії. Також Україна отримала $2 млрд. на фінансування дефіциту держбюджету. В обмін на фінансування уряд зобов’язався здійснювати приватизацію, демонополізацію ринків, лібералізувати ціни та зовнішню торгівлю, а також стабілізувати курс національної валюти. Ці вимоги, попри постійні нагадування фонду, було виконано лише до кінця 90 – х, до того ж не в повному обсязі. На другому етапі (1995 – 1998 рр.) було реалізовано три програми „Стенд – бай” затверджені в обсязі $2185,5 млн. Ці кредити призначалися для підтримки курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України. Завдяки реалізації двох перших програм наша держава отримала доступ на світові ринки капіталу, а за третю в серпні 1997 р. було відкрито кредитну лінію терміном на один рік на загальну суму $ 542 млн. Україна отримала лише $242,2 млн., оскільки у березні 1998 р. МВФ відмовив у наданні чергових траншів через порушення урядом окремих показників Меморандуму економічної політики, зокрема дефіциту державного бюджету. 4 вересня 1998 року рада виконавчих директорів Міжнародного валютного фонду затвердила програму розширеного фінансування (EFF) для України. В Україну надійшли кошти двох траншів позики на перебудову фінансового сектора у сумі 200 млн. дол. та кошти двох траншів позики на розвиток підприємств II етапу у сумі 200 млн. дол. Третій етап (1998 – 2001 рр.) розпочався з вересня 1998 р. запровадженням трирічної Програми розширеного фінансування, якою передбачено надання позики загальною сумою $2,226 млрд. Головна її мета – сприяння макроекономічній стабілізації в Україні і виходу на позитивну економічну динаміку, забезпечення протягом 2001 – 2005 рр. щорічних темпів зростання реального ВВП на рівні не менше 4 – 5%. На 1 січня 2001 р. у рамках цієї програми отримано понад $1 млрд., які пішли на поповнення валютних резервів НБУ. Протягом 1999 року було підписано ще два системних проекти: Проект реформування державних ресурсів на суму 200 млн. дол., та Проект реформування державного управління на суму 200 млн. дол. Метою цих проектів було: реформування системи державного управління, запровадження ефективного режиму державного регулювання та заходів щодо боротьби з корупцією, удосконалення підготовки і виконання бюджету, перебудова структури державних витрат. Починаючи з 2000 року – зі зростанням експорту, зниженням інфляції й дефіциту бюджету – необхідність у кредитах фонду зникла. Останній МВФівський кредит запропонували Україні кілька років тому, однак уряд відмовився від фіндопомоги. Зараз Україна фінансово не залежить від МВФ. Борг країни перед фондом налічує лише $3 млрд. – менш ніж 3 % річного ВВП. Тому місія МВФ в Україні, по суті, лише продовжує консультувати українських чиновників, уже не висуваючи ультимативних вимог середини 90-х – негайно приватизувати великі підприємства, закрити нерентабельне виробництво, відмовитися від держрегулювання в банківському секторі. Останні рекомендації західних економістів у дусі центробанків США і Європи, які наполегливо стримують зростання цін, - перейти до таргетування інфляції та відмовитися від фіксованого курсу гривні. За період співпраці з МВФ наша держава отримала від нього кредитів на загальну суму $3,5 млрд. Зараз Міжнародний валютний фонд зовсім припинив кредитну діяльність у нашій країні. Тепер МВФ займається підрахунком і збором відсотків за кредитами, виданими в середині 90-х, а також складанням рекомендацій для українських урядів.