4. Прогресивні ідеї щодо проблеми я в німецькій класичній філософії(Кант, Фіхте, Гегель, Феєрбах, Маркс)

Німецька класична філософія

Кант пов’язував поняття свідомості та самосвідомості з навколишнім світом. Так, він вважав, що свідомість мого власного наявного буття є одночасно безпосереднє усвідомлення буття інших речей, що знаходяться за межами мене. Проблема “Я” в філософії Канта виходить за межі гносеологічного співвідношення свідомості та самосвідомості та здобуває ціннісний, соціально-моральний аспект, тобто самосвідомість – необхідна передумова моральності та відповідальності. Навіть у своєму інтимнішій самосвідомості індивід не може виходити за власні межі, тобто за власною волею чи ні він повинен співвідносити свою поведінку з думкою оточуючих та з абсолютним, моральним законом, що лежить за межами індивіда.

Фіхте розглядав поняття вихідне «Я», як моральну діяльність свідомості. З цього містичного вихідного «Я» Фіхте виводить окреме «Я», під яким він розуміє обмежений людський суб’єкт, або емпіричне “Я”, якому протистоїть – теж емпірична – природа. У Фіхте “Я” утворює саме себе, власне буття, саме “Я” утворює “Не-Я”. у Фіхте самосвідомість є принциповою тотожністю суб’єкта і об’єкта. “Я” є єдина відома структура, здатна робити себе саму предметом власного розгляду. Всі структури свідомості, а також досвіду “Не-Я” мають своєю основою “Я”. У Фіхте “Я” виступає як універсальний суб’єкт діяльності, який не тільки пізнає, але і створює з себе весь навколишній світ (Не-Я).

Гегель розглядав самосвідомість, як частину проблеми діяльності, в якій індивідуальне зливається з загальним, так що з'являється “Я”, яке є “Ми”, та “Ми”, яке є “Я”.

Виділяє три головні сходинки розвитку самосвідомості, що відповідають фазам розвитку людської діяльності та відмінні між собою за мірою зрілості суб’єкта і характеру його взаємодії зі світом.

Перша сходинка, індивідуальна самосвідомість, означає тільки усвідомлення власного існування, своєї тотожності та відмінності від інших об’єктів. Таке усвідомлення себе, як певної самостійної одиниці необхідне, але досить вузьке; воно неминуче обертається визнанням своєї недостатності та незначущості у порівнянні з безмежністю оточуючого світу, наслідком чого є відчуття розладу зі світом та прагненням до самореалізації;

Друга сходинка, визнаюча самосвідомість, характеризується виникненням міжособистісних стосунків: людина усвідомлює себе існуючим для іншого. Стикаючись з іншою людиною, індивід впізнає в цьому іншому притаманні йому самому риси, і завдяки цьому його власне “Я” здобуває для нього новизну та привертає увагу.

Третя сходинка, всезагальної самосвідомості, означає, що взаємодіючі “самості”, завдяки засвоєнню загальних принципів “сім’ї, вітчизни, держави, так як і всіх доброчинників – любові, дружби, хоробрості, гідності, слави, усвідомлюють не тільки власні відмінності, але і свою глибоку спільність і навіть тотожність”. Ця спільність складає субстанцію моральності та робить індивідуальне “Я” моментом, часткою об’єктивного духу.

Індивід відкриває своє “Я” не шляхом інтроспекції, а через інших, у процесі спілкування та діяльності, переходячи від окремого до загального.

Фейєрбах вважав, що людська сутність виявляється лише у спілкуванні, у єдності людини з людиною, в єдності, що спирається на реальні відмінності між “Я” і “Ти”. “Я” за своєю суттю діалогічно, воно породжується в процесі спілкування, яке є не тільки інтелектуальним, але і чуттєвим. Істина діалектика “Я” і “Ти” на якій базується самосвідомість людини, найкраще розкривається в любові, у стосунках між чоловіком та жінкою, що складають основу моральності.

Ф.Енгельс зазначав, що людська самосвідомість завжди залежить від певних умов і завжди є конкретна. Самосвідомість особистості (та суспільства), як і свідомість, – продукт діяльності, що виникає в процесі життєдіяльності, оскільки вона завжди історично та соціально конкретна.

К.Маркс підкреслював, що людське “Я” виникає не просто у процесі міжособистісного спілкування, а в процесі сумісної діяльності, провідне місце в якій займає предметна діяльність, праця.

Таблиця