- •2. Проблема я в епоху античності та середньовіччя (Геракліт, Сократ, Августин, Плотін, Арістотель, Фома Аквінський)
- •3. Проблема я в філософії Нового часу(Декарт, Локк, Лейбніц, Юм, Кондильяк)
- •4. Прогресивні ідеї щодо проблеми я в німецькій класичній філософії(Кант, Фіхте, Гегель, Феєрбах, Маркс)
- •Філософські напрями розробки проблеми «я»
- •5. Функціоналістичний підхід в. Джемса.
- •6. Проблема я в психодінамічному підхіді (з.Фрейд, а.Адлер, к.Хорні, е.Еріксон).
- •7. Гуманістичний підхід до проблеми я в теоріях особистості (а.Маслоу, е.Фрома, к.Роджерса, г.Олпорта).
- •8. Поняття я у структурному підході р.Мейли.
- •9. Соціологічний підхід, щодо проблеми «я» (п.Жане, ч.Кулі, д.Мід)
- •10. Проблема самосвідомості в вітчизняній теорії діяльності (с.Л.Рубінштейн, к.К.Платонов, і.І.Чеснокова та інші).
- •12. Співвідношення понять свідомість та самосвідомість.
- •13. Структура самосвідомості (за і.І.Чесноковою)
- •14. Структура та особливості самооцінки.
- •15. Проблема я-концепції в психології.
- •16. Структура я-концепції за р. Бернсом.
- •17.Стійкі та ситуативні образи-я: різноманітність та характеристика.
- •18.Теорія самосвідомості и.И.Чеснокової.
- •Проблема я в роботах и.С.Кона.
- •20.Самосвідомість особистості в праці в.В.Століна.
- •Самосвідомість, як компонент структури особистості (в.С.Мерлін).
- •22. Ставлення до себе, як емоційно-оцінна система за с.Р.Пантилеєвим
- •23. Особливості самосвідомості та самооцінки при аномаліях особистості (е.Т.Соколова).
- •24. Теорія самосвідомості а.Г. Спіркіна.
- •25. Проблема я в соціальній психології т.Шибутані.
- •26. Теорія я-концепції р.Бернса.
- •27. Концепція ставлення до себе н.І. Сарджвеладзе.
- •28. Проблема я-концепції в працях к. Роджерса.
- •29.Теорія розділеного я (Рональд Лейнг)
- •1. Экзистенциально-феноменологические основания науки о личностях (persons)
- •30. Загальна характеристика факторів формування та функціонування самосвідомості.
- •31. Роль психічних процесів у формуванні я особистості
- •32. Роль емоційної, мотиваційної сфер особистості та спрямованості особистості у формуванні я
- •33. Захисні механізми самооцінки, ставлення до себе, я-концепції
- •Роль механізмів ідентифікації, відчуження та порівняння у формуванні я-концепції.
- •35. Найближче оточення (батьки, педагоги, однолітки) як провідний фактор розвитку самосвідомості дитини.
- •38. Особливості розвитку самосвідомості від народження до 2 років.
- •39. Основні новоутворення в розвитку самосвідомості у дитини від 2 до 3 років
- •40. Особливості становлення я дитини від 3 до 5 років
- •41. Особливості формування я-концепції дитини старшого дошкільного віку
- •42. Базові характеристики я-концепції старшого дошкільника Нормативні характеристики сформованості я-концепції у старшому дошкільному віці
- •43. Розвиток самосвідомості та готовність до шкільного навчання:
- •44. Статево-вікова ідентифікація дитини
- •45. Особливості самосвідомості молодших школярів
- •46. Становлення самосвідомості у підлітковому віці.
- •47 Особливості становлення самосвідомості у юнацькому віці.
- •Сутність поняття рефлексії.
- •49. Теорія самоактуалізації а. Маслоу
- •50. Професійна та особистісна самореалізація як передумова до становлення особистості у дорослому житті
- •51.Проблема діагностики самосвідомості
- •52. Методичні засади діагностики дошкільників
- •53. Методи та методики діагностики складових самосвідомості в дитячому віці.
- •55. Особливості формування гармонійної я-концепції в дошкільному віці.
- •56. Методи формування гармонійної я-концепції у підлітковому та юнацькому віці.
47 Особливості становлення самосвідомості у юнацькому віці.
