Що таке роялті?

Ро́ялті (англ. royalties) — а́вторське — платежі за користування, котрі «ліцензіат» (отримувач ліцензії, патенту, англ. licensee) сплачує «ліцензіару» (продавцю ліцензії, патенту, англ. licensor) за поточне користування активами, найчастіше правами інтелектуальної власності. Роялті, як правило, виплачуються у відсотках від суми валового або чистого продажу, отриманої від використання активу або як фіксована ціна за одиницю проданого товару.

Також роялті може позначати платежі за право розробки природних ресурсів.

По-перше, в пункті 14.1.225 статті 14 Податкового Кодексу України:

Роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

По-друге, в пункті 4 Загальної частини П(С)БО 15 «Дохід»:

Роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

По-третє, в пункті 3 Загальної частини «Національного стандарту 4»:

Роялті — ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності.

Зміст заяви для отримання патенту на винахід

Стаття 1375. Заявка на видачу патенту на винахід

1. Заявка на видачу патенту на винахід (заявка на винахід) повинна стосуватися одного винаходу або до групи винаходів, пов'язаних між собою настільки, що вони утворюють єдиний винахідницький задум (вимога єдності винаходу).

2. Заявка на винахід повинна містити:

1) заяву про видачу патенту із зазначенням автора винаходу та особи, на ім'я якого запитується патент, а також місця проживання чи місця перебування кожного з них;

2) опис винаходу, що розкриває його з повнотою, достатньою для здійснення;

3) формулу винаходу, що виражає його сутність і повністю засновану на його описі;

4) креслення та інші матеріали, якщо вони необхідні для розуміння суті винаходу;

5) реферат.

3. Датою подання заявки на винахід вважається дата надходження до федерального орган виконавчої влади з інтелектуальної власності заявки, що містить заяву про видачу патенту, опис винаходу та креслень, якщо в описі на них є посилання, а якщо зазначені документи представлені не одночасно, - дата надходження останнього з документів

http://megasite.in.ua/112942-5-otrimannya-patentu.html

Що відноситься до інтелектуальної власності?

Інтелектуальна власність (скорочено «ІВ», англ. intellectual property) — результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини (автора, виконавця, винахідника та інш.) або кількох осіб.

Право інтелектуальної власності — у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях.

Але доцільнішим визначення інтелектуальної власності через зазначення об'єктів ІВ:

— авторські права (літературні твори, комп'ютерні програми, бази даних, карти, фотографічні твори);

— суміжне право;

— право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, товарні знаки);

— фірмові та комерційні найменування;

— географічні зазначення;

— сорти рослин та породи тварин;

— топографії інтегральних мікросхем;

— комерційна таємниця;

Законодавство, яке визначає права на ІВ, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

Поняття «ІВ» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у галузі науки, виробництва, мистецтва і літератури.

Вперше термін «ІВ» вжив у 1845 році Чарльз Вудбарі (Charles Woodbury), суддя Окружного суду штату Массачусетс ^[1]. В Європі вперше цей термін вжив Альфред Ніон (Alfred Nion) у своєму трактаті «Droits civils des auteurs, artistes et inventeurs» («Цивільні права авторів, артистів та винахідників»), що був вперше опублікований у 1846 році.

Справжня історія терміну почалася у 1967 році, після створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Вона доклала багато зусиль для світового визнання для закріплення терміну, який є ключовою складовою частиною її назви.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C

Організація раціоналізаторської роботи на рівні підприємства

Керівництво винахідницькою діяльністю на підприємствах здійснюється здебільшого головним інженером, якому підпорядковані відповідний відділ чи бюро (наприклад, бюро з винахідництва та раціоналізаторства). У складі конструкторських і технологічних відділів великих підприємств, у науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших організаціях, які займаються розробкою і впровадженням нової техніки, можуть організовуватися патентні бюро (відділи, групи). Ці бюро займаються патентно-ліцензійною роботою, у тому числі відбором винаходів для патентування за кордоном, перевіркою патентної чистоти, оформленням заявок на патенти. Відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції оформляються згідно з існуючим положенням. ^ Автором відкриттявважається той, хто першим опублікував чи сформулював його під час виступу або провів науково-дослідницьку роботу, що принесла відповідні результати. Відкриття оформляється заявкою та підтверджується дипломом про відкриття. На винаходи видається авторське свідоцтво чи патент. Виконання будь-якої з названих форм науково-технічної творчості, зазвичай, підтримується й заохочується матеріально як підприємством, так і державою.

Зміст заяви про раціоналізаторську пропозицію

1. Складання, подача і розгляд Заяви на раціоналізаторську

пропозицію проводяться у відповідності до Тимчасового положення

про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналі-

заторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента

України "Про визнання такими, що втратили чинність, указів Пре-

зидента України у зв'язку з прийняттям Законів України щодо про-

мислової власності" від 22 червня 1994 року N 324/94, та цих Ме-

тодичних рекомендацій про порядок складання, подачі і розгляду

Заяви на раціоналізаторську пропозицію (далі - Рекомендації).

