55. Особливості формування гармонійної я-концепції в дошкільному віці.

В дитинстві Я-концепція у дитини найменш структурована та володіє в цей період найбільшою пластичністю. Монополія батьків на спілкуванні з дитиною, самосвідомість котрої тільки починає пробуджуватися, призводить до того, що їх установки стають вирішальним фактором формування основ Я-концепції дитини. Орієнтири для самооцінки, закладені в дитинстві, підтримують самі себе впродовж всього життя людини і відмовитися від них дуже важко.

З точки зору Е.Ериксона, друга стадія розвитку Я-концепції триває від 1,5 до 3-4 років. В цей період дитина вже усвідомлює свій індивідуальний початок і самого себе як активно діючу істоту. Головний позитивний результат розвитку дитини на цій стадії – досягнення відчуття незалежності. Р.Бернс звертає увагу на те, що в цьому віці дитина особливо потребує доброзичливої підтримки та наснаги з боку оточуючих. Зароджуючеся у нього почуття автономності повинно зустрічати заохочення на стільки, щоб конфлікти, пов’язані із заборонами дорослих, не приводили дитину до надмірної сором’язливості та сумніву у власних силах. Розвиток самоконтролю у малюка повинен проходити без збитків для формування у нього позитивної самооцінки.

Починаючи з 4-х років у дитини з’являються перші уявлення про те, якою вона може стати людиною. Пізнавальна діяльність дитини стає дуже енергійною та наполегливою, головною рушійною силою дитини є допитливість. Дуже важливо щоб батьки не пригнічували пізнавальну активність дитини. Головною небезпекою цього періоду Е.Еріксон вважає можливість виникнення у дитини почуття провини за свою допитливість та активність, воно може пригнічувати почуття ініціативи. В свою чергу, Р.Бернс радить батькам, котрі прагнуть сформувати у дитини позитивну самооцінку, висловлювати своє відношення до активності дитини таким чином, щоб у неї не виникло зневажливе по відношенню до себе караюча самосвідомість.

56. Методи формування гармонійної я-концепції у підлітковому та юнацькому віці.

Змінити самооцінку іншої людини досить складно. Інтерпретуючи події із власного досвіду та уявлення про себе, людина змінює їх значення для того, щоб вони відповідали цим уявленням. Тому, щоб згодом не довелося втручатися та перероблювати Я-концепцію, необхідно з ранного дитинства формувати її позитивною.

Динаміка оцінокних суджень від підліткового віку до юнацького, полягає в наступному. Оціночні судження підлітків визначаються очікуваною оцінкою з боку однолітків, налаштовані в першу чергу на знаходження відповіді на запитання, якій він серед інших, на скільки він схожий на них. Найбільший вплив на самооцінку підлітка має підтримка батьків та відношення однолітків.

У юнаків оціночні судження, визначаються власним ідеалом, налаштовані на знаходження відповіді на запитання, який він в очах оточуючих, на скільки він відрізняється від них і на скільки він близький до свого ідеалу.

В юнацюкому віці вже не відбувається таких значних змін в когнітивній та емоціональній сферах як в підлітковому віці. Юнаки активно користуються своїми наявними можливостями, які виникли у попередньому віці. Пік фізичних змін також припадає на підлітковий вік. Розвиток Я-концепції в підлітковому та юнацькому вікових періодах визначаються соціальними ситуаціями, в яких знаходяться ті та інші. Соціальна ситуація підлітків відрізняється від соціальної ситуації юнаків тим, що підлітковий вік це вік-емансіпаціі від сім'ї. Емансіпація проявляється в прагненні підлітка бути незалежним від батьків. Значимі є тепер не тільки батьки а й інші люди, зявляються нові категорії стосунків: дружба, любов. В юнацькому віці головним є те, що людині треба зробити життєво важливий вибір, що робити далі, після закінчення школи, коли все було визначеним: діти ходять до школи і немає альтернатив. В цей період перед людиною гостро постає питання, ким би вона хотіла стати в майбутньому. Самооцінка юнаків та критерії оцінювання є стабільніші ніж підліткові.

Для розвитку "Я-концепції" важливі наступні моменти, які залежать від батьків:

Надання свободи або накладання заборон. Деякі батьки дотримуються стратегії жорсткого контролю над поведінкою дитини, інші надають їм практично необмежених волю, третім вдається знайти золоту середину.

