28. Проблема я-концепції в працях к. Роджерса.

Поняття Я-концепції

Я-концепція (за К. Роджерсом) – організований послідовний гештальт, що складається із сприйнятих характеристик “Я” та взаємин “Я” з іншими людьми і з різними аспектами життя. Цей гештальт придатний до усвідомлення, але не обов’язково усвідомлюється. “Я-концепція” – це концепція людини про те, що вона собою являє, яка включає в себе “Я-реальне” та “Я-ідеальне”

Основні положення К.Роджерса:

людина існує головним чином у своєму суб’єктивному світі;

Я-концепція виникає на основі взаємодії з навколишнім середовищем, насамперед з соціальним;

Я-концепція – це система самосприймань;

Я-концепція виступає найбільшою детермінантою відповідних реакцій на оточення індивіда;

разом з Я-концепцією розвивається потреба у позитивному ставленні з боку інших;

потреба в позитивному ставленні до себе та в самоповазі розвивається на основі інтеріоризації позитивного ставлення до себе з боку інших;

психологічна дезадаптація є результатом спроб захистити сформовану Я-концепцію від загрози зіткнення з досвідом, який з нею не співвідноситься;

людський організм є цілісним та має лише один внутрішній мотив, а саме тенденцію до самоактуалізації;

Я-концепція представляє собою певну систему;

особистісна дисгармонія характеризується існуванням власного нереалістичного ідеального та невідповідністю між Я-концепцією та ідеальним-Я.

Головна проблема в підході Роджерса до розуміння Я-концепції пов'язана з використанням індивідом механізмів психологічного захисту, необхідних для того, щоб подолати дисонанс між безпосереднім його досвідом і Я-концепцією.Поведінка розглядається Роджерсом як спроба досягти узгодженості Я-концепції. Реагуючи на стан такого дисонансу як на загрозу, яка виникає внаслідок переживань, що суперечать Я-концепції, індивід використовує один з двох захисних механізмів - перекручення або заперечення.Перше використовується для того, щоб змінити особистісну значимість переживання, друге як би усуває сам факт наявності переживання. Роджерс особливо підкреслює перший механізм.Його логіка в наступному: якщо при запереченні безпосереднє переживання ніяк не символізується, то застосуємо взагалі феноменалістіческій підхід в таких випадках?У свою чергу спотворення направлено на те, щоб привести безпосередні переживання індивіда у відповідність з його особистісними інтегральним Я. Події оцінюються не об'єктивно, самі по собі; значення їм надає обтяжений минулим досвідом індивід, який дбає про збереження своєї Я-концепції.Роджерс використовує терапію, центровану на клієнта, як метод, спрямований на модифікацію стану Я-концепції з метою усунення дисонансу між нею і безпосередніми переживаннями індивіда.У результаті невротичний синдром у нього усувається і досягається стан психологічної адаптації.

Якщо безпосередні переживання блокуються або спотворюються і стає неможливим їх адекватне підключення до Я-концепції, виникає дезадаптація.Роджерс розглядає дезадаптацію як стан невідповідності, внутрішнього дисонансу, причому головний його джерело полягає в потенційному конфлікті між установками особистісного Я і безпосереднім досвідом індивіда.Така невідповідність може виникнути в тих випадках, коли Я-концепція надмірно обумовлена цінностями і уявленнями, що виходять від інших людей і інтерналізованих індивідом.Внутрішній конфлікт такого роду виникає у людини в тому випадку, якщо його Я-концепція сильно акцентує любов до інших людей і турботу про них, а життєва ситуація така, що він знаходиться в агресивному стані під впливом фрустрації.Почуття ці можуть блокуватися, оскільки Я-концепція цієї людини не може змиритися з думкою про те, що він здатний відчувати ненависть.Роджерс наводить такий приклад: мати, яка не в стані зізнатися у своїх агресивних почуттях по відношенню до власної дитини, сприймає його поведінку як погане і заслуговує покарання.Тоді вона може бути з ним агресивна, не руйнуючи при цьому свого образу "хорошою і люблячої матері".

Часто причини такої невідповідності між Я-концепцією і организмическим почуттями слід шукати в ранніх періодах життя.Нерідко умовою батьківської любові та доброго ставлення є відмова дитини від своїх справжніх почуттів. Якщо він дійсно злиться на матір, то він - поганий хлопчик, людина недостойний.До вихованні дітей Роджерс вважає важливим не вимагати від них, щоб в якості умови батьківського розташування вони відмовлялися від своїх справжніх почуттів або спотворювали їх, хоча батьки н вправі вимагати від дітей придушення відкритого вираження цих почуттів.Роджерс дотримується такої точки зору: батькам слід вказувати дитині, що хоча його почуття і зрозумілі, проте неприпустимо керуватися ними у своїх діях, оскільки подібна поведінка може принести шкоду або заподіяти страждання близьким.Однак не можна висловлювати несхвалення з приводу самого факту наявності у дитини цих негативних почуттів. Дитині слід не відмовлятися від них, а бути стриманим у їх прояві. Це значною мірою допомагає уникнути дезадаптації згодом.

Роджерс вважає природу людини, за існуй позитивною, що рухається до зрілості, соціалізації і самоактуалізації. На його думку, Фрейд намалював картину людини, в глибині душі ірраціонального, несоціалізірованного, руйнівного по відношенню до власного Я і до інших.Роджерс цілком допускає, що індивід може іноді проявляти себе подібним чином, але в цей час він діє як невротик, а не як здорова людина. Коли людина відчуває психологічну свободу, він відкритий досвіду і може діяти в позитивній, довірчої і конструктивній манері.

Отже, в цілому феноменалістичний підхід постає як частина важливих спроб ряду психологів розібратися в тому, що стосується безпосереднього досвіду людини, шляхом розгляду його реальної поведінки.У цього підходу тим але менш є два важливих потенційних обмеження: він може виключати з розгляду деякі досить суттєві змінні і може призводити до ненаукових спекулятивним побудов.