37. Сфрагістичні дослідження в країнах Західної Європи, їх зв'язок з конкретно-історичною тематикою.

38. Теоретична геральдика Теоретична геральдика

Предметом теоретичної геральдики є сукупність правил і прийомів складання гербів, без знання яких неможливо їх визначити. Відповідно з цими правилами герб складається з таких частин: щита, шолома, корони, нашоломника, намету,  щитотримачів, девізів, мантії і прикрас навколо щита. Однак не в кожному гербі була обов'язковим одночасна наявність всіх цих частин. Одні з них були головними і обов'язковими, інші – другорядними і необов'язковими.

Головною частиною герба є щит. Розрізняють декілька видів геральдичних щитів: французький, іспанський, варязький, італійський, німецький.

Як правило, герби були рельєфними, але могли бути площинними і кольоровими. Вони складалися з металів, кольорових емалей (фініфті) і хутра. З металів застосовувалися тільки дорогоцінні – золото і срібло. Використовували фініфті п'яти кольорів: червоного, голубого, зеленого, пурпурового і чорного.

Основне правило складання гербів забороняло накладати метал на метал, фініфть на фініфть. Можна накладати фініфть на метал або навпаки.

На гербах зображувалися також і людські фігури (в цьому випадку дозволявся ще тілесний колір). З хутра при складанні гербів використовувалось два – з горностая і білки.

Також в геральдиці зустрічаються різні комбінації ділення щита. Кожна комбінація має свою назву. Щит міг ділитися як пополовині (по горизонталі, по вертикалі і по діагоналі) так і на чотири частини. Фігури, поміщенні на гербі, ділилися на геральдичні і негеральдичні. Основних геральдичних фігур шість: голова щита, кінцівка або підніжжя, стовп, пояс, перев'язь, кроква. Негеральдичні ділилися на фігури природні, штучні і легендарні. До природних фігур відносять зображення живих істот і стихій. До штучних – різні предмети створені людиною (лук, меч, стріли та ін.). Легендарні фігури представляли собою зображення істот, які не існують в природі – дракон, двоголовий орел, єдиноріг та ін.

Всі інші частини герба є необов'язковими. Шолом часто поміщався над гербом, в основному був двох видів – округлої форми і гостроверхий. Корона могла поміщатися як над шоломом так і під ним. Інколи вона замінювала шолом. Нашоломник являв собою фігуру (як правило, зображення тварини), яка виходила зверху з шолома чи корони. Мантія і намет – це зображення плащів середньовічних рицарів. Мантія – оксамитове полотно, яке виходило з-під корони. Намет – виходив з-за шолома. Щитотримачі – це природні або легендарні фігури, які підтримували щит з боку. Девіз – короткий вислів (часто на латинській мові), що характеризував певний принцип життя, переконання власника герба. Як правило він поміщався на стрічці під щитом.

Таким чином, теоретична геральдика розглядає питання опису і складання гербів. Практична геральдика розглядає питання класифікації гербів, їх походження, історії та приналежності.

39. Печатки Києво-Руської і Галицько-Волинської держав.

Недостатня кількість не дозволяє встановити точний час , коли руські князі почали використовувати печатки та грамоти. Археологічні дослідження довели , що князівські печатки побутували на Русі ще в язичницький час , до прийняття християнства . В 11 ст. князівські печатки були розповсюдженні всюди які являлися обов’язковим атрибутом князівської влади Найдавніший тип князівської печатки у 10 ст. у дохристиянський період, складає із зображенням князівської тамги – знака Рюриковича , «мовного князівського портрета» і круглого надпису . Основною причиною зародження такої традиції як скріплення печатками документів треба вважати необхідність задоволення дипломатичних і торгових потреб держави , постійні контакти Русі і Візантії. Можливо, що спершу печатки використовувалися тільки для міжнародних дипломатичних відношень . не випадково ж є перша згадка про печатку у « Повісті минулих літ» з тексту договору князя Ігора з греками 945 року .

На сьогодні ший день фонд руських печаток 10-15 ст. складає більше 2 тис печаток . Основна частина печаток найдена на новгородському Городищі , де знаходилася резиденція князя і державний архів . Фонд печаток постійно поповнювався – їх знаходять при археологічних розкопках городов чи знаходять випадково .

Печатками в 11 – поч.12ст. мали право користуватися представниики верхівки і церковної влади . Це були : великий князь Київський, князі які сиділи на окремих територіях, посадники, люди які керували від імені Київського князя частинами державами, а також митрополити.

