- •2. Проблема я в епоху античності та середньовіччя (Геракліт, Сократ, Августин, Плотін, Арістотель, Фома Аквінський)
- •3. Проблема я в філософії Нового часу(Декарт, Локк, Лейбніц, Юм, Кондильяк)
- •4. Прогресивні ідеї щодо проблеми я в німецькій класичній філософії(Кант, Фіхте, Гегель, Феєрбах, Маркс)
- •Філософські напрями розробки проблеми «я»
- •5. Функціоналістичний підхід в. Джемса.
- •6. Проблема я в психодінамічному підхіді (з.Фрейд, а.Адлер, к.Хорні, е.Еріксон).
- •7. Гуманістичний підхід до проблеми я в теоріях особистості (а.Маслоу, е.Фрома, к.Роджерса, г.Олпорта).
- •8. Поняття я у структурному підході р.Мейли.
- •9. Соціологічний підхід, щодо проблеми «я» (п.Жане, ч.Кулі, д.Мід)
- •10. Проблема самосвідомості в вітчизняній теорії діяльності (с.Л.Рубінштейн, к.К.Платонов, і.І.Чеснокова та інші).
- •12. Співвідношення понять свідомість та самосвідомість.
- •13. Структура самосвідомості (за і.І.Чесноковою)
- •14. Структура та особливості самооцінки.
- •15. Проблема я-концепції в психології.
- •16. Структура я-концепції за р. Бернсом.
- •17.Стійкі та ситуативні образи-я: різноманітність та характеристика.
- •18.Теорія самосвідомості и.И.Чеснокової.
- •Проблема я в роботах и.С.Кона.
- •20.Самосвідомість особистості в праці в.В.Століна.
- •Самосвідомість, як компонент структури особистості (в.С.Мерлін).
- •22. Ставлення до себе, як емоційно-оцінна система за с.Р.Пантилеєвим
- •23. Особливості самосвідомості та самооцінки при аномаліях особистості (е.Т.Соколова).
- •24. Теорія самосвідомості а.Г. Спіркіна.
- •25. Проблема я в соціальній психології т.Шибутані.
- •26. Теорія я-концепції р.Бернса.
- •27. Концепція ставлення до себе н.І. Сарджвеладзе.
- •28. Проблема я-концепції в працях к. Роджерса.
- •29.Теорія розділеного я (Рональд Лейнг)
- •1. Экзистенциально-феноменологические основания науки о личностях (persons)
- •30. Загальна характеристика факторів формування та функціонування самосвідомості.
- •31. Роль психічних процесів у формуванні я особистості
- •32. Роль емоційної, мотиваційної сфер особистості та спрямованості особистості у формуванні я
- •33. Захисні механізми самооцінки, ставлення до себе, я-концепції
- •Роль механізмів ідентифікації, відчуження та порівняння у формуванні я-концепції.
- •35. Найближче оточення (батьки, педагоги, однолітки) як провідний фактор розвитку самосвідомості дитини.
- •38. Особливості розвитку самосвідомості від народження до 2 років.
- •39. Основні новоутворення в розвитку самосвідомості у дитини від 2 до 3 років
- •40. Особливості становлення я дитини від 3 до 5 років
- •41. Особливості формування я-концепції дитини старшого дошкільного віку
- •42. Базові характеристики я-концепції старшого дошкільника Нормативні характеристики сформованості я-концепції у старшому дошкільному віці
- •43. Розвиток самосвідомості та готовність до шкільного навчання:
- •44. Статево-вікова ідентифікація дитини
- •45. Особливості самосвідомості молодших школярів
- •46. Становлення самосвідомості у підлітковому віці.
- •47 Особливості становлення самосвідомості у юнацькому віці.
- •Сутність поняття рефлексії.
- •49. Теорія самоактуалізації а. Маслоу
- •50. Професійна та особистісна самореалізація як передумова до становлення особистості у дорослому житті
- •51.Проблема діагностики самосвідомості
- •52. Методичні засади діагностики дошкільників
- •53. Методи та методики діагностики складових самосвідомості в дитячому віці.
- •55. Особливості формування гармонійної я-концепції в дошкільному віці.