Заява складається автором (співавторами) за формою N Р-1

"Заява  на  раціоналізаторську  пропозицію,  затвердженою   наказом

Міністерства статистики України від 24.03.95 N 79 (додаток 1).

     Заява складається окремо на кожну пропозицію.

     Якщо при розгляді Заяви буде встановлено, що в ній міститься

дві і більше самостійних пропозицій, то авторові слід запропонувати

оформити кожну пропозицію окремою Заявою у 15-ти денний термін з

дня повідомлення його про це. При цьому першість таких раціоналіза-

торських пропозицій встановлюється за первинною датою надходження

Заяви. Якщо автор в зазначений термін не подасть окремі  Заяви,  то

Заява розглядається по відношенню однією з пропозицій, що містяться

в ній.

 

     15. В Заяві слід вказати найменування пропозиції, всіх без ви-

нятку співавторів, творчою працею яких створена пропозиція, і наве-

сти відомості про них: прізвище, ім'я,  по-батькові,  місце  роботи

або домашня адреса, якщо Заява подається особою, яка не працює на

цьому підприємстві.

 

     16.  В  Заяві  в  розподілі  "Опис  пропозиції"   викладаються

недоліки існуючої конструкції,  виробу,  технології  виробництва  і

техніки, що застосовується, чи складу матеріалу, які усуваються

пропозицією,  ціль  пропозиції,  зміст   запропонованого   рішення,

включаючі дані, достатні для його практичного здійснення без участі

автора (співавторів), а також відомості про прибуток чи інший пози-

тивний ефект.

     До Заяви в необхідних випадках  додаються  графічні  матеріали

(креслення, схеми, ескізи тощо), техніко-економічні  розрахунки  та

додаткові відомості про пропозицію.

     Заява, графічні чи інші матеріали, що додаються до неї, підпи-

суються всіма співавторами, зазначеними у Заяві. На Заяві і графіч-

ному матеріалі проставляється дата заповнення і виготовлення.

http://www.budinfo.org.ua/doc/1809083/Polozhennia-pro-svidotstvo-na-ratsionalizatorsku-propozitsiiu

Яким документом введені в дію нові форми первинної

Типові форми первинної документації з обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів затверджено наказом № 732. Цим документом передбачено такі форми обліку:

— акт введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА1);

— інвентарна картка обліку об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА2);

— акт вибуття (ліквідації) об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА3);

— інвентаризаційний опис об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА4).

Наказ № 732 "Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів" 22. 11. 2004 р

Порядок застосування типових форм первинного обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів

 

1. Акт введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів

(типова форма № НА-1)

 

1.1. Акт введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (далі – об’єкт права інтелектуальної власності) застосовується підприємствами, установами та організаціями (далі – підприємства) незалежно від  форм власності для оформлення операцій із введення в господарський оборот і використання окремих придбаних (створених) об’єктів права інтелектуальної власності.

1.2. При оформленні введення в господарський оборот об’єктів права інтелектуальної власності акт складається в одному примірнику на кожний окремий об’єкт приймальною комісією, призначеною наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого органу (посадової особи), який здійснює керівництво підприємством.

1.3. Акт заповнюється в одному примірнику на основі технічної, науково-технічної та іншої документації (ліцензійний договір, авторський договір, патент тощо), підписується головою та членами комісії, особою, відповідальною за прийняття для використання об’єкта права інтелектуальної власності.

1.4. При оформленні акта введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у графі:

“Найменування та номер документа, що підтверджує майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності” – зазначається номер патенту (деклараційного патенту) на винахід, деклараційного патенту на корисну модель, патенту на промисловий зразок, номер свідоцтва на знак для товарів і послуг, номер авторського свідоцтва тощо;

 “Дата виникнення права” – зазначається дата підписання договору, дата пріоритету, дата створення твору тощо;

“Власник об’єкта права інтелектуальної власності” – зазначається власник майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності, свідоцтва, авторського права тощо, який може використовувати об’єкт права інтелектуальної власності на  власний розсуд, має право давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання та передавати право власності на об’єкт права інтелектуальної власності іншій особі на підставі договору.

1.5. У рядку:

“Правові умови введення об’єкта права інтелектуальної власності в господарський оборот” – зазначається назва документації, згідно з якою об’єкт права інтелектуальної власності вводиться в господарський оборот (назва та номер документа, що підтверджує введення такого об’єкта в господарський оборот (договір на використання майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір тощо);

“документ, який підтверджує вартість об’єкта права інтелектуальної власності ” – вказується повна назва акта оцінки, номер та дата складання акта.

1.6. В акті введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності наводиться характеристика такого об’єкта, яка містить докладний його опис і порядок використання, особливості і переваги, зазначаються основні якісні та кількісні показники об’єкта права інтелектуальної власності

1.7. Оформлений акт підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства чи особою на те уповноваженою.