- •Охорона праці в торгівлі
- •Лекція 1. «Законодавчі і організаційні основи охорони праці»
- •1.1. Законодавча та нормативна основа охорони праці в галузі
- •1.2 Управління охороною праці на підприємствах галузі
- •Нагляд здійснюють спеціально уповноважені на це органи й інспекції, що не залежать у своїй діяльності від роботодавця.
- •Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
- •Загальні відомості про травматизм, професійні захворювання і аварії
- •Розслідування та облік нещасних випадків виробничого характеру
- •Дії роботодавця при «звичайному» розслідуванні та обліку нещасного випадку
- •Дії комісії при «звичайному» розслідуванні нещасного випадку
- •Дії роботодавця з організації спеціального розслідування нещасного випадку
- •1.3.3 Розслідування і облік нещасних випадків невиробничого характеру
- •Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь
- •Розслідування та облік аварій
- •Дослідження та оцінка виробничого травматизму і професійної захворюваності
- •Запитання для контролю засвоєння навчального матеріалу Законодавча та організаційна основа охорони праці в Україні
- •Лекція 2. «Виробнича санітарія»
- •2.1 Аналіз шкідливих факторів на підприємствах галузі
- •2.2 Нормативи параметрів виробничого середовища
- •2.3 Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці
- •2.3.1 Вентиляція та кондиціювання повітря
- •2.3.2 Захист від виробничих випромінювань
- •2.3.3 Захист від шуму та вібрації
- •2.3.4 Освітлення приміщень, робочих місць
- •2.3.5 Використання кольору з метою охорони праці
- •2.4 Засоби індивідуального захисту від шкідливих виробничих факторів
- •Запитання для контролю засвоєння навчального матеріалу Забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних умов праці
- •Лекція 3. «Техніка безпеки»
- •3.1 Загальні вимоги безпеки до розміщення і влаштування будівель, споруд та приміщень
- •3.2 Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання
- •3.3 Загальні вимоги безпеки до виробничих процесів
- •3.4 Забезпечення електробезпеки
- •3.4.1 Технічні та організаційні основи електробезпеки
- •3.4.2 Надання першої допомоги потерпілому від дії електричного cтруму
- •3.5 Техніка безпеки при експлуатації підйомно-транспортного устаткування та електрифікованого підлогового транспорту
- •3.5.1 Вимоги техніки безпеки до вантажо-розвантажувальних робіт
- •3.5.2 Вимоги до безпечної експлуатації підйомно-транспортного обладнання і тари
- •3.5.3 Заходи безпеки при експлуатації внутрішньовиробничих транспортних засобів
- •3.6 Техніка безпеки при експлуатації обладнання для обробки продуктів та обслуговування торгівельних процесів
- •3.6.1 Загальні вимоги техніки безпеки до обладнання для обробки продуктів
- •3.6.2 Заходи безпечної експлуатації окремих видів електромеханічного устаткування для обробки продуктів
- •3.6.3 Забезпечення безпечної експлуатації окремих видів
- •3.6.4 Загальні вимоги безпеки до обладнання для обслуговування торгівельних процесів
- •3.7 Безпека експлуатації посудин, що працюють під тиском
- •3.7.1 Загальні вимоги техніки безпеки до посудин, що працюють під тиском
- •3.7.2 Додаткові вимоги до балонів, цистерн і бочок для газів
- •3.7.3 Вимоги безпеки до будови та експлуатації автосатураторів
- •3.8 Техніка безпеки при експлуатації холодильного обладнання
- •3.8.1 Загальні положення щодо безпечної експлуатації холодильних установок
- •3.8.2 Техніка безпеки при експлуатації холодильних установок
- •3.8.3 Розміщення холодильних установок і вимоги до приміщень для них
- •3.8.4 Загальні заходи безпеки при експлуатації торгівельного