- •56. Методи формування гармонійної я-концепції у підлітковому та юнацькому віці.
43. Розвиток самосвідомості та готовність до шкільного навчання:
Пізнаючи себе, дитина проходить тіж сам єтапи, які проходить пізнаючи зовнішній світ. На перших єтапах і до кризи трьох років самопізнання починається з єлементрарних відчуттів(внутрішні органічні стани, та організація думки про себе). На ранніх єтапах дуже важливим є вплив близьких дорослих – вони формують ємоційно-ціннісне ставлення дитини до себе, яке є основною структурою формування майбутнього «Я».
При кризі 3-х років, у дитини виникає багато кризісних станів, які обумовлені парадоксами та внутрішніми конфліктами при зіткненні з навколишнім світом. В цей час через взаємодію як з дітьми свого віку так і з дорослими формується поняття власної ідентичності у взаєминах з людьми.
Молодший дошкільний вік характеризується початком формування емоційних наслідків та почуттів(сором, провина, гордість). В цей час іде реструктуризація та диференціація знань про своє фізичне, розумове та моральне виховання, вивчення та засвоєння норм як правової так і соціальної поведінки. Формується розуміння обов*язків та єлементів самообслуговування.
На цей період випадає афективний стан позитивної самооцінки, яка не являється об’єктивною, діти перевищують свої досягнення, та занижують чужі – вони сприймають бажане за дійсне.
Старший дошкільник формує такі якісні зміни, як пізнавальна, ємоційна та вольова сфери. У цей час в дитині закріплюються внутрішні регулятори активності, та структурні компоненти власної гідності, самооцінки, власного «Я», первинного аналізу своїх дій та особистісні очікування(дитина може оцінювати себе з боку інших людей).
В цей час починає активну роль починає відігравати індивідуальна особливість в розвитку самосвідомості та негативних очікувань від спілкування з іншими дітьми(Як логічний вивід низькох самооцінки дитини у неблагополучній сім’ї).
44. Статево-вікова ідентифікація дитини
У період раннього дитинства відбувається розділення ліній психічного розвитку хлопчиків і дівчаток. Їм властиві різні типи провідної діяльності. У хлопчиків на основі наочної діяльності формується наочно-гарматна. У дівчаток на основі мовної діяльності - комунікативна.
Наочно-гарматна діяльність включає маніпуляцію з людськими предметами, зачатки конструювання, внаслідок чого у чоловіків краще розвинене відвернуте, абстрактне мислення. Комунікативна діяльність припускає освоєння логіки людських відносин. Більшість жінок володіють розвиненішою, ніж у чоловіків, соціальним мисленням, сфера прояву якого - спілкування людей. У жінок тонше інтуїція, такт, вони більш схильні до емпатії.
Статеві відмінності в поведінці дітей обумовлені не стільки біологічними і фізіологічними причинами, скільки характером їх соціального спілкування. Орієнтація хлопчиків і дівчаток на різні типи діяльності задана соціально, унаслідок культурних зразків. Насправді між малюками чоловічої і жіночої статі більше схожості, чим відмінностей. Відмінності з’являються пізніше. В основному ж хлопчики і дівчатка розвиваються паралельно і проходять однакові етапи.
Так, до трьом рокам у дітей тієї і іншої підлоги складаються наступні новоутворення віку: начатки самосвідомості, розвиток Я-концепциі, самооцінка. Дитина проробляє 90% роботи по засвоєнню мови. За три роки людина проходить половину шляху свого психічного розвитку. Перші уявлення про себе виникають у дитини до року.
Це уявлення про частини свого тіла, але узагальнити їх малюк поки не може. При спеціальному навчанні дорослими до півтора років дитина може дізнаватися себе в дзеркалі, освоює ідентичність віддзеркалення і своєї зовнішності.
До 3 років - новий етап самоідентифікації: за допомогою дзеркала дитина дістає можливість формувати своє уявлення про себе сьогоденні.
Дитина цікавиться всіма способами підтвердження свого Я . Одухотворяя окремі частини тіла, в грі він пізнає волю над самим собою.
