4.2.8 Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання

Для захисту електричних мереж від струмів короткого замикання та значних перевантажень застосовують плавкі запобіжники та автомати. На підприємствах, базах та складах використовують трубчасті запобіжники серій НПН і ПН, у низьковольтних установках малої потужності – запобіжники пробкові з різьбою. Застосування некаліброваних плавких вставок для захисту електромереж забороняється. Найбільш досконалими апаратами захисту від струмів короткого замикання та перевантажень в електричних мережах є автоматичні вимикачі серій АЕ, ВА, АП та ін. Номінальний струм запобіжників та автоматів повинен відповідати навантаженню та перетину електропроводів. За умовами пожежної безпеки апарати захисту виносять за межі вибухо- та пожежонебезпечних зон і встановлюють на панелях силових зборок, шаф, щитів таким чином, щоб уникнути утворення іскор та електричних дуг, короткого замикання та замикання на «землю», спалахування оточуючих предметів.

Ізоляція повинна надійно захищати як відкриті, так і приховані електропроводи від впливу навколишнього середовища. Відстань між електропроводами (кабелями) та трубопроводами встановлюється при паралельній прокладці їх не менше 0,1м, у місцях перетинання - не менше 0,05м. При наявності всередині приміщень трубопроводів з пожежонебезпечними рідинами ці відстані повинні бути не менше, відповідно, 0,25 та 0,1м. У всіх приміщеннях електропроводи та кабелі повинні проходити через поверхові перекриття та стіни у трубах. Простір між трубою та кабелем (проводом) щільно забивають азбестовою крихтою або іншим негорючим матеріалом заради уникнення проникнення вогню та продуктів горіння в суміжні приміщення.

Одним з основних протипожежних заходів при влаштуванні електричного освітлення на підприємствах є правильний вибір освітлювального устаткування залежно від параметрів навколишнього середовища. У магазинах із продажу малолітражних балонів зі зрідженим газом, гасу та інших горючих рідин, на складах та у коморах ЛЗР, ГР, нітрофарб і матеріалів на основі полімерів, які виділяють вогненебезпечні та вибухонебезпечні пари, світильники повинні бути у вибухозахищеному виконанні. При відсутності електричного освітлення дозволяється користуватися тільки вибухобезпечними ручними акумуляторними ліхтарями.

У торгівельних і складських приміщеннях з наявністю горючих матеріалів, товарів у горючій упаковці, а також у підсобних приміщеннях та над прилавками промтоварних та книжкових магазинів електричні світильники повинні мати виконання, що виключає можливість випадіння ламп або їх розпечених осколків на горючі матеріали. Відстань від світильників з лампами розжарювання до горючих матеріалів та будівельних конструкцій (за винятком груп горючості Г1, Г2) приймається залежно від їхньої номінальної потужності: 0,5, 0,8 та 1,0м при потужності, відповідно, 100, 300 та 500 Вт. Інші види світильників повинні розміщатися на відстані не менше 0,2 і 0,1м від будівельних конструкцій, виконаних з горючих матеріалів груп горючості, відповідно, Г3, Г4 і Г1, Г2, та не менше 0,5м – від товарів та тари, що знаходяться у магазинах та складських приміщеннях. Для зовнішнього освітлення необхідно використовувати світильники в бризкозахищеному виконанні (наприклад, типу СПО-30). Переносні світильники повинні мати скляні ковпачки, захищені сіткою. У світильниках аварійного та евакуаційного освітлення застосовують, як правило, лампи розжарювання. Для освітлення кіосків та ларків не можна використовувати свічки та інши джерела відкритого вогню. Не допускається знаходження горючих матеріалів під електрощитами і на відстані 1м та менше від електрообладнання.

Для опалення невеликих приміщень (кіосків, ларків) можна використовувати мастильні радіатори та нагрівальні електропанелі із закритими нагрівальними елементами. Відстань від цих приладів до горючих матеріалів і будівельних конструкцій приймається не менше 0,25м. Не допускається використання електронагрівальних приладів у приміщеннях категорій А та Б. При водяному та паровому опаленні перевага віддається нагрівальним приладам з гладкими поверхнями, оскільки на них осідає мало пилу і його легко видаляти. У приміщеннях категорій А, Б, В та зі значним пилоутворенням установлення таких опалювальних приладів є обов'язковим. У місцях перетинання спалимих конструкцій труби опалення з температурою теплоносія вище 100С слід укладати у гільзи з негорючих матеріалів. Можна влаштовувати також переділки товщиною 0,1 або 0,05м, відповідно, при паровому або водяному опаленні. Теплопроводи та нагрівальні прилади при температурі теплоносія вище 100⁰С повинні відстояти від спалимих конструкцій будівель на відстань не менше 0,1м. Сумісна прокладка або перетинання в одному каналі трубопроводів опалення з гарячою водою або паром та трубопроводів з горючими і вибухонебезпечними газами та ЛЗР не допускається. У приміщеннях складів категорій А, Б, В, у коморах та місцях, відведених для складування горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів зі стисненими та зрідженими газами опалювальні прилади повинні мати на відстані не менше 0,1м огороджуючі екрани з негорючих матеріалів. Повітряне калориферне центральне опалення безпечне в експлуатації, оскільки підігрівання повітря здійснюється у спеціальних пристроях - калориферах, які розміщуються в ізольованих приміщеннях. Відстань між калорифером та будівельними конструкціями з горючих матеріалів повинна бути не менше 1,5м при електричному або вогневому підігріванні повітря та не менше 0,1м при використанні у якості теплоносія води або пари.

