§ 4. Присяжні засідателі обираються на чотири календарні роки.

Вибори повинні здійснюватися уповноваженими ландстингу в лене або, якщо в лене є комуна, яка прирівнюється до ландстингкоммуне, уповноваженими ландстингу і зборами комунальних уповноважених у вказаній комуні. До лене Готланд вибори здійснюються зборами уповноважених комуни Готланд. Якщо, згідно вказаному вище, присяжні засідателі вибираються більш ніж одним обираючим органом влади, правління лена ділить число присяжних в даній групі між обираючими органами влади відповідно чисельності населення.

Про майбутні вибори присяжних засідателів сесійний суд зобов'язаний повідомити орган, відповідальний за проведення виборів (у ред. Закону 1998:1438).

§ 5. Присяжні засідателі обираються з числа шведських громадян, які проживають в даному лене. Вони мають бути відомі як особи, що відрізняються здоровими думками, незалежністю і справедливістю. Присяжні засідателі повинні представляти різні верстви населення, різні погляди, а також різні частини лена.

Відповідно до розпоряджень закону неповнолітній або такий, що управляє не може бути присяжним засідателем (у ред. Закону 1988:1448).

§ 6. Присяжний засідатель, якому виповнилося 60 років, має право відмовитися від своїх обов'язків. Якщо присяжний засідатель в іншому випадку бажає подати у відставку, сесійний суд встановлює наявність законних перешкод для виконання ним своїх обов'язків. Якщо присяжний засідатель втрачає право бути вибраним, його повноваження припиняються (у ред. Закону 1971:27).

§ 7. Якщо присяжний засідатель подає у відставку або втрачає право бути вибраним, то на його місце в ту ж групу присяжних, до якої належить той, що подав у відставку, обирає орган вибирає іншу особу до закінчення вибіркового періоду. Такий присяжний може бути вибраний замість уповноважених ландстингу його виконавчою комісією, але ці вибори зберігають силу лише до найближчої чергової сесії уповноважених ландстингу (у ред. Закону 1998:1438).

§ 8. Скарг на вибори присяжних подаються до сесійного суду. Незалежно від вступу скарги суд зобов'язаний перевірити кваліфікацію вибраних осіб.

Розпорядження закону про апеляцію на рішення сесійного суду у судовій справі застосовуються також до апеляції на рішення сесійного суду по вказаному в частині першої питанню. Вирішення вищого суду оскарженню не підлягає.

За наявності скарги на вибори обрання залишається в силі, поки суд не встановить іншого (у ред. Закону 1971:27).

§ 9. Осіб, вибраних присяжними засідателями, вносяться до списку присяжних, в якому кожна група вказується окремо.

§ 10. Коли поступає справа, в розгляді якого повинні взяти участь присяжні засідателі, суд зобов'язаний оповістити список присяжних, а також поставити на обговорення питання про те, чи не слід замінити яку-небудь особу, внесену до списку. При цьому застосовуються розпорядження закону, що діють відносно суддів.

Жюрі присяжних складається з незамінених присяжних засідателів в наступному порядку: кожна сторона у справі має право відвести трьох присяжних засідателів з першої групи і одного - з другої, а потім суд шляхом жеребкування вибирає з тих, що залишилися необхідне число з тим, аби в першій групі залишилося шість засідателів, а в другій - три.

Для лена Стокгольм кожна сторона має право відвести сім присяжних засідателів в першій групі і два - в другій (у ред. Закону 1994:1475).

§ 11. Якщо у справі є декілька учасників однієї сторони і лише один з них використовує своє право відведення, то заявлене ним відведення вважається заявленим і іншими учасниками тієї ж сторони. Якщо співучасники бажають відвести різних присяжних засідателів і не можуть прийти до угоди, то суд виробляє відведення шляхом жеребкування.

§ 12. Ніхто не може ухилятися від виконання обов'язку присяжного засідателя без законної підстави.

Якщо унаслідок замін і обгрунтованих нез'явлень неможливо зібрати необхідне число членів в кожній групі, то суд призначає на кожну вакансію присяжного засідателя трьох осіб, що мають право бути присяжними в даній групі. Кожна сторона має право відвести одну з призначених судом осіб. Не може бути призначено присяжним особа, що вже має відведення у цій же справі.

§ 13. Якщо одночасно поступає декілька подів, в яких повинні взяти участь присяжні засідателі, то суд може після заслуховування сторін постановити, що по всіх справах функції присяжних виконуватиме одне і те ж жюрі. Якщо має бути відібране жюрі для розгляду декілька подів, то застосовуються постанови § 11 про відведення присяжних засідателів у справі, в якому є декілька учасників (у ред. Закону 1976:955).