Трирічний малюк цікавиться всім, з ним зв’язаним, наприклад, тінню. Починає використовувати займенник “я”, засвоює своє ім’я, підлогу. Ідентифікація з власним ім’ям виражається в особливому інтересі до людей, які носять таке ж ім’я.
Статева ідентифікація
До 3 років дитина вже знає, хлопчик він або дівчинка. Подібні знання діти черпають із спостережень за поведінкою батьків, старших братів і сестер. Це дозволяє дитині зрозуміти, яких форм поведінки відповідно до його статевої приналежності чекають від нього що оточують.
З’ясування дитиною приналежності до конкретної підлоги відбувається в перші 2-3 року життя, і наявність батька при цьому украй важлива. Для хлопчиків втрата батька після 4 років мало позначається на засвоєнні соціальних ролей. Наслідки відсутності батька у дівчаток починають позначатися в підлітковому віці, коли у багатьох з них виникають труднощі в пристосуванні до жіночої ролі при спілкуванні з представниками іншої підлоги.
Виникнення самосвідомості
До трьом рокам дитина проявляє начатки самосвідомості, у нього розвивається домагання на визнання з боку дорослих. Позитивно оцінюючи ті або інші дії, дорослі додають їм привабливість в очах дітей, будять в дітях бажання заслужити похвалу, визнання.
Засвоєння мови
Словарний запас дітей 1,5 років зазвичай містить близько 10 слів, в 1,8 - 50 слів, в 2 роки - приблизно 200. До трьом рокам словарний запас складає вже 900 - 1000 слів. Встановлена пряма залежність між якістю мовної стимуляції в домашньому оточенні і розвитком мови дитини в 3 роки.
Критичним періодом в розвитку дитячої мови є, на думку дослідників, вік від 10 місяців до 1,5 років. Саме в цей час потрібні спокійні і розвиваючі ігри і небажані стреси.
При засвоєнні мови діти всіх народів проходять стадії односкладних, двусоставних і повних пропозицій. У всіх мовах, що існують на землі, є правила граматики, синтаксису, семантики. Спочатку діти гранично узагальнюють правила.
Розумовий розвиток
Головним стимулом вдосконалення розумової діяльності у “ходячих” дітей є їх плотський-рухова активність. Діти 1-2 років знаходяться в першому (сенсрмоторному) періоді розумового розвитку, який Піаже розділив на 6 стадій. 4 з них дитина проходить до року.
5 стадія - третинні кругові реакції (1 - 1,5 років) - експериментування з предметами. Мета експериментів - в них самих: малюки люблять спостерігати, як поводяться предмети в нових ситуаціях. На зміну рефлекторній поведінці приходить істинно розумова діяльність: дитина шукає нові способи взаємодії з невідомими раніше предметами.
6 стадія (1,5 - 2 року). Поява символічного мислення, тобто здібності по відображених в мозку психологічним образам (символам предметів) сприймати їх в той або інший момент. Тепер дитина може проробляти операції не з реальними, а з ідеальними предметами. Дитина стає здатною вирішувати прості задачі в думці, не вдаючись до методу проб і помилок. Фізичні дії сприяють успішній роботі мислення.
Для сприйняття зовнішнього світу на даній стадії розумового розвитку характерний егоцентризм. Дитина 1,5 - 2 років вже усвідомлює свою відособленість, віддаленість від інших людей і предметів, а також розуміє, що деякі події можуть відбуватися і незалежно від їх бажань. Проте продовжує вважати, що всі бачать мир так само, як і він. Формула сприйняття немовляти: “Я центр всесвіту”, “Весь світ обертається навколо мене”.
Базова потреба віку
Якщо в дитячому віці потреба в безпеці була насищена, то актуалізується потреба в любові. Діти у віці від 1 до 3 років все ще залежать від батьків, вони постійно хочуть відчувати фізичну близькість батька і матерів. Провідна роль в задоволенні базової потреби віддається батьку протилежної підлоги. 3-4 року - формування Едіпова комплексу і комплексу Електри. Важливого значення набуває тактильний контакт. Дитина освоює мову відчуттів. Якщо потреба не задоволена, людина залишається тактильний бесчувствен (наприклад, саме у вказаному віці відбувається формування ерогенних зон).