12. Монетний обіг Ольвії.

На зламі VІІ-VІ ст. до н. е. на території сучасного селища Парутине мілетці заснували Ольвію. Поширювався культ бога Аполлона Лікаря. Атрибути Аполлона Лікаря-лук і стріли-виконували роль грошових знаків. Відливалися з бронзи і важили 5,3 г. У третій чверті VІ ст. до н. е. в Ольвії став популярним культ Аполлона Дельфінія. Цим пояснюється факт виникнення нових грошей у формі дельфінів. Вони перебували в обігу паралельно зі стрілами за співвідношенням 10:6. Важили дельфіни 3-3,5г. У першій половині V ст. до н.е. розпочалося економічне піднесення Ольвії, наслідком якого став полісний випуск грошей у вигляді монет. Біля 480-470 років до н.е. відбулася емісія бронзових асів вагою 54-76г з зображенням голови Афіни Паллади і дельфіна на одному боці та колеса – на зворотному. Протягом наступних 50 –ти років в місті дальше випускали бронзові литі аси, вагою 127,66, 71, 23-24г.

У 440-430 роках до н.е. відбулася емісія срібних монет, на яких на аверсі був зображений Геракл у шкурі лева, що стояв на коліні і напинав тятиву лука та напис EMINAKO, а на реверсі – колесо у втисненому квадраті з дельфінами по боках. Важили вони 7,85-11,74г. З метою припинення функціонування приватних стріл і дельфінів, влада міста винесла рішення про цілковиту заміну їх державними монетами. Так у 438-410 роках до н.е. з’явилися аси з написом APIX та зображення голови Горгони на одному боці та орла на дельфіні – на зворотному. Відомі їхні три вагові групи: 104-138г, що відповідали 1/96 частині кизікіна, 21-34г (1/384 частини) та 10-16г (1/768 частини). Слово на монеті було складено з перших складів давньогрецьких слів APAIE( стріла) і ІХОУЕ ( риба). На 410 -400 роки до н.е. припав випуск срібних монет, вагою 0,91-0,51, що відповідає оболам і геміоболам егінської монетної системи з написом ОЛВІ. Трохи пізніше, бо в 400-380 роках до н.е. тривала емісія бронзових асів, які важили 18-27г і містили зображення та напис ОЛВІО.

Перше карбування монет в Ольвії відбувалося в другій чверті ІV ст. до н.е. Саме до того часу відносять випуск мідних асів з зображенням голови Деметри, орла на дельфіні та скорочення імен на багатьох з них. 300-280 роки до н.е. датовано період випуску борисфенів – бронзових монет, на яких були зображені- бородате річне божество Борисфен, повернутий вліво, на аверсі – скіфська зброя ( горит та сокира), напис ОЛВІО, доповнений різноманітними літерами та монограмами, - на реверсі. Останні монети Ольвії карбувалися за Севера Александра (222-235рр.). Це були дупондії, тетраларії, асарії та трісиси з зображеннями Зевса, Тіхе, орла та бика, що стоїть.

13. Монетна справа у Херсонесі.

14. Монетна справа Боспорського царства.

В VI ст.до н.е. на території Північно — Східного Причорномор”я сформувалося Боспорське царство зі столицею в Пантікапеї. У 2пол. VІст. До н.е. Розпочалось карбування срібних монет — гемідрахми, діоболи. В царстві не було мідних монет тому роль розмінної монети виконували найдрібніші срібні номінали. До IV ст.до н.е найбільш вартісними були електрові кізитські статери. На їх аверсі було зображено голову лева.

У 2 пол. Vст до н.е на монетах з”явилися початкові літери назви міста Пантікапей - “ ПА”, “ПАN”, “ПАNТІ”. У 438 — 437 роках в боспорське царство прийшли представники династії Спартокидів тому на аверсі монети карбувався Аполлон, а на реверсі зображалась голова барана або осетр.

