6. Монетне карбування київських князів наприкінці х - в першій половині хі ст.

Монети Давньої України – перший увіковічнений матеріальний комплекс української державності, переконливий збірник мініатюрних пам’яток ремесла та образотворчого мистецтва, мови і писемності кінця Х – початку ХІ ст. Очевидно, не тільки економічні мотиви і грошова криза, що настала з кризою срібла на Сході, спонукали до створення власної монети в Україні-Русі, але великою мірою цей захід був потрібний з ідеологічно-політичних причин – для утвердження держави, адже державне право і випуск власної монети – це специфічні символи самодержавної влади князів.

На тлі могутнього припливу і обігу срібної арабської монети внесок Київської Русі у грошовий обіг Східної Європи був скромним, але порівняно з кількістю монет її сусідів він виглядав доволі переконливим. Та чи не найголовніше те, що випуск власної монети був необхідним і потрібним.

Випуск золотих монет князем Володимиром Святославичем (980-1015 рр.) був кількісно найбільш обмеженим (відомо лише 11 монет) і відповідав візантійським традиціям монетної справи. Взірцем були соліди візантійських імператорів Василя ІІ і Констянтина VIII.

Головне божество нового пантеону з книгою свого закону в лівій руці, але без нижньої частини тіла і без ніг – таким був зовнішній вигляд монети, який майстер копіював із малюнків у перших храмах Києва. Доповнювала зображення легенда, яка вміщувала напис “ІСУС ХРИСТОС”. Значно легше було з другого боку монети зображати відомого майстрові київського князя з великими вусами та іншими ознаками в розкішному вбранні, який у правій руці тримав хрест. Над лівим плечем вміщено родовий знак князів Рюриковичів – тризуб.

На двох із одинадцяти відомих золотих монет написано “ВОЛОДИМИР, А ЦЕ ЙОГО ЗОЛОТО”. На інших ця легенда дещо змінена і звучить: “ВОЛОДИМИР НА ПРЕСТОЛІ”.

Невідомо, як називалися монети, карбовані руськими князями. У нумізматиці залежно від матеріалу виготовлення вони отримали назву “златники” та “срібляники”.

Златники важили приблизно 4,2 г, від чого пішла назва руської вагової одиниці золотника (4,266 г).

Крім золотих, Володимир Великий карбував і срібні монети. Перші з них появилися в той самий часовий період. Зразком для їх виготовлення були візантійські срібні міліарисії, а сировиною – арабські та інші іноземні монети.

Перший тип срібляників дуже подібний до златників. На них також є зображення київського князя та Ісуса Христа, а також легенди “ВОЛОДИМИР НА ПРЕСТОЛІ” та “ІСУС ХРИСТОС”. Згодом першу фразу було замінено на “ВОЛОДИМИР, А ЦЕ ЙОГО СРІБЛО”. Срібляники важили бл. 3 г, були виготовлені з низькопробного срібла з великим домішком лігатури, що робило їх швидше мідними монетами.

Наступні монети Володимира Великого (ІІ – IV типи) появилися близько 1012 р. і були випущені на честь чергового шлюбу князя. Основною відмінністю цих монет від попередніх було зображення на реверсі не Ісуса Христа, а тризуба. Карбувалися вони не довше двох років.

Наступним у хронологічній послідовності емітував власну монету Ярослав Мудрий. Перебуваючи намісником у Новгороді, 1014 р. він вирішив здобути незалежність від Києва; одним з кроків у цьому напрямку стало карбування срібляників. важили 2,8-3,77 та 1,29-1,57 г, було зображення св. Георгія з відповідним написом. Цей святий був покровителем князя і дав йому християнське ім’я. На реверсі срібляників містилися тризуб з кружком на середньому зубці та легенда “ЯРОСЛАВЛЕ СРІБЛО”.

Після того, як у 1019 р. Ярослав став київським князем, він до карбування монет вже не повертався, чому дослідники досі не можуть знайти пояснення.

Ще одним руським володарем, який здійснював випуск власних монет, був названий син Володимира Великого – Святополк Окаянний. Після кількарічної боротьби за престол у 1018 р. він став київським князем і почав емісію срібляників. Свою родову приналежність князь позначив, зобразивши на монетах двозубець, що був гербом брата Володимира – Ярополка.

Окрему групу становили монети внука Ярослава Мудрого – Олега-Михайла Тмутараканського. Близько 1078 р. цей князь випускав власну монету з зображенням свого покровителя архангела Михаїла та написом на зворотнім боці “ГОСПОДИ, ПОМОЗИ МИХАЙЛУ”.

Монета Київської Русі – це цінне джерело вивчення економіки і економічної думки тогочасної доби. Це – мистецький, ремісничий, духовний скарб нашого минулого, на який повинно спертися українське сьогодення.