32. Символіка напечатних зображень, зміст і сюжетні особливості легенд (написів) та інших компонентів сфрагістичних зображень.

Сфрагістичні зображення беруть свій початок з глибокої давності. Їх треба шукати у тих знаках , яких первісна людина ставила на предметах, які йому належали. Кожний рід первісного суспільства відображав якусь тварину, іноді навіть означав його ім’я , робив цю тварину тотемом. Зображення тої тварини було родовим знаком, який відрізняв один рід від іншого. З розвитком людства , з появою власності пов’язана із заміною зображень тварин на окремі зображення знарядь праці чи предметів побуту. Поступово родовий знак заміняється на сімейний і ставиться на предметах які були їхньою власністю.

Напечатані зображення пов’язанні з функціонуванням печатки як засобу справжності документу та узаконення власних повноважень.

Загалом дослідники вирізняють 4 групи напечатанних зображень

1. Портретна печатка (особова):

- гемми – твердий полірований камінь з вирізаною на ній надписом чи художнім зображенням . Ці зображення були заглибленні і вирізані та ін.. На них зображувалися людські голови , звірі, птахи, боги. Гемма вставлялася в металічний ободок на якому робився надпис , який вказував на справжність печатки. Так, документи 30-40 рр 15 ст. скріпленні печатками – геммами великого князя Василя Васильовича із зображенням жіночого голови із вінком та з надписом «Печатки великого князя Василя Васильвича».

• Маєстатичний тип – зображення фігури монаха на престолі.

• Понтифікальний або каталанський - печатки для папів , понтифіків , єпископів

2. Художні печатки – містять різноманітні елементи ( зображуються будівлі , ремісничі знаряддя , сцени із життя святих та ін.)

Так, зокрема на печатках Мстислава Володимировича зображено Св. Федір зі списом у правій руці і щитом в лівій.

3.Гербова печатка містить зображення герба особи ( кому належить печатка)

4. письмова печатка містить ініціали власника або назва інституції якій належить ця печатка.

До 12 ст. використовуються прикладні печатки ( які прикладали до письмового матеріалу) відтак вони були однобічними. З 12 ст. зявляються підвісні печатки , то вони стають вже двобічними .

На теренах Київської Русі використовувалися підвісні печатки, що показує який вплив Візантія мала на Русь, адже саме із Візантії були взяті печатки цього типу. Привішування печатки здійснювалося за допомогою шнурів або надрізаною з одного боку пергамену.

Колір шнурів на печатці визначався гербовими кольорами власника або ж характером документа . Так, папські документи скріплювалися шовковим шнурами, а судовий вирок папської печатки - шнур виготовлений з коноплі.

Печатки поміщувалися у спеціальні коробочки – устадія. Вони виконували функцію захисту печаток від фізичного руйнування.

33. Стан вивчення і завдання української сфрагістики.

Сфрагістика або сігілографія,вивчає сфрагістичні пам’ятки – печатки,пломби,скарабеї тощо,історію їх виникнення, побутування, застосування,матеріал з якого вони виготовлені,зроблені з них відтиски задля уточнення часу і місця створення та авторства даного історичного джерела,визначення його автентичності.

Дослідження сфрагістики на Україні розпочалося в перших десятиріччях XIX ст. В 1838 році в Одесі була надрукована робота тверського архієпископа Гавриїла «Историческая записка о Пустынно-Николаевском Самарском монастыре»,в ній опубліковано рисунок печатки Самарської паланки Запорозького війська. Цю публікацію можна вважати першим паростком досліджень сфрагістики на Україні. Публікацію запорозьких печаток продовжив у 40-их рр. XIX ст. А Скальковський у своїй праці «История Новой Сечи»,де репродуковано рисунки печаток Низового Запорозького війська та чотирьох його паланок,печаток кошового бушкальських козаків і печатки Чорноморського та Дунайського війська. В «Памятках,издаваемых Временною Комиссиею для разбора древнех актов» теж можна знайти печатки гетьманів Запорозького війська.Слід згадати про праці О.Лазаревського та Г.Милорадовича,А.Уварова,П.Іванова,вони їх присвятили здебільшого козацьким печаткам. В наступні десятиріччя вивчення запорозьких печаток залишалось основним предметом сфрагістичних досліджень на Україні. Потрібно відзначити,що описи і репродукції печаток зустрічаються у «Актах, относящихся к истории Южной и Западной России», у «Реестрах войська Запорожского» (1874р) і т.д.