§ 14. Якщо у кримінальній справі представлений також позов приватної особи проти іншого, окрім підсудного, особи, то виконання відповідачем процесуальних дій, вказаних в частині першій § 2, частині другій § 10 і частині другій § 12, повинно торкатися і підсудного.

Якщо збуджена справа про конфіскацію друкарського твору, не пов'язане з кримінальним переслідуванням, або пред'явлений позов приватної особи, то до судочинства у такій справі застосовуються постанови § 2 і 10-13; проте якщо питання про протизаконність видання вже раніше розглядався у справі про свободу друку, що стосується відповідальності за злочини, то те ж питання не підлягає вторинному обговоренню. У даній справі відведення присяжних, яке в інших випадках залежить від сторін, виробляється судом шляхом жеребкування (у ред. Закону 1998:1438).

§ 15. детальніші правила судочинства у справах про свободу друку встановлюються в законі.

Якщо в одному лене є декілька сесійних судів, в які може бути передана справа про свободу друку, то обов'язки, вказані в § 4, 6, 8, 9, передаються сесійному суду, встановленому Урядом (у ред. Закону 1974:155).

§ 16. У разі, коли держава знаходиться у стані війни або небезпеки війни, воно може виявитися вимушеним прийняти рішення про відміну виборів присяжних засідателів і про відмову від суду присяжних шляхом ухвалення закону або, по уповноваженню закону, на основі урядового розпорядження (у ред. Закону 1988:1448).

 

Глава 13. Про твори, надруковані за кордоном

 

(у ред. Закону 1991:1470)

§ 1. В питанні про творах, які надруковані за кордоном і передбачаються до видання, окрім вказаного нижче, частково застосовуються розпорядження глав 1, 3, 6, 7, § 1, 2, 5-7, 10-12 глав 8, а також глав 9-12.

§ 2. Твір, надрукований за кордоном, повинен вважатися виданим в країні, якщо воно способом, вказаним в § 6 глав 1, передано для поширення в державі.

§ 3. Якщо періодичне видання, надруковане за кордоном, призначене головним чином для поширення в державі, то відносно нього повинні застосовуватися відповідні постанови глави 5; за винятком того, що стосується вимог, що пред'являються до власника.

Для публікації в державі будь-якого іншого періодичного видання, надрукованого за кордоном, не потрібна ліцензія на випуск. Якщо така ліцензія видана, то в питанні про творі повинні застосовуватися положення частини першої.

§ 4. Положень даного Акту про відповідальність особи, що видала твір, якщо йдеться про творі, надрукованому за кордоном, повинні відноситися до тієї особи, яка доставила твір в державу для поширення, або, якщо ця особа не може бути виявлена, не має або не мало до часу видання твору місця проживання в державі, до тієї особи, яка, згідно главі 6, розглядається як розповсюджувач.

§ 5. Обов'язок надання на перегляд екземпляра твору, надрукованого за кордоном, і надання екземпляра такого твору в бібліотеку або архів встановлюється законом.

§ 6. Положень частин третьою і четвертою § 1 глави 1 відносно висловів, здобуття відомостей і дачі інформації для публікації в друкарському творі повинне застосовуватися і до висловів для публікації в творі, який надрукований за кордоном, а також до здобуття таких відомостей, якщо:

1) повідомлення або дані не є злочином проти безпеки держави;

2) повідомлення не є видачею відомостей, які маються на увазі в пункті 2 частини першої § 3 глави 7, або замахи на це;

3) повідомлення не означають явної зневаги обов'язком дотримувати таємницю.

Частина перша застосовується також до творів, надрукованих за межами Швеції, незалежно від того, надрукований твір тут або за кордоном. Вони прирівнюються до повідомлення відомостей тими, хто іншим дорогою бере участь у виготовленні друкарського твору як автор або інформатор.

Якщо передача повідомлення або зведення карана згідно частинам першої і другої, має силу те, що про це встановлено в законі. Кримінальна справа про відповідальність або позов приватної особи, витікаючі з вказаного злочину, повинні розглядатися як справа про свободу друку, якщо відповідно не застосовується пропозиція третє частині другій § 1 глави 12. З питання про право на анонімність інформатора мають силу положення глави 3; положення пункту 3 § 3 повинні охоплювати також інший злочин проти безпеки держави окрім вказаного там (у ред. Закону 1998:438).