8. Грошовий обіг на українських землях в античну епоху.

Історія грошового обігу та на українських землях відображає загальні закономірності виникнення і розвитку грошового господарства епохи античності, насамперед, стародавніх Греції і Риму. Однак, разом із загальними тенденціями, їй характерні свої особливості, зумовлені наступними обставинами:

- по-перше, виникнення перших грошей відносять до міст-колоній у Північному Причорномор’ї, котрі були сформовані під впливом давньогрецької держави, а згодом потрапили під владу Риму;

- по-друге, на українських землях не було єдиного державного формування, яке б здійснювало єдину грошову політику;

- по-третє, спостерігалися значні відмінності у розвитку південних і північних територій українських земель, що не сприяло забезпеченню стабільності грошового господарства.

Одним із перших дослідників грошового обігу Ольвії був А. С. Уваров (1828-1884), який прагнув поєднати антикварно-нумізматичний аналіз монет з виявленням особливостей грошового обігу. Так, наприклад, він намагався визначити номінали і вагову систему найдавніших монет, виготовлених технікою лиття, виділити серії, виготовлені за римським зразком, розподілити усі існуючі типи і види монет Північного Причорномор’я. Його напрацювання одразу не знайшли послідовників. Значно вагоміший внесок у дослідженні грошового господарства Ольвії зробив А. Л. Бертьє-Делагард (1842-1920). Він один із перших почав досліджувати складну монетну метрологію античного світу, розробив методику визначення ваги окремих номіналів і прослідкував зміни вагових норм та монетних систем давніх міст Північного Причорномор’я з метою з’ясування обставин господарського життя давніх міст.

Вагоме місце у дослідженні історії грошового обігу на півдні України в епоху античності належить філологу за освітою, учаснику археологічних експедицій, співробітнику Ермітажу – О. М. Зографу (1889-1942). Розпочавши свої дослідження у 20-х роках від публікацій нумізматичного та мистецтвознавчого характеру, згодом він поглибив свої пошуки і створив першу фундаментальну працю з історії грошового обігу на території Північного Причорномор’я, яка побачила світ 1951 р. О. М. Зограф вперше зробив спробу періодизації та класифікації давньоукраїнських монет епохи античності.

У період після Другої світової війни історії грошового обігу в Північному Причорномор’ї присвячують свої праці такі вчені, як В. А. Анохін та П. Й. Каришковський. Особливі здобутки у цьому напрямі досліджень належать Петру Йосиповичу Каришковському, який розвинув та поглибив періодизацію грошового обігу на південно-українських землях з урахуванням особливостей та відмінностей від класичної періодизації античного грошового обігу.

Основним критерієм періодизації історії грошового господарства є наявність тих чих інших монет, які в певні періоди виконували функцію грошей як міри вартості. Виділяють такі три основні етапи історії грошового обігу античної епохи:

1) період обігу кізикінів (з найдавнішого часу до третьої чверті IV ст. до н. е.);

2) період обігу золотих статерів Македонії та інших грецьких держав (від кінця IV ст. до н. е. до І ст. н. е.);

3) період обігу римських монет – денаріїв (від другої половини І ст. н. е. до III ст. н. е., тобто до початку кризи грошового господарства у Давньому Римі).

Водночас слід зважати на визнані особливості розвитку грошової системи південноукраїнських земель у той період, а саме: по-перше, основні функції грошей у Північному Причорномор’ї майже завжди виконувала не власна, а іноземна монета; по-друге, монети випускались не регулярно, а в міру необхідності, часом з великими перервами; по-третє, поруч з новими емісіями на грошовому ринку завжди були монети попередніх випусків.