Дані про печатки Запорожського війська містились в «Історії України-Русі» М. Грушевського. У 1912 р вийшла робота Марії Слабченко «Материалы по малорусской сфрагистике»,в якій дано стислий огляд літератури української сфрагістики та опис печаток козацьких старшин,а також гетьманських і запорозьких печаток. Недоліком публікації була відсутність ілюстрацій із зображенням печаток. У статті В.Модзалевського та Г.Нарбута вміщено нові матеріали про козацькі печатки XVII ст. Також потрібно відзначити доробок у цій галузі І.Крипякевича,який публікувався у «Записках НТШ» ,також в цей період особливо плідно працювали над дослідженнями козацьких печаток Михайло Слабченко («Запорізькі печатки XVII ст») і Б. Барвінський («Причини до польсько-української геральдики та сфрагістики»)

Щодо печаток міст то у 1906 р зявилась робота П. Китицина «Печати городов 3-ох малоросийских казачьих полков».Широкий джерельний матеріал ввели Д.Щербаківський, К.Антипович, М.Корнилович. Про печатки західноукраїнських міст писали такі польські історики,як В.Лозінський, Л.Харевічова, К. Соханєвич.

Щодо печаток Русі можна відзначити роботи Н. Кондакова «Русские клады», А.Орешнікова «Материалы по русской сфрагистике»,Н. Лихачова «Материалы для истории византийской и русской сфрагистики».Українські історики теж внесли свій вклад в розробку даної теми.слід відзначити роботи О. Люценка «О древней свинцовой печати…»,К. Болсуновського «Сфрагистические и Геральдические памятники Юго-Западного края». Професор Петербузького університету А.Лаппо-Данилевський видав широку працю «Печати последних галичско-владимирских князей и их советников». Про сфрагістичні памятки з археологічних розкопок говориться в статях М.Грушевського «Молотовське срібло», «Печатка з-під Самбора», «Звенигород галицький», «Печатки з околиць Галича»

Протягом 1959-1971 рр. зусиллями І. Крипякевича та І. Бутича вдалося зоорганізувати науково практичні семінари з допоміжних історичних дисциплін у ЦДІАУЛ і такі часописи,як «Історичні джерела та їх використання», «Науково-інформаційний бюлетень архівного управління». На їх шпальтах друкавались матеріали з української сфрагістики,геральдики,палеографії,дипломатики.

У 1972 р з приходом до влади Щербицького відбулися суттєві зміни у розвитку сфрагістики і сід. Низка часописів були закриті.В цей час можна відзначити лише працю В. Гавриленка «Українська сфрагістика. Питання предмета та історіографії».Відтак Україна на тривалий час суттєво відстала від світової історичної думки та від її основ – джерелознавчих студій.

Зміни в СРСР 1985-1991 рр відкрили новий етап в розвитку української історичної науки в цілому та СІД зокрема. Центрами досліджень СІД були створене у 1990 р у Львові Українське геральдичне товариство, відділ спеціальних історичних дисциплін Інститутут історії України НАНУ (1994), Інститут української археографії та джерелознавства імені М. Грушевського НАНУ, осередки в університетах Львова,Києва,Харкова. Одним з перших видань,де систематично публікувалися сфрагістичні розвідки,були матеріали сфрагістичних конференцій. Від 1993 р виходить часопис «Знак»,друкований орган УГТ,також у 1996 р започатковано щорічник «СІД: питання теорії і методики». Власне на шпальтах цих видань зявляється переважна частина сфрагістичних публікацій. У 1991 р. Виходить друком перша бібліографія української сфрагістики,упорядкова В.Гавриленком. Автор зібрав 552 позиції,що стосувалися античнх печаток,періоду Київської Русі, польсько-литовського, печаток цехів,міст,сіл,духівництва,вірменських і єврейських громад,печатки козацькі та радянського періоду.У 1997 р. У серії «СІД: зведений бібліографічний довідник-покажчик» зявився покажчик сфрагістичних праць,упорядкований Л.Маркітан,де було загалом 620 позицій.

