25. Печатка як пам'ятка історії, культури, мистецтва, атрибут влади і системи діловодства.

Печатка як пам'ятка історії, культури, мистецтва, атрибут влади і системи діловодства.

П- спеціальний інструмент, призначений для відбитку зображення, а також отримуваний за допомогою його відбиток на (офіційному) документі або упаковці

Печатка( греч. σφραγις — печать лат. sigillum — печать)Об’єкт вивчення сфрагістики або сигілографії.Найпершими печатками цилиндричні печатки месопотамських цивілизацій і Египту, античні печати-щитки , вислі металеві печатки Византії и Європейського середньовіччя.

Від східних народів звичай застосування печаток запозичили греки та римляни. Останні за звичай використовували печатки-персні, які прикладали до різного роду актів.

Печатка довгий час замінювала підпис, тому, значення її було великим.

До VIII ст. застосовували в основному односторонні печатки, але з Х ст. їх почали витісняти двосторонні, висячі на шнурках або такі які клеїли до пергаменту чи паперу.

Печатки були свинцеві (булли, що отримали таку назву від свинцевих кульок, через які протягалась шнурівка а потім вибивалось зображення), золоті (в рідких випадках), срібні, бронзові, олов’яні, воскові та із сургучу.

За винятком воскових та сургучних, всі печатки були висячими.

Сургу́ч (тюрк. [1]) — забарвлена плавка суміш, що складається із твердих смол та наповнювачів, яку застосовують для нанесення рельєфних печаток на поштові відправлення (листи, пакети, бандеролі, посилки тощо).винайшли в індії.Поширився з Іспанії. Первинно сургуч робили червоним (за рахунок кіноварі й сурику або червоного окису заліза), але згодом він міг бути й чорним (завдяки додаванню лампової сажі або паленої слонової кістки), зеленим (за рахунок ярь-мідянки) або жовтим (за рахунок хромового жовтого). Іноді, як це, наприклад, практикувалось Британською монархією, різним типам документів надавались різні кольори печаток.

Сфрагістика безпосередньо пов’язана з геральдикою та нумізматикою. З геральдикою тим, що багато зображень з печаток потім перемістились на герби. З нумізматикою – тим, що на монетах часто зображували печатку князя, при якому карбувалась монета

Наявність печатки з’ясовує достовірність, авторство і датування документа. Печатки, що збереглися у відриві від документів, які вони колись скріплювали, частенько стають найважливішим джерелом для історії різних інститутів державної влади. Певну роль вони грають у вивченні мистецтва дрібної пластики, а також ряду інших історичних дисциплін - геральдики, нумізматики, епіграфіки.

Усі сфрагистичні пам'ятники діляться на печатки і пломби. Поняття "печатка" в сфрагистиці поширюється як на штампи, або матриці, так і на їх відбитки, залишені на різних матеріалах - металах, воску, сургучі, папері. Матриці друку вирізувалися в твердому матеріалі - камені, металі, кістці, дереві або, в Новий час, в м'якому - каучуку, гумі.

За способом свого прикріплення до документу печатки можна розділити на дві великі групи - вислі, такі, що привішувалися до документів на шнурі, і прикладні, такі, що відтискувалися на самому документі або предметі. Прикладні могли бути, природно, тільки односторонніми, звислі - як односторонніми (в цьому випадку вони поміщалися в спец ковчезі- маленькій відкритій коробочці, заповненій матеріалом печатки, по якому робився відбиток), так і двосторонніми. Двосторонні відтискувалися спершу спеціальними щипцами-буллотириями, потім - за допомогою верстатів-лещат; односторонні - найрізноманітнішими за формою і способу виготовлення штампами, найбільш поширені з яких - персні-печатки, але зустрічається і печатки з рукоятками(іноді у вигляді шахових фігурок), і пластини з вушками для підвішування. В середні віки пануючим видом печаток були звислі, прикладні (поширені раніше в античності) витісняють їх знову в течії XIV - XVI вв. і потім стають пануючими. Звислі збереглися в діловодстві Ватикану до XX ст.

За матеріалом вислі печатки діляться на металеві (булли) і воскові Металеві відтискувалися на золоті (хрисовулы), на сріблі (аргировулы) і на свинці (моливдовулы). У російській сфрагістиці хрисовулы відомі розпочинаючи тільки з епохи Московського царства, виявлений лише один хрисовул домонгольского періоду. Зате відомі так звані російські хрисовулы (позолочені аргировулы), які, втім, теж досить рідкісні. Ними скріплювалися документи особливої важливості. Переважна ж кількість булл російського середньовіччя - моливдовулы. Окрім металів, вислі печатки відтискувався також на воску і восковій мастиці (для оберігання від руйнування їх часто поміщали в спеціальні контейнери --- кустодії

Кустодії — різного розміру скриньки, коробки, що використовуються як засоби збереження збереження металевих, воскових, чи сургучевих печаток. Вони були металеві, кістяні, рогові тощо. Здебільшого кустодії призначалися для печаток великого розміру, або для грамот приватного вжитку, так до прикладу грамота на приватну власність печатка котрої повинна була зберігатися в кустодії, оскільки могла б з часом втратити свої особливості і стати нелегітимною.