Давньою печаткою цього часу являється печатка Святослава Ігоровича(972) на якому зображується князівський знак у вигляді двозуба. До цього типу також відноситься також інша свинцева печатка 10 ст. яка належала полоцькому князю Ізяслава Володимировича. Ця печатка була найдена при розкопках у Новгороді . На лицевій стороні печатки зображувався знак Рюриковича. Навколо знаку надпис, яка може бути прочитана як Ізас/лав/ос, грецьке звучання імені Ізяслава руськими буквами. На звороті печатки збереглися остатки якоїсь кругової надписі, розібрати можна тільки букви ГРА. До печатків цього типу відносяться печатки які належали синам Ярослава Мудрого - Святославу та Ізяславу . На печатках у повний ріст зображується людська фігура в князівській шапці чи в імператорському вінку. Можливо це зображення князя , власника печатки.

Із середини 11 до початку 12 ст. починає розповсюджуватися інший тип князівської печатки - «грецько-руський» . Печатки робилася за візантійським зразком. На одній стороні такої печатки зображується християнський святий , чи ім’я князя , власника печатки. На зворотній стороні поміщалася надпис на грецькій мові : « Господи поможи рабу твоєму» і далі вказувалися ім’я - християнське , а інколи і друге ім’я – язичницьке так зване « ім’я княже» Давні джерела, в першу чергу , зберегли для князів зазвичай тільки « ім’я княже» так зване світське ім’я , яким вони офіційно називалися . Християнське же ім’я князя залишалося невідомим . Цей тип печаток виник зрозуміло що під впливом Візантії , але був поширений на Русі недовго - до початку 12 ст. Серед цих початків персональну атрибуцію отримали булли таких князів як Всеволод Ярославович ( син Ярослава Мудрого, княжив у Переяславі , Чернігові , і Києві, ), його брат – смоленський князі В’ячеслав Ярославович, Володимир Всеволодович Мономах та ін.. Багато ( більше 25 екземплярів ) і різнотипних печатків знайдено Володимира Мономаха, можливо через те що він можна так сказати переміщався по різним князівським столам – переяславському чернігівському, смоленському , київському . На одній із булл відносно раннього періоду , розміщена грецька надпись: «Печатка Василя, благородного архонтропа Росії , Мономаха», на другій – зображено св.. Василя Кесарійського , ім’ям якого він був названий при хрещені . Оригінальна печатка знайдена у 1972 року на городищі при давньоруському місті Вьяханем. На одній стороні вміщувалася такий надпис « Господи, допоможи рабу твоєму Василю на многії літа» , а на другій – зображення св.. Василя Кесарійського Ця печатка відображає переяславський період діяльності Мономаха. На буллах київського періоду Мономаха (1113- 1125) також зображено св.. Василя Кесарійського, але грецький надпис поступається руській: « Господи , допоможи рабу твоєму Василю, князю Руському( інший варіант – « Господи допоможи рабу твоєму Василю». Після цього часу ( після 1113року ) В. Янін встановив важливий факт що говорить про деградацію печатків київських князів і одночасно розквіт князівської сфрагістики в Новгороді.

Печатки Галицько-Волинського князівства

Печатки Галицько-Волинського князівства збереглися у невеликій кількості , але заслуговує уваги серед них одна антонімічна ( в багатьох уламках) при грамоті1316 року діаметром близько 9 см. Та печатки з ім’ям «Юрія , короля руського»

На лицьовій стороні антонімічної печатки 1316 року видно помітний вплив західноєвропейська сфрагістика. Це не дивно, адже Галицько-Волинське князівство мало тісні зв’язки із країнами Західної Європи. Через це печатка зроблена за взірцем західноєвропейським а не візантійським. Це видно по тому що вона витиснута у воскові, а постать має дуже мало спільного з постатями на візантійських печатках . На печатці у лицевій частині зображено лицаря , який стоїть, обернутий обличчям до глядача, без бороди , правою рукою він спирається на видовжений щит. Лицар одягнутий у кульчугу , що сягає пояса . Зворотня сторона також вказує на західноєвропейський вплив, там зображено лева , оберненого вправо від глядача . Вона немає легенди. В науці вважається що ця печатка Андрія або Лева 2 Галицько-волинських князів.

На печатці Юрія Львовича 1 на лицьовому зображенні бачимо зображення князя, який сидить на троні , обернутий до глядача, на голові в нього корона з трьома зубцями і з – під корони спадають кучері. Обличчя з довгою бородою . Князь одягнений у довгий одяг , у правій руці тримає скіпетр а лівою рукою підтримує ланцюжок від плаща. Трон низький з готичним орнаментом. На сидінні лежить подушка. Поле печатки всіяне трояндочками. На зворотній стороні зображення лицаря в обернутого на коні в лівій бік. На голові шолом. У правій руці тримає спис , лівою рукою тримає прямокутний щит із зображенням лева . Кінь в обладунках ступає по скелястому грунті , з якого ростуть квіти. Поле печатки всіяне зірками . Печатка з іменем «Юрія, короля руського» також виникла під західноєвропейським впливом, бо її аналогія є печатка датського короля Еріка МЕнведа(кін. 13 ст.)