Найвищий етап піднесення економіки датується IV ст.до н.е — центр карбування став Пантікапей. Саме тоді почали карбувати мідні монети. У 70-х роках 4 століття на зміну кізитським статерам прийшли золоті статери місцевого карбування. Також змінилось зовнішнє оформлення монет. Зображувалась бородата чоловіча голова (голова сатира). Її вага = 9,1г. Згодом її було зміншено до — 8,55г. У ІІІ ст. криза призвела до припинення карбування золотих монет — ринок наповнився мідними номіналами, якф щораз знецінювалися. З метою стабілізації грошового ринку було виготовлено серію монет нового типу. Першими з них стали номінали із зображенням лука і стріл на реверсі. Наступні монети містили зображення голови Аполлона на аверсі і орла — на реверсі, але випуск був невдалим. У третій чверті ІІІ ст. в обігу з”явились мідні монети великого розміру із зображенням Посейдона, однакі це було нетривалим. З метою впорядкування грошового ринку цар Левкон ІІ провів грошову реформу. З”явилися три мідні монети — обол, тетрахалк, діхалк. Також відновилсь карбування срібної монети. У ІІ ст.до н.е Боспорське царство було представлене емісіями срібних драхм та їхніх фракцій — тетроболів, діоболів та тригеміоболів, але вони були низької проби. У ІІІ — ІІ ст. - відбувається випуск золотих, срібних та мідних монет від імені архонтів та царів. Цар Асандр проголосив себе царем (47 — 17 рр). На грошовому ринку домінувала золота монета та мідні номінали — оболи та тетрахалки, що зодовольняли потреби внутрішнього ринку. Срібна монета відігравала допоміжну роль. На золотих монетах Асандра зображувався портрет Августа, богиня Ніке, яка стоїть на носі корабля. Популярність Боспорських золотих монет була настільки великою. Що їх випускали сусідні варварські племена. Після смерті Асандра царство остаточно перейшло під владу Риму. Тому на аверсі монети зображувались портрети римських імператорів, а на реверсі монет містилась дата їх карбування і монограма царя. Розквіт карбування таких монет припав на часи правління царя Котіса І. Випускалась велика кількість монет з портретами Клавдія та Нерона. Монетна реформа Нерона запровадила нові монетні номінали: сестерції та дупондії, вартість 24 та 48 одиниць. За часів імператора Доміціана на монетах карбували портрети боспорських царів. Оновлення монетного господарства боспору здійснив — Савромат ІІ (174 — 210 рр). У 186 році він провів грошову реформу, запровадивши номінали з міді. З”явилися драхми, денарії та подвійні денарії. Наслідки реформи були незначними і вже за панування Рискупорида ІІ (210 — 226 рр) країна опинилась у стані фінансової кризи. Почали випускати тільки мідні драхми. Впродовж ІІІ ст. криза наростала. Спроби оновлення за часів Рискупорида V були невдалими і золоті монети, які були викарбувані зникли відразу. Основним монетним номіналом залишились мідні статери. Припинення боспорського монетного карбування припадає на 30 — ті роки IV століття.

15. Грошовий обіг середньовічної Європи: період варварських наслідувань та каролінгського денарія.

Період варварських наслідувань у карбуванні монети в середньовічній Європі тривав з V до середини VIII ст., і найбільше був поширений в королівствах Лангобардії, франків та англосаксів. В основі грошового обігу цих земель лежали пізньоримські або ранньовізантійські монетні випуски. Емісії їх були незначні, оскільки більше значення вони відігравали в політиці, ніж в економіці.

Взагалі у середньовіччі не було державної монополії на карбування монет. Цим правом поряд з королем володіли також суверенні сеньйори та міста.

Справжня королівська монополія на монету була пов’язана з карбуванням золотих монет. Першим франкським королем, який зважився на це, був син Теодоріха I, Теодоберт I (534 – 548), але в Галлії королівська монополія згодом зникла. З кінця VI ст.. і на початку VII ст..на монети наносили вже не ім’я короля, а ім’я монетаря (monetaire), який виготовляв дозволені монети. Це були придворні чиновники, міські золотих справ майстри, церкви та єпископи, володарі великих помість. Були навіть мандрівні монетарі-волоцюги. Як і в Римській імперії, монети карбувалися з трьох металів: бронзи або міді, срібла та золота. Одна з середньовічних срібних монет карбувалася ще в часи Риму і отримала у варварському періоді широке використання. Це був денарій (деньє).

Період каролінгського денарія тривав з середини VIII до Х ст.

Перші нововведення в монетному карбуванні франкської держави були запроваджені в 755 р. за часів правління Піпіна Короткого (751-768). Саме тоді в п’ятій статті Вернонського капітулярію було встановлено, що в подальшому з фунту срібла (327, 45 г.) потрібно карбувати 264 денарії (22 соліди). Запровадження нової монетної стопи призвело до наближення ваги франкських денаріїв до метрологічних параметрів дирхемів Арабського халіфату (1 денарій = ½ дирхему).

Монетну політику короля Піпіна продовжив Карл Великий (768-814). Близько 780 р. була проведена грошова реформа, яка вплинула на становлення монетних систем країн Західної Європи впродовж всього середньовіччя. Важливим її заходом стало запровадження нової монетної стопи, за якої з фунту срібла карбувались 20 солідів, кожен з яких нараховував 12 денаріїв, а також збільшення ваги фунту майже на чверть (до 408 г.). Новий фунт дістав назву «фунт Карла Великого» або «каролінгський фунт». Це призвело до зростання ваги денарія, яка встановлювалась на рівні 1,75 – 1,8 г. 781 р. Мантуанським капітулярієм заборонялось користуватися раніше відкарбованими монетами.

794 р. Франкфуртський капітулярій зобов’язував всіх жителів Франкської держави використовувати нову монету.

На землях імперії Карла Великого існувало декілька десятків монетних дворів.

Монети карбували найчастіше зі срібла, яке видобували з власних копалень (копальня Мелль в Пуаті – там видобували найбільшу кількість коштовних металів), а також отримували з країн Арабського халіфату. Крім того сировиною для карбування денаріїв та південаріїв (оболів) були західноєвропейські монети попередніх емісій.

На денарії зображувалась монограма Карла Великого, а також знак хреста.