15. Проблема я-концепції в психології.

«Я - концепція» - це прояв самосвідомості, динамічна система уявлень людини про себе. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки з оточуючим її світом.

Самосвідомість у психологічній літературі розглядається як складне родове утворення в структурі психіки особистості, а образ «Я» - як видове. Образ «Я» - продукт самосвідомості, тобто вияву усвідомлення і оцінки індивідом себе як суб'єкта практичної і теоретичної діяльностей, ідеалів, переконань, що мотивують його активність.Види образів «Я»: соціальне «Я», духовне «Я», фізичне «Я», інтимне «Я», сімейне «Я» тощо, а також «Я» - реальне, «Я» - ірреальне, теперішнє, майбутнє, фантастичне і т. п.

На відміну від самосвідомості образ «Я», крім усвідомлених компонентів, містить невідоме «Я» на рівні самопочуття, уявлень. Головна функція образу «Я» - забезпечити інтегрованість, цілісність, індивіда, його особистісну сутність досягти суб'єктивної гармонійності. «Я» - концепція вивчається науками про людину і суспільство.

На початку 20 ст. Ліппс П. (1913) зазначав, що це проблема виключно психологічна. Він розглядав «Я» як об'єднуючий компонент свідомості, вважав «Я» діяльним, реальним субстратом індивідуальної свідомості.

У вченні про особистість Джемс (1923) виділяв емпіричне «Я», що пізнається і чисте «Я» як елементи свідомості. Між ними існує єдність та боротьба протилежностей.

3. Фрейд (1933) вважав внутрішнім джерелом розвитку «Я» особистості суперечність між його реальним та ідеальним компонентами (боротьба «Его» та «Супер-Его»).

Представники гуманістичної психології описують феноменологію особистості, тобто те, як людина сприймає, розуміє і пояснює себе, реальні події свого життя.

Проблеми розвитку «Я - концепції» та виховання широко висвітлена Бернсом Р. (1986). Автор чітко доводить, що властива процесам самосвідомості концептуальність знаходить вираз у систематизованій «Я - концепції». (А. Маслоу, К. Роджерс).

За своїм змістом «Я - концепція» може бути позитивною, негативною, амбівалентною.

А. Маслоу вбачає внутрішню суперечність у невідповідності реального рівня самоактуалізації індивіда, його можливому рівні. В результаті суб'єкт шукає нові способи поведінки, що дозволяють йому більш самоактуалізуватися. В своїх концепціях самоактуалізації особистості як прагнення до самовияву Маслоу дає опис вимог, яким повинен відповідати індивід. Роджерс підкреслює здатність людини до особистісного самовдосконалення. Центральним поняттям його теорії є поняття «Я», оскільки кожна людина вирішує питання: Хто я? Що я можу зробити, щоб стати тим, ким я хочу бути? Образ «Я», складається в умовах особистісного життєвого досвіду.

Отже, «Я - концепція» - це оцінно-пізнавальна система, що переживається і більш-менш усвідомлюється індивідом. На її основі складається ставлення індивіда до себе та до інших, що спирається на особистісну самооцінку своїх можливостей, здібностей, характеру. Е. Фромм наголошує: «Моє власне «Я» повинно бути таким же об'єктом моєї любові, як і інша людина. Утвердження власного життя, щастя, розвитку свободи укорінено в моїй здатності любити, тобто в турботі, повазі, відповідальності і знаннях. Якщо індивід здатний любити творчо, він любить і себе; якщо він любить тільки інших, він взагалі не може любити». Таким чином образ «Я» виступає як регулятор взаємовідносин міжособистісних стосунків людини.

В сучасних психологічних дослідженнях підкреслюється роль образу «Я» як узагальненого механізму саморегуляції особистості, зазначається, що саме образ «Я» забезпечує самототожність (індентифікацію), особистісну відповідальність, породжує почуття соціальної причетності. Механізм саморегуляції Я-концепції виявляється у вербалізованій формі: власного бажання - « я хочу», усвідомлення своїх можливостей - «я можу», вимогливості - «мені потрібно», цілеспрямованості - «я прагну».

Індивіди з різними «Я - концепціями» не однаково сприймають світ: вірно або не вірно, спотворено, наприклад: «Я - реальне» і «Я - ідеальне» не співпадають, це викликає незадоволення, розчарування. Від задоволення рівня домагань в досягненні особистості залежить формування важливого компонента її свідомості - самоповаги. Вона впливає фактично на всі аспекти діяльності людини: включає і задоволеність собою, і прийняття себе, і почуття власної гідності, і позитивне ставлення до себе, і узгодженість свого надособистісного і ідеального «Я». Мотивація досягнення, будучи домінуючою для людини є також важливим регулятором її розвитку.

Процес самоконцептуальності змінюється залежно від віку. Уявлення індивіда про себе інтегруються в більш складні системи.