Юнацький вік - етап формування самосвідомості і власного світогляду, прийняття відповідальних рішень, людської близькості, коли цінності дружби, любові можуть бути першорядними. Відповідаючи самому собі на питання “хто я?”, “який я?”, “до чого я прагну?”, молода людина формує: 1) самосвідомість - цілісне уявлення про себе, емоційне ставлення до себе, самооцінку своєї зовнішності, розумових, моральних, вольових якостей, усвідомлення своїх достоїнств і недоліків, на основі чого виникають можливості цілеспрямованого самовдосконалення, самовиховання; 2) власний світогляд як цілісну систему поглядів, знань, переконань своєї життєвої філософії, що спирається на засвоєну раніше певну суму знань і здатність до абстрактно-теоретичного мислення, без чого розрізнені знання не складаються в єдину систему; 3) прагнення наново і критично осмислити усе оточуюче, самоствердити свою самостійність та оригінальність, створити власні теорії сенсу життя, любові, щастя, політики тощо. Для юнацтва властивий максималізм суджень, своєрідний егоцентризм мислення: розробляючи свої теорії, юнак поводиться так, наче світ повинен підпорядковуватися його теоріям, а не теорії - дійсності. Прагнення довести свою незалежність і самобутність супроводжуються типовими поведінковими реакціями: “зневажливого ставлення” до порад старших, недовіри і критиканства стосовно старших поколінь, іноді навіть відкритої протидії. Але в такій ситуації юнак змушений спиратися на моральну підтримку ровесників, і це призводить до типової реакції “підвищеної схильності” (неусвідомлена сугестивність, свідомий конформізм) до впливу ровесників, що обумовлює однаковість смаків, стилів поведінки, норм моралі (молодіжна мода, жаргон, субкультура), навіть злочини серед молоді, як правило, носять груповий характер, відбуваються під впливом групи. Юнацький вік являє собою наче “третій світ”, що існує між дитинством і дорослістю, тому що біологічно-фізіологічне і статеве дозрівання завершено (уже не дитина), але в соціальному відношенні - ще не самостійна доросла особистість. Юність - це період прийняття відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії і свого місця в житті, сенсу життя, вироблення світогляду і життєвої позиції, супутника життя, створення своєї сім'ї. Найважливіший психологічний процес юнацького віку - становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого “Я”. Становлення самосвідомості відбувається за декількома напрямками: 1) відкриття власного внутрішнього світу, юнак починає сприймати свої емоції не як похідні від зовнішніх подій, а як стан свого “Я”, з'являється почуття власної особливості, несхожості на інших, інколи з'являється і почуття самітності (“Інші люди мене не розуміють, я - самотній”); 2) виникає усвідомлення неповоротності часу, розуміння скінченності свого існування. Саме розуміння неминучості смерті змушує людину всерйоз задуматися про сенс життя, про свої перспективи, майбутнє, про свої цілі. Поступово з мрії, де усе можливо, та ідеалу як абстрактного, але часто недосяжного зразка, починають виокреслюватися більш-менш реалістичні плани діяльності, між якими треба обирати. Життєвий план охоплює всю сферу особистого самовизначення: моральний образ, стиль життя, рівень домагань, вибір професії і свого місця в житті. Усвідомлення цілей, життєвих устремлінь, вироблення життєвого плану - важливий елемент самосвідомості. 3) Формується цілісне уявлення про самого себе, ставлення до себе, причому спочатку усвідомлюються й оцінюються людиною особливості свого тіла, зовнішності, привабливість, а потім уже морально-психологічні, інтелектуальні, вольові якості. Юнацькі самооцінки часто бувають суперечливі (“Я у своїй уяві - геній + нікчемність”). На основі аналізу досягнутих результатів у різних видах діяльності, врахування думок інших людей про себе і самоспостереження, самоаналізу своїх якостей і здібностей в юнака формується самоповага - узагальнене ставлення до себе. 4) Відбувається усвідомлення сексуальної чуттєвості, що з'являється в цей період, і формується ставлення до неї. Юнацька сексуальність відрізняється від сексуальності дорослої людини. Якщо зріла статева любов дорослих людей являє собою гармонійну єдність чуттєво-сексуального потягу і потреби в глибокому духовному спілкуванні і порозумінні люблячих людей, то в юності ці два потяги зріють неодночасно, і до того ж по-різному в дівчат та юнаків. Хоча дівчини раніше зріють фізіологічно, у них спочатку потреба в романтичному залицянні, ніжності, пестощах, емоційному теплі і порозумінні виражена сильніше, ніж у фізичній близькості. У юнаків, навпаки, у більшості випадків раніше з'являється чуттєво-сексуальний потяг до фізичної близькості, і значно пізніше виникає потреба в духовній близькості, порозумінні. Потреба в душевному розумінні і сексуальні бажання дуже часто не збігаються і можуть бути спрямовані на різні об'єкти. За образним виразом, “юнак не любить жінку, яка його сексуально фізіологічно вабить, і його не вабить сексуально дівчина, яку він любить”, у нього доброчесне ставлення до дівчини, яка викликає в нього ніжні почуття. Через розбіжність особливостей сексуального визрівання дівчат і юнаків, можуть виникати взаємне нерозуміння, даремні ілюзії і потім - розчарування. Оскільки в дівчат спочатку зріє духовна потреба в любові, а не сексуальна, то, як правило, у свій перший добровільний сексуальний контакт дівчина вступає з тим хлопцем, що їй справді подобається, в якого вона закохана. Про інших судять звичайно по собі, тому багато хто з дівчат думає, що й хлопець закоханий, вступаючи у сексуальну близькість. Але в юнаків процес сексуального дозрівання і сексуальних бажань випереджає етап духовної потреби в любові, тому часом при сильних сексуальних бажаннях чоловік готовий на сексуальний контакт із жінкою, яка йому байдужа або навіть неприємна. Внаслідок цього сексуальні відносини юнака можуть не поєднуватися із закоханістю, причому він припускає, що й дівчина вступає в сексуальний зв'язок тому, що відчуває фізіологічну потребу в сексі, а не почуття любові. Розбіжності психосексуальних особливостей юнаків і дівчат часто призводять до взаємних розчарувань і особистих драм.