Пожежна небезпека вентиляційних установок, що вилучають з приміщень пари, гази та пил, обумовлена можливістю утворення у повітроводах пожежо- та вибухонебезпечних сумішей. Джерелами запалювання горючих речовин або вибухонебезпечних сумішей можуть бути: загоряння ізоляції або іскріння в електродвигуні вентилятора, розряди статичної електрики та ін. Пожежна безпека вентиляційних установок може бути забезпечена виключенням утворення пожежо- та вибухонебезпечних сумішей, виникнення джерел запалювання та попередженням можливості розповсюдження пожежі повітроводами. Повітря, яке містить вибухонебезпечні відходи та пил, слід піддавати очищенню до надходження у вентилятор за допомогою фільтрів та пиловідділювачів. У приміщеннях категорій А, Б, в яких можливе виділення у великих кількостях вибухонебезпечних парів та газів або горючого пилу, повинна передбачатись аварійна витяжна вентиляція з восьмикратним обміном повітря. Для виключення утворення та накопичення статистичної електрики необхідно заземлювати металеві повітроводи, устаткування припливних та витяжних установок, а також підтримувати відносну вологість повітря в межах 75%. Захист від розповсюдження полум'я у вентиляційних установках досягається за допомогою вогнеперешкод, швидкодіючих заслінок, шиберів, відсікачів, водних завіс. Повітроводи, якими переміщаються вибухопожежонебезпечні гази, пари та пил, не повинні знаходитися в каналах під підлогою та в підвальних приміщеннях. Не допускається використовувати припливно-витяжні повітроводи та канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок та кип'ятильників, а також відведення газів, пилу, пари та інших речовин, які при змішуванні можуть викликати спалахи, горіння або вибух. Горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці повинні знаходитись на відстані не менше 0,5м від повітроводів та іншого вентиляційного устаткування. Не можна випалювати жирові відкладання та інші горючі речовини, що накопичились у витяжних зонтах та повітроводах. На кожну вентиляційну установку має бути заведений журнал ремонту та експлуатації. Перевірку вентиляційних систем слід здійснювати не рідше двох разів на рік, а також після кожного капітального ремонту. При використанні побутових кондиціонерів, в радіусі 1,5м від кожного з них не повинно бути горючих конструкцій та матеріалів. У разі масового встановлення кондиціонерів у багатоповерхових будівлях кожен апарат повинен бути захищений зверху козирком, виступаючим за його габарити не менше ніж на 0,15м. У приміщеннях з виробництвами категорій А та Б не дозволяється застосування побутових кондиціонерів.

При експлуатації газового устаткування передбачаються заходи, що виключають небезпеку пожеж. Газові плити необхідно встановлювати біля стін з негорючих матеріалів на відстані від них не менше 0,06м або стін, захищених негорючими теплоізоляційними матеріалами (штукатуркою, покрівельною сталлю на негорючому теплоізоляційному матеріалі завтовшки не менше 3мм), на відстані від них не менше 0,07м. Ізоляція повинна виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1м з кожного боку та на 0,8м зверху. Відстань між плитою і неізольованою стіною (перегородкою) з горючих матеріалів повинна бути не менше 1м. Проточні водонагрівачі встановлюються на обштукатурених або ізольованих негорючими матеріалами стінах (перегородках) на відстані від них не менше 0,03м. При цьому ізоляція повинна виступати за габарити корпусу водонагрівника не менше ніж на 0,1м. Газові опалювальні котли, опалювальні апарати, ємкісні газові котли, водонагрівачі, газобалонні установки слід встановлювати відповідно вимогам ДБН В.2.5.20-2001 і Правилам безпеки систем газопостачання України. Меблі та інші вироби (предмети) з горючих матеріалів розміщують не ближче 0,2м від газових апаратів.

Трубопроводи теплових мереж у місцях перетинання перекриттів, внутрішніх стін і перегородок необхідно укладати в гільзи з негорючих матеріалів. У місцях перетинання металевих обгороджуючих конструкцій з горючими полімерними покриттями такі трубопроводи повинні мати в радіусі 0,1м теплову ізоляцію з негорючих матеріалів. У приміщеннях, де є небезпека запалення газів, парів, аерозолів або пилу, температура теплоізольованої поверхні трубопроводів повинна бути не менше ніж на 20% нижче температури самозапалювання зазначених речовин.

Промислова каналізація повинна мати гідравлічні затвори (шар води не менше 0,25м) для відвернення розповсюдження вогню під час пожежі. Не допускається, навіть в аварійних ситуаціях, скидати (зливати) у каналізаційну мережу стоки, які містять ЛЗР та ГР, а також речовини (наприклад, негашене вапно або карбід кальцію), взаємодіючі з водою з виділенням теплоти або вибухонебезпечних газів.