Формуються поняття «концепція «Я». Якщо в самосвідомості підлітків, старшокласників в образі «Я» ще немає певної стабільності, їх процес самопізнання знаходиться в стані формування, то у студентів спостерігаються значні зрушення в напрямку особистісної сталості «Я - концепції». Самосприймання в цьому віці стає більш узагальненим, якісно новим. Воно полягає не стільки в кількісній оцінці своїх рис, скільки в прагненні оцінювати себе з позицій нового соціального статусу, здатності до засвоєння професійних знань, готовності до створення сім'ї.

Проблема «Я» у західних теоріях особистості

Західна психологія в розробленні проблеми «Я» пішла іншим шляхом, зважаючи на з категорію «Я» як центральне поняття та розглядаючи цю проблему в межах психології особистості, оскільки саме здатність людини до усвідомлення себе та власної індивідуальності є стрижнем особистості. Теоретичний аналіз проблеми «Я» здійснено в межах різних західних психологічних підходів.

Американський психолог В. Джемс один із перших почав розробляти проблему особистості на науковій основі та ввів у психологію поняття “Self”, тобто “Я”, яке посіло центральне місце в його теорії особистості. Він зазначив, що самосвідомість має двобічну будову в якій один її бік виступає об’єктом, що пізнається, тобто особистістю або емпіричним “Я”, а інший бік – суб’єктом, що пізнає, тобто чистим “Я”. В емпіричному “Я”, виділив чотири складові та розташував їх за мірою значимості: духовне Я, матеріальне Я, соціальне Я та фізичне Я.

З.Фрейд запропонував топографічну будову особистісної організації, що складається з трьох рівнів:

Рівень свідомості складається з відчуттів та переживань, які людина усвідомлює в конкретний момент.

Рівень передсвідомості містить в собі весь досвід, який не усвідомлюється в даний момент, але може повернутись у свідомість спонтанно або в результаті незначних зусиль.

Рівень несвідомого є вмістилищем примітивних інстинктів, спонукань, емоцій та спогадів, які загрожують свідомості, що були пригнічені та витіснені у несвідоме. Несвідоме практично не доступне до усвідомлення, але в значній мірі визначає дії людини.

Три базові структури особистості, які варто розглядати як певні процеси:

Воно – це примітивні інстинкти та вроджені аспекти особистості. Воно є несвідомим та керується принципом задоволення.

“Я” відповідає за прийняття рішень та керується принципом реальності. “Я” охоплює всі три рівні усвідомлення, як і Супер-Я.

Супер-Я – це система цінностей, норм та етики, що відповідають вимогам суспільства яка складається з двох підсистем: сумління та Его ідеалу. Сумління містить в собі здатність до критичної самооцінки. Его ідеал є заохочувальним аспектом, що формується в результаті схвалення та високої оцінки, що веде індивіда до встановлення стосовно себе високих

А.Адлер

Центральним поняттям економної теорії особистості виступає творче “Я”, що уособлює в собі активний принцип людського життя, який наділяє життя змістом та робить людину вільною, здатною до самовизначення особистістю.

Стиль життя формується під впливом творчих здібностей особистості на основі зусиль людини спрямованих на подолання почуття неповноцінності, що зміцнюють почуття переваги.

Саме людина здатна створювати власний стиль життя та відповідати за те ким вона стає та як вона поводить себе.

Основною детермінантою установок, що супроводять стиль життя є черговість народження дітей в родині.

Творча сила відповідає за функціональний фіналізм, тобто мету життя людини, визначаючи метод досягнення даної цілі, якій підпорядковується поведінка людини та сприяє розвитку соціального інтересу.

Карен Хортні

Одне з центральних понять – реальне “Я”, яке є найсуттєвішою та найціннішою частиною Я.

Розвиток реального Я не залежить від соціальних умов буття та виховання, а є внутрішньою силою людини, що є притаманна всім людям однак єдина та неповторна у кожної окремо взятої людини, яка складає глибоке джерело розвитку.

Основним предметом розгляду є патологічні стани самосвідомості, тобто невротичні конфлікти, подолання яких можливе лише через усвідомлення особистістю свого реального Я.

Е.Еріксон

Розглядав поняття Его виключно в поцесі його розвитку.

Виділив вісім стадій психосоціального розвитку в яких торкався таких аспектів самосвідомості, як впевненість, самоконтроль, самооцінка, почуття его-ідентичності.

Проблематика Я-концепції розглядалась через его-ідентичність, як суб’єктивне почуття безперервного ототожнення себе.

Его-ідентичність, це не просто сукупність прийнятих ролей, але й певне сполучення ідентифікацій та можливостей індивіда, як вони сприймаються їм на основі досвіду взаємодії з навколишнім світом, а також знання про те, як реагують на нього інші.

Еріх Фром

П’ять основних екзистенціальних потреб людини, однією з яких є потреба в ідентичності.

Вважав, що всі люди відчувають внутрішню потребу ототожнення з самим собою; в ідентичності, завдяки якій люди почувають свою несхожість з іншими та усвідомлюють , хто вони насправді. Тобто кожна людина повинна бути здатною сказати “Я – це я”.

Індивіди з чітким усвідомленням своєї індивідуальності сприймають себе, як господаря свого життя, тоді як копіювання чиєїсь поведінки не дає можливість людині досягти справжнього почуття ідентичності.