- •3.9 Техніка безпеки при експлуатації торгівельних автоматів і поточно-механізованих ліній обробки товарів
- •3.9.1 Вимоги техніки безпеки до конструкції і експлуатації
- •3.9.2 Загальні вимоги техніки безпеки до поточно-механізованих ліній
- •3.9.3 Основи безпечної експлуатації деяких поточно-механізованих ліній
- •3.10 Вимоги безпеки до виконання окремих видів небезпечних робіт
- •3.10.1 Заходи безпеки при експертизі небезпечних речовин і вантажів
- •3.10.2 Вимоги безпеки до виконання робіт на висоті
- •Запитання для контролю засвоєння навчального матеріалу Техніка безпеки у торгівлі
- •Лекція 4. «Пожежна безпека в Україні»
- •4.1 Управління станом пожежної безпеки на підприємствах
- •4.2 Фактори пожежовибухонебезпеки, технічні та організаційні рішення щодо усунення їх у галузі
- •4.2.1 Класифікація, розслідування та облік пожеж
- •4.2.2 Класифікація речовин і матеріалів за потенційною небезпекою
- •4.2.3 Урахування при організації торгівлі та зберіганні матеріальних цінностей наявності в обігу пожежовибухонебезпечних товарів
- •4.2.4. Класифікація приміщень щодо вибухопожежної
- •4.2.5 Класифікація пожежо- і вибухонебезпечних зон
- •4.2.6 Класифікація будівель з вогнестійкості, урахування її
- •4.2.7 Запобігання розповсюдженню пожежі
- •4.2.8 Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання
- •4.2.9 Забезпечення пожежобезпеки вогневих робіт
- •4.3 Евакуація людей при пожежах
- •4.4. Засоби гасіння та виявлення пожеж
- •Запитання для контролю засвоєння навчального матеріалу Пожежна безпека в галузі
- •Рекомендована література і. Законодавчі та інші основоположні нормативні акти про охорону праці
- •Іі. Міжгалузеві нормативні акти
- •III. Галузеві нормативні акти
- •Іv. Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці
- •V. Державні стандарти України з безпеки праці
- •VI. Державні санітарні норми
- •VII. Будівельні норми та правила
- •VIII. Довідкова та навчальна література
4.2 Фактори пожежовибухонебезпеки, технічні та організаційні рішення щодо усунення їх у галузі
4.2.1 Класифікація, розслідування та облік пожеж
Пожежі горючих речовин та матеріалів підрозділяються на класи: А - пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, папір); В - пожежі горючих рідин або твердих речовин, які плавляться; С - пожежі газів; D - пожежі металів та їх сплавів; Е- пожежі, пов'язані з горінням електроустановок.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обліку пожеж і їхніх наслідків від 26 грудня 2003р. №2030, розрізняють пожежі з великими та особливо великими матеріальними збитками: прямі збитки перевищують, відповідно, 300 і 1000 розмірів неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян.
Збитки від пожеж визначаються сумою прямих і побічних втрат за цінами, що діють на час пожежі. Прямі збитки – оцінені в грошовому вираженні матеріальні цінності, знищені та (або) пошкоджені внаслідок безпосереднього впливу небезпечних факторів пожежі. Побічні збитки – оцінені в грошовому вираженні витрати на гасіння пожежі (вартість вогнегасних речовин, пально-мастильних матеріалів тощо), ліквідацію її наслідків (враховуються соціально-економічні та екологічні втрати), у тому числі на відбудову об'єкта, а також втрати, зумовлені простоєм у виробництві, перервою в роботі, зміною графіка руху транспортних засобів тощо.
Факт пожежі підтверджується актом, що підписується членами комісії в складі не менше трьох чоловік, включаючи представника органа державного пожежного нагляду, представника адміністрації підприємства (установи, організації), де була подія, потерпілого.
Усі пожежі, незалежно від місця їхнього виникнення і наслідків, підлягають обліку.