Тепло та відчуженість у стосунках. Не дивлячись на те, що всі батьки люблять своїх дітей, між ними існує різниця в тому на скільки часто та відкрито вони висловлюють це почуття.

Зацікавленість або байдужість. Багато батьків виявляють повну зацікавленість у дитині, яка негативно впливає на розвиток Я-концепції. Навіть лави та караючи дитину, батьки шкодять Я концепції дитині менше ніж прояви до дитини повної байдужості.

Порядок народжуваності в сім'ї. Даний момент, скоріш за все мало впливає на самооцінку. Але стосунки дитини з батьками однієї з нею статі в цьому плані досить значимі. Висока ступінь авторитарності у відношеннях батьків з дитиною перешкоджає розвиткові позитивної Я-концепції. (Бернс. Р)

У роботі з формування позитивної «Я – Концепції» (психологом, педагогом, батьками), можуть бути використані такі способи та методи: індивідуальні консультації учнів за результатами діагностики, тематичні години спілкування та групові консультації, інформаційно-діагностичні заняття, тренінгові групи тощо.

Так, наприклад, вправи, які найбільше сприяють самопізнанню підлітків: «Хто я?», «Моє я», «Теперішні переживання – на малюнку», «Зміни мого життя», «Я – реальне – бажане – майбутнє», «Яким мене бачать інші?», «Я не такий, як усі».

Вправи, які передбачають процедуру самоаналізу: «Автобіографія», «Дерево пам’яті», «Лист собі», «Спогади дитинства», «Інверсія тривоги», «Фіксування позитивного», «Домашній кінотеатр», «Мої хороші справи», «Рефлексія».

Емоційно-ціннісному ставленню до себе та розвитку самовпевненості, самоповаги сприяють такі вправи: «Приємні спогади», «Як часто я відчуваю», «Гімнастика для обличчя», «Зіграй роль», «Я-вільний», «Психологічний захист», «Звертання», «Власна ціль життя», «Чого я хочу і що можу?», «Розвиток упевненості на основі уявлень про досягнутий успіх», «Переформулювання завдання», «Подолання сумнівів у своїх силах», «Сценарій власних змін».

Вправи, спрямовані на усвідомлення підлітками особистісної цінності: «Самовиховання бажаної особистісної цінності», «Самоототожнення» (оволодіння, керування і користування певною особистісною цінністю), «Внутрішній діалог», «Формування цінності «доброзичливість»

Самооцінку та рівень домагань розвивають такі вправи: «Знайди себе», «Шлях до успіху», «Моделі мого «Я», «Мої прагнення».

Спроектувати майбутнє учні мають змогу за допомогою наступних вправ: «Моє майбутнє», «Я в майбутньому», «Час життя», «Прогнозування подій», «Мій ідеал», «Чого я хочу?», «Вчинки для позитивного майбутнього».

Найбільш ефективними є інтерактивні техніки та психологічні вправи під час роботи в тренінгових групах. Заняття в тренінгових групах дають можливість підліткам краще пізнати та зрозуміти себе, свої позитивні та негативні сторони, перебороти невпевненість, навчитись керувати своїм внутрішнім світом, допомагають їм успішно реалізувати себе в поведінці та позитивно самоствердитись.

У групових дискусіях аналізуючи вислови, учасники заняття приходять до усвідомлення тих величезних можливостей, які вони мають для особистісного розвитку, також можуть переконатися в тому, що нерідко до відчуття власної неадекватності їх підводять оточуючі. Прийнявши ці уявлення про себе, вони піддаються впливу навколишніх обставин, тоді як необхідно намагатися «переломити» їх на свою користь.

У ході обговорення слід акцентувати увагу на тому, що нам під силу стати впевненими у собі, змінюючи свій стиль мислення і налаштовуючи свої думки на позитив.

Одним із факторів, що негативно позначаються на позитивному розвитку «Я – Концепції», є невміння деяких підлітків заводити друзів і підтримувати дружні стосунки.