У ранній період функція вимірників вартості належала кізикінам. Про це свідчать археологічні знахідки та письмові джерела, на першому місці з яких стоїть ольвійський Декрет про грошовий обіг. З цього документа видно, що в 30-х рр. IV ст. до н. е. ольвіополіти намагались надати основні функції грошей срібній монеті власного карбування. Але, як свідчать подальші події, ці функції перейняли золоті статери Філіппа, Александра і Лісімаха. Цей період можна розподілити на етапи в залежності від рівня розвитку монетної справи та обігу. Так, перший період поділяють на два етапи:

1) архаїчний, що охоплює час обігу стріло- і дельфіноподібних грошових зливків із бронзи. Стрілоподібні гроші знаходились в обігу до початку V ст. до н. е., а дельфіноподібні – до початку IV ст. до н. е.;

2) пізньоархаїчний (класичний), який розпочинався литтям круглих повноцінних асів, після чого у першій половині IV ст. до н. е. відбувалося карбування різноманітних срібних і мідних монет.

Другий період історії грошей і банківництва на південноукраїнських землях називався елліністичним і характеризувався відносною стабільністю грошового обігу, коли карбувалося багато срібних монет, а мідні зберігали стійкість типів і стабільність ваги (III ст. до н. е. – І ст. н. е.). Цей період поділяють на три етапи:

1) ранньоелліністичний (перша половина III ст. до н. е.) – розквіт монетного мистецтва Українського Причорномор’я, особливо Ольвії;

2) етап кризи (друга половина III – перша половина II ст. до н. е.), яка виражалася у припиненні карбування срібних монет, зниженні монетної майстерності, а також зменшенні ваги розмінної монети. Цей процес супроводжувався також збільшенням типів розмінних  монет та використанням їх надкарбування і перекарбування;

3) пізньоелліністичний етап (друга половина II ст. до н. е. – перша половина І ст. до н. е.). Даний етап пов’язаний із завоюванням Ольвії скіфами та пануванням понтійського царя Митридата VI Євпатора. До моменту опанування Ольвією розпочалося повне налагодження та стабілізація грошового господарства, однак це тривало недовго.

Після цього настав римський період у грошовому обігу Українського Причорномор’я. У цьому третьому періоді, який пов’язаний із розширенням економічних і політичних зв’язків Ольвії з Римською імперією, виділяють два основних етапи:

1) псевдоавтономний – час правління імператорів з династії Флавіїв та Антоніїв;

2) провінційний – епоха Северів.

Такий критерій виокремлення етапів розвитку грошових систем пов’язаний, насамперед, із достатністю письмових джерел про грошовий обіг та використання в основному нумізматичного матеріалу, який втілював у собі політику правлячих імператорів.

Проведена періодизація історії грошової системи українського Причорномор’я в епоху античності відображена у таблиці 1.4.1. Як видно з неї, між періодами не простежується чітких меж, окрім того, в обігу постійно перебували монети попередніх періодів, а пізніше використовувалися надкарбовані і перекарбовані екземпляри. З початком римського панування в Причорномор’ї розпочалося карбування монет з портретами римських імператорів (серія пізніх монет із зображенням Севері.

Періодизація історії грошового обігу в Українському Причорномор’ї

(епоха античності)

Зограф О. М.	Каришковський П. Й.
Час обігу монет, виконаних технологією	Доелліністичний – час обігу електрових	Архаїчний
лиття (кінець VI – друга третина IV ст. до н. е.)	кізикінів (до середини IV ст. до н. е.)	Пізньоархаїчний або класичний
	Переделліністичний (друга половина IV ст. до н. е.)
Від початку карбування до	Елліністичний – час обігу золотих	Ранньоеліністичний (перша половина ІІІ ст. до н. е.)
гетського розгрому (кінець IV -	статерів (початок ІІІ ст. до н. е. –	Етап кризи (друга половина ІІІ – перша половина ІІ ст. до н. е.)
середина І ст. до н. е.)	середина І ст. н. е.)	Пізньоеліністичний (друга половина ІІ ст. до н. е. – перша
		половина І ст. до н. е.)
Після гетського розгрому (кінець І ст. до н. е. –	Передримський (третя чверть І ст. до н. е.)
перша третина ІІІ ст. н. е.)	Римський – час обігу римських	Псевдоавтономний (час Флавіїв та Антоніїв)
	монет (кінець І ст. н. е. – припинення емісії)	Провінційний (час Северів)