4.2.2 Класифікація речовин і матеріалів за потенційною небезпекою
викликати пожежу, підсилювати її небезпечні фактори, впливати
на людину і навколишнє середовище
Залежно від температури спалаху пари рідини поділяються на легкозаймисті (ЛЗР) з температурою спалаху не вище 61оС у закритому тиглі або 66С у відкритому тиглі та горючі (ГР) з температурою спалаху вище зазначених величин. Бензин, розчинники - дуже небезпечні ЛЗР із температурою спалаху пари від -17 до +440С, до них відносяться також нітроемалі та більшість лаків. У виробничих приміщеннях тара з ЛЗР і ГР може зберігатись тільки у металевих шафах або ящиках, які щільно закриваються. Забороняється зберігати легкозаймисті і горючі рідини у відкритому або непридатному посуді, а також у посуді, який б’ється. Не допускається їхнє спільне зберігання з будь-якими іншими речовинами і матеріалами.
Самозаймисті матеріали і речовини можна розділити на три групи: самозаймисті при співдотику з повітрям - фосфор (білий), рослинні олії та жири, вологе борошно, сажа, металеві порошки (магнію, алюмінію та ін); самозаймисті при співдотику з водою - натрій, калій, карбіди та гідриди лужних металів тощо; органічні сполуки, що самозаймаються при контакті (співдотику та змішуванні) із твердими, рідкими або газоподібними окислювачами (хлором, бромом, фтором, азотною та сірчаною кислотами, селітрою, рідким та стиснутим киснем).
У практиці спостерігається чимало випадків самозаймання різних матеріалів і речовин. Самозаймаються промащені матеріали внаслідок окислювання у них киснем повітря оліфи, рослинних та мінеральних олій. Не можна зберігати промащені матеріали вкупі, особливо поблизу джерел тепловиділення. Промащені матеріали необхідно збирати у металеві ящики з кришками, які щільно закриваються. Не допускається зберігання на складі рослинних олій будь-яких інших матеріалів та продуктів, окрім тваринних жирів. Металеві порошки (алюмінію, магнію, нікелю), фосфор повинні зберігатись у герметично закритій тарі в окремих відсіках складів. Лужні метали слід зберігати у металевих банках або контейнерах під захисним шаром інертного газу, мінеральної олії, парафіну також в окремих відсіках (секціях). При зберіганні на базах і складах кислот повинні бути вжиті заходи щодо недопущення співдотику їх з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження. Концентровану азотну кислоту не можна розливати у скляний посуд. У місцях зберігання кислот, що повинні бути позначені, необхідно мати готові суспензії крейди, вапна або розчин соди для нейтралізації пролитої рідини. Балони з киснем не повинні стикатись з промащеними матеріалами, мати сліди олій та жирів. Не допускається зберігання в одному приміщенні кисневих балонів та балонів з горючими газами, а також карбіду кальцію, фарб, олій і жирів.
Можливе самозапалювання матеріалів (речовин) під дією мікробіологічних і хімічних процесів, а також теплоти, що підводиться ззовні. Теплота передається матеріалам шляхом безпосереднього співдотику їх з нагрітими тілами, конвекції та випромінювання. Можливе, наприклад, самозапалювання деревини від співдотику з паропроводом. Горючі матеріали необхідно ізолювати від нагрітих тіл теплоізоляційним шаром (азбесту, повсті, просоченої глиняною суспензієй). Самозаймаються волокна та пил унаслідок тепловиділення при терті деталей у машинах і механізмах, при розрядах статистичної електрики. Для уникнення цього деталі слід вчасно змащувати, устаткування - заземлювати. Самозапалювання горючих речовин можливо під дією тепловипромінювань від відкритих джерел вогню та розжарених тіл, при зломлюванні променів Сонця лінзами або скляними посудинами з рідинами. Внаслідок цього можуть загорітись, наприклад, тканини, просочені горючими рідинами.
Небезпечними факторами пожеж є: токсичні гази, знижена концентрація кисню, висока температура, безпосередня дія іскор та полум'я, задимленість. Найбільш небезпечними речовинами в зоні задимленості є оксид вуглецю та синильна кислота (розчин в атмосферній волозі цианводню НСN). Пари синильної кислоти утворяться при горінні вовни, шовку, нейлону, багатьох пластмас і каучуку. Синильна кислота викликає отруєння організму людини навіть при дії її на непошкоджену шкіру. Перебування понад 5 хв. в атмосфері, яка містить 1% синильної кислоти, небезпечно для життя. Слід зазначити, що термічна деструкція матеріалів, що мають у своєму складі сполуки хлору, у першу чергу, пластмас (наприклад, поліхлорвинила) супроводжується виділенням диоксинів, які займають третє місце за ступенем небезпеки після кураре та ядів, що викликають ботулізм. Зниження концентрації кисню до 12..15% приводить до порушень м'язової координації, до 10..14% - до непритомних станів, до 6% та менше - смерті протягом 6..8 хв. У сухому повітрі з температурою 80..1000С та у вологому повітрі з температурою 50..600С людина може знаходитися без засобів захисту всього декілька хвилин. Втрата видимості у задимлених приміщеннях ускладнює своєчасну евакуацію людей із приміщень і будівель.
На підприємствах торгівлі, базах і складах наявні в обігу речовини, які самі по собі (аміак, пропан, бутан) або пари яких (лаки, фарби) здатні утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші. Вибухи у виробничих умовах можуть стати причиною людських жертв, руйнування устаткування та будівельних конструкцій, зупинки виробництва і великого матеріального збитку.
Крім об'ємних меж, для пар ЛЗР та ГР встановлені нижня і верхня температурні межі вибуховості. Нижня температурна межа вибуховості вогненебезпечних рідин дорівнює температурі спалаху. Якщо ЛЗР зберігати у відкритій тарі, що сполучається з атмосферою, то при будь-якій (навіть мінусовій) температурі, коли вона вище температури спалаху даної рідини, можна очікувати утворення вибухонебезпечної концентрації пар у повітрі. Тому необхідно стежити у сховищах за тим, щоб тара з ЛЗР була щільно закрита.
За потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори пожежі, отруювати навколишнє середовище (повітря, воду, ґрунт, флору та фауну), впливати на людину через шкіру, слизові оболонки органів дихання безпосередньо або на відстані речовини та матеріали поділяються на розряди: безпечні, малонебезпечні, небезпечні, особливо небезпечні. До безпечних належать негорючі речовини та матеріали в негорючій упаковці, які в умовах пожежі не виділяють небезпечних (горючих, отруйних, їдких) продуктів розкладу або окислення, не утворюють вибухових або пожежонебезпечних, отруйних, їдких, екзотермічних сумішей з іншими речовинами. Малонебезпечними є горючі речовини і матеріали, на які не поширюються особливі вимоги ГОСТ 19433-88, а також негорючі речовини та матеріали у горючій упаковці. Небезпечними вважаються горючі та негорючі речовини і матеріали, виявлення властивостей яких може призвести до вибуху, пожежі, загибелі, травмування, отруєння, опромінення, захворювання людей та тварин, пошкодження споруд, транспортних засобів, причому небезпечні властивості можуть виявитись у речовинах у чистому вигляді або при взаємодії їх із речовинами та матеріалами інших категорій (визначені у ГОСТ19433-88) у нормальних або аварійних умовах. До особливо небезпечних відносяться такі небезпечні речовини і матеріали, що не сумісні з речовинами і матеріалами однієї з ними категорії за ГОСТ 19433-88.
Вимоги до розподілу речовин та матеріалів при зберіганні містяться в Правилах пожежної безпеки в Україні. Окремо від інших речовин та матеріалів повинні зберігатись, наприклад: речовини в аерозольній упаковці; гази стиснені, зріджені та розчинені під тиском; отруйні гази; горючі гази; легкозаймисті рідини; легкозаймисті тверді речовини та деякі інші.