Для сфрагістичних досліджень 1990-их років характерною рисою було нагромадження джерельного матеріалу,збирання найдрібніших згадок. Щодо міських печаток у сучасний період слід відзначити праці О.Гірник, А.Гречило, О.Однороженко, Ю.Савчук, Я.Дашкевич та інші,у своїх працях вони порушують питання розвитку міської печатки як атрибута магдебурзького права,причини вміщення тих чи інших емблем,знаків,монограм,вплив чужоземних традицій та інші. Підсумком студій над міською українською печаткою можна вважати книгу «Герби міст України»,авторства А.Гречила, Ю.Савчука,І. Сварника. Козацькі печатки досліджують І.Ситий та О.Однороженко,вони звертають увагу на мистецькі властивості печаток,вплив на них популярних на той час мистецьких стилів. Також можна відзначити праці В. Пархоменка,О.Желіба,О.Лісниченко.Серед дослідників корпоративної сфрагістику,тобто печаток цехів,судів,організацій можна відзначити Н.Грабову,яка в своїй роботі проаналізувала близькл 3000 відтисків печаток судових інституцій Лівобережної України XVII-XVIII ст,також потрібно згадати про роботи І.Ситого,В.Гавриленка,Т.Гошка.

Ю.Савчук у статті «Родова українська геральдика:стан і перспективи розвитку»предствиви історіографічний нарис родової геральдики і сфрагістики від кінця XIX ст до 1990-их рр. Не можна оминути монографію Н.Яковенко «Українська шляхта від кінця XIV – до першої половини XVII ст»

Вартий уваги доробок О.Однороженка та О.Алфьорова у цій сфері,які крім окремих монографій і статей видали у формі каталогу 868 українських особових печаток XV-XVIII ст. Значна частина вчених працювала над дослідженнями у сфері конфесійної сфрагістики,потрібно відзначити праці О.Гірника,Л.Довгана,В.Борщевича. Найменш опрацюваними є громадська(сільська) і княжа сфрагістика.

Українська сфрагістика перебуває на етапі нагромадження джерельного матеріалу,щой обумовлює зміст та характер публікацій,перед українською сфрагістикою стоїть низка невирішених питань.Для подальшого вирішення яких потрібно підготовлювати висококласних фахівців із галузів допоміжних історичних дисциплін,застосування іноземного досвіду,співпраця з закордонними спеціалістами у навчанні.На жаль,сфрагістичні памятки в Україні піддаються як матерівальному руйнуванні часом, так і внаслідок відсутності вмінь та навиків зберігання реставрації та консервування з боку архівних працівників,тому потрібно стажуванння за кордоном цих працівників,для переймання досвіду робот из сфрагістичними памятками.

Залишається актуальним подальше опрацювання сфрагістичних колекцій в музеях і архівах.Досить мало досліджена середньовічна сфрагістика.Суттєвою проблемою залишається необізнаність українських науковців із провідними європейськими часописами з сфрагістики,монографічними дослідженнями та іншими працями.Щоб вирішити дане питання потрібно підписувати угоди з провідними науковими інституціями Європи про обмін літературою.Залишається відкритим питання сфрагістичної термінології. В.Перкун зазначає, що варто відродити семінари з СІД,проводити сесії,круглі столи.Очевидною є проблема упорядкування повної бібліографії національної сфрагістики.У перспективі створення електронної бази даних печаток.Не останню роль має відігравати експозиційна роль музеїв,архівів,бібліотек,де потрібно робити виставки оригінальних документів із печатками,які їх супроводжують.Повинна бути прийнята на академічному рівні довгострокова программа вияву,обліку та видання печаток із відповідним фінансовим забезпеченням робіт. Видання каталогів та альбомів печаток.Розподіл і класифікація виченого матеріалу. Певним підсумком повинно бути написання синтетичної монографії з української сфрагістики.

Література:

Вспомогательные исторические дисциплины: историография и теория. Киев, 1988.

Крип’якевич І. Стан і завдання української сфрагістики // Український історичний журнал. – 1959.-№1.- С. 115-119.

Перкун В. П. Українські сфрагістичні студії 1991–2008 рр.: стан та перспективи досліджень // Український історичний журнал. – 2010. - № 1.- С. 199-216.

Кметь В., Турмис Н., Шуст Р. Стан і перспективи розвