Тема 5. Аналіз використання ресурсів підприємства
Питання для обговорення
Аналіз забезпеченості підприємства персоналом і ефективності його використання.
Аналіз основних засобів підприємства.
Питання 3, 4, 5 ми не розглянули на лекції, бо писали модуль. Потрібно опрацювати самостійно.
Аналіз оборотних активів (засобів): загальна характеристика.
Аналіз грошових коштів і дебіторської заборгованості.
Аналіз товарно-матеріальних запасів.
Аналіз оборотних активів (засобів): загальна характеристика
Оборотні активи займають значну частку у валюті балансу. Це наймобільніша частка капіталу, від стану і раціонального використання якої багато в чому залежать результати госп. д-ті. Обор. активи (Об) під-ва належ. до мобіль. активів, які є грош. коштами або можуть бути перетвор. в них прот. року чи одного операц. циклу. у процесі вироб. д-ті окр. елементи Об трансформуються. Під-во купує сировину і матеріали, виготовл. прод-цію, потім продає її, часто в кредит, в рез. чого утвор. дебітор. заборгованість, яка через певний пром. часу перетвор. в грош. кошти. Цей кругообіг можна зобразити т.ч.:
Вироб-матер. запаси гот. прод-ція дебітор. заборгов. гроші вир-мат запаси.
Основні засоби переносять свою вартість на готову продукція протягом декількох років частинами через амортизацію, а оборотні активи - не більше року.
Оборот. активи (Об) включ: запаси, дебітор. заборгов., грош. кошти та ліквідні цінні папери. До складу запасів вход.: виробничі запаси (матер. ресурси), незаверш. вир-во, готова прод-ція, товари, мшп.
Виробничі запаси – це запаси сировини, осн. матеріалів, купованих напівфабрикатів, допоміж. матеріали, паливо, тара, запчапастини для ремонту машин і обладн., спецінструмент і спецустаткув.
Виробничим запасам (матеріальним ресурсам) належить значна частка в Об, тому від ефективності їх використання залежать показники використання оборотних засобів взагалі. Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується системою показників, основним з них є матеріаломісткість. Цей показник вимірюється наступним чином:
матеріаломісткість (Мм) - відношення витрат на сировину, паливо, енергію, матеріали й інші предмети праці (в грн.) до вартості виготовленої продукції (Q у грн.) Мм = М / Q (1), обернений показник – матеріаловіддача = Q/М (2)
Аналогічно можна розрахувати і інші показники: енергоємність - відношення витрат на паливо й енергію до вартості вигототовленої продукції.
Важливе значення мають також такі показники як розмір відходів (показує відношення величини відходів до величини витрат матеріалів) та ін.
Незаверш. вир-во – це незакінчена прод-ція, що підляг. подальшій переробці або завершенню виготовл. Незаверш. вир-во на під-х, що викон. роботи та надають послуги склад. з витрат на викон. незаверш робіт (послуг), які ще не принесли під-ву доходу.
Готова прод-ція – це прод-ція, обробка якої завершена, та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів і відповідає тех. вимогам і стандартам.
Товари – це мат. цінності, що придбані (отримані) та утримуються під-м з метою подальшого продажу.
МШП – це предмети, що використ. протягом не більш одного року або операц. циклу, якщо він більший одного року, зокрема: інструмент, госп. інвентар, спец. оснащ., спец. одяг тощо.
Продаж товарів одного під-ва іншому не завжди супровод. негайними розрахами. Дебаторська заборгованість – це неоплач. рахунки за пост. прод-цію.
Грошові кошти та ліквідні цінні папери – найбільш ліквідна частина Об. До грошових коштів віднос. касову готівку, кошти на рахунках в банку та депозити до запитання.
Джерела формування оборотних засобів підприємства – власні і позичені.
Власні – статні фонди під-в та поповнення цих фондів, яке може відбуватися за рахунок залучення прибутку під-ва, а також за рах. залучення в оборот стійких пасивів: заборгованості по з/п, внесків на соц. страх., резервів майб. платежів. Залучені – кредити банків, якими покривається нестача влас. обор. засобів.
Структура Об – це кількісне співвіднош. окр. елементів в заг. обсязі оборот. активів, виражена в процентах до загальної суми.
Оборотний капітал потребує фінансування, тому він є одним із видів інвестицій, від якого інвестори чекають одержати певний дохід, скоректований на ризик. У цьому відношенні інвестиції в оборотний капітал також мають потребу в їх аналізі з точки зору ризик/прибутковість. У принципі, до оцінки інвестицій в оборотний капітал застосовуються підходи схожі з тими, що застосовуються і до оцінки довгострокових інвестицій. Проте важливо при цьому пам'ятати про існування принципових відмінностей оборотних коштів від основних засобів. По-перше, оборотні активи набагато краще піддаються діленню ніж основні засоби. Вони або повністю поділені, як, наприклад, грошові кошти, або часткове поділені, як, наприклад, запаси. По-друге, на відміну від інвестицій в основні активи, інвестиції в оборотний капітал поворотні – при необхідності їх можна гнучко збільшувати, або скорочувати переводячи в грошові засоби. Хоча розміри основних засобів під-ва теж піддаються обігу – можуть бути перетворені на грошові засоби шляхом продажу частини устаткування, і т.п. – але такі операції часто зв'язані з незручностями і високими витратами.
Аналіз оборотних активів повинен дати відповідь на запитання:
1) який рівень оборотних активів найбільш прийнятний (у цілому і за елементами)?
2) за рахунок яких джерел можна їх фінансувати?
Виходячи з вищезгаданих особливостей оборотного капіталу, визначати його оптимальний рівень для підприємства слідує за допомогою аналізу приросту: інвестиції в оборотні кошти повинні збільшуватися до тих пір, поки кожна вкладена в них грошова одиниця прирівняється до розміру додатково викликаних цим збільшенням економічних витрат.
Важливою особливістю інвестицій в оборотні активи є те, що дохід на ці інвестиції часто є непрямим. Вигоди від збільшення оборотних активів повинні оцінюватися з погляду їх всестороннього впливу на виробничі і маркетингові завдання під-ва. Для прийняття рішень відносно оборотного капіталу абсолютно необхідна тісна співпраця між фінансовим менеджером і менеджером з маркетингу в питаннях, що стосуються кредитної політики, а також між фінансовим менеджером і менеджерами з виробництва і маркетингу для визначення оптимального рівня запасів.
Одна з найважливіших функцій оборотного капіталу полягає у забезпеченні ліквідності, яка дозволить під-ву залишитися платоспроможним за часів економічних утруднень. Тому рівень і структура поточних активів і короткострокової заборгованості повинні визначатися з урахуванням вірогідності і наслідків несприятливих подій.
Управління поточними активами і поточними зобов'язаннями взаємозв'язані. Наприклад, чим довший термін короткострокової заборгованості, тим нижча потреба в грошових коштах (за умови незмінності інших чинників). Або, чим більше проходить часу між реалізацією товарів в кредит і надходженням грошових коштів від реалізації, тим потреба в грошових коштах вища.
В залежності від політики під-ва відносно ризику, фінансовий менеджер може застосовувати різні стратегії (підходи) для визначення «оптимального» рівня оборотного капіталу – від «консервативної» до «агресивної». Ці стратегії можна проілюструвати на графіку таким чином:
Рисунок 1. Стратегії визначення оптимального розміру замовлення
Верхня крива на графіку є найконсервативнішою стратегією, при кожному об'ємі виробництва розмір оборотних активів є досить високим. Можна сказати, що під-во, що дотримується подібної стратегії, підтримує великі залишки грошових коштів, ринкових цінних паперів і запасів, а також стимулює попит на свою продукцію за рахунок надання м'яких кредитних умов клієнтам. Нижня крива демонструє «найагресивнішу» політику відносно оборотних засобів, при якій їх розмір, а отже ліквідність компанії, є мінімальним для кожного об'єму виробництва. При агресивній політиці оборотний капітал має найбільшу швидкість обігу і кожна вкладена у нього грошова одиниця працює з найбільшою віддачею, забезпечуючи високу рентабельність.
Як раніше уже згадувалося, в умовах стовідсоткової упевненості відносно об'ємів реалізації, витрат, графіків платежів і т.д. всі під-ва прагнутимуть підтримувати мінімальні залишки оборотного капіталу, необхідні для забезпечення безперервного операційного процесу і своєчасності платежів. Проте в умовах невизначеності фінансовому менеджеру доводиться мати справу з очікуваними рівнями реалізації, очікуваними розмірами витрат і очікуваними термінами надходження засобів і платежів. Тому під-ву доводиться мати в наявності певний резерв оборотного капіталу на ті випадки, коли фактичні значення змінних відхиляються від очікуваних. Різниця в рівні оборотного капіталу при кожній з вищеописаних стратегій прямо пропорційна резервному оборотному капіталу. Чим консервативніша стратегія управління оборотними активами, тим більші резерви, і тим нижча рентабельність.
На практиці, звичайно ж, менеджери вибирають стратегію, що знаходиться десь посередині між двома описаними вище крайнощами, в залежності від їх відношення до ризику і прибутковості.