№ 57 Групові та індивідуальні методи формування гармонійної Я-концепції особистості

Зміст методичної системи формування гармонійної Я-концепції дошкільників

І. Базова – навчально-розвивально-корекційна система безпосереднього формування гармонійної Я-концепції:

Комплекс навчально-розвивальних занять, спрямований на розширення обізнаності стосовно сфери-Я шляхом формування у них образних уявлень і змістовних концептів;

Комплекс розвивально-корекційних занять, що забезпечує формування у дітей навичок соціальної взаємодії і корекцію деяких проявів їх особистості і поведінки, закріплення образних та понятійних уявлень засобами ігрової терапії.

ІІ. Супроводжувальна – просвітницько-консультативна система опосередкованого формування гармонійної Я-концепції:

Консультації та просвітницькі бесіди з педагогами, що сприяють забезпеченню комфортного середовища в умовах ДНЗ;

Консультації та групова робота з батьками, спрямовані на покращення взаємодії з дитиною та гармонізацію сімейної ситуації її розвитку.

№ 58 Роль батьків та сім’ї у формуванні адекватної самооцінки.

Принцип розуміння, що складається з трьох аспектів: розуміння своєї дитини (її природних здібностей, характеру, вікових особливостей, потреб та бажань); розуміння свого характеру; розуміння взаємостосунків між дитиною та вами.

Принцип пояснення – здатність пояснити собі вчинок, поведінку дитини.

Принцип безумовної любові – здатність батьків любити свою дитину просто тому, що вона є, без жодних умов.

Дані принципи реалізуються у наступних положеннях гармонійного ставлення батьків до дитини

Приймати дитину такою, якою вона є завжди та будь-де, за будь-яких обставин, незалежно ні від чого дитина має бути впевнена у вашій відвертості, безумовній любові до неї;

Розуміти, що у будь-яких негарних вчинках та властивостях характеру вашої дитини варто звинувачувати, перш за все себе, тобто десь ви пустилися помилки, яку варто виправити;

Завжди навіювати дитині, що вона зможе все, якщо буде вірити в себе та буде постійно над цим працювати; виховувати впевненість у собі;

Прагнути зрозуміти поведінку своєї дитини, її почуття та думки та ухвалювати рішення про покарання або інші форми впливу тільки усвідомлено;

Вміти пробачати будь-які помилки;

Розуміти, що суворості без ніжності та любові не буває, так само як любов та ніжність не бувають без суворості;

Щоб ухвалювати правильне рішення, частіше згадуйте почуття та емоції, які ви самі переживали в дитинстві;

Бути відвертим, говорити та розповідати дитині те що ви відчуваєте; дитина потребую відвертості ваших почуттів;

№ 59 Базові психотерапевтичні підходи до формування гармонійної особистості.

1. Навчально-розвивальні групові заняття з дітьми

2. Розвивально-корекційні групові заняття з дітьми

3. Індивідуальні консультації педагогів та батьків

4. Семінар-тренінг для батьків

№ 60 Гармонійна Я-концепція психолога та її формування

Перший ступінь визначена регулятивно-прагматичним рівнем професійної самосвідомості і характеризується тільки ситуаційними аспектами самосвідомості. Другий ступінь визначена егоцентричним рівнем, де вихідним моментом є особиста вигода, зручність, престижність. Дана ступінь характеризується усвідомленням себе в когнітивному аспекті професійної самосвідомості, але Я - ставлення виявляє явну деформацію в силу різко завищеної самооцінки. Особливістю стереотипно - залежного рівні третього ступеня є те, що життєдіяльність людини з цим рівнем розвитку самосвідомості визначається його близьким оточенням, групою, з якою він або себе ототожнює, або ставить вище себе. Вищою сходинкою професійного самосвідомості є суб'єктивно універсальний рівень. Його головні характеристики пов'язані з внутрішньою смисловий спрямованістю людини на створення цих результатів (продуктів праці, діяльності, спілкуванні, пізнання), які принесуть рівне благо людям, суспільству, людству в цілому. Таким чином, акцент робиться на розвиток самосвідомості вчителів і учнів у полісуб'єктний взаємодії. [7].

З іншого боку, Т.М. Сєріков розглядає формування професійної самосвідомості через формування свідомості особистості. Автором визначено основні показники свідомості; логічність міркувань і висновків слідчої, цілеспрямованість або ocмисленность, намеренность; співвіднесеність засвоєних знань з дійсним ставленням людини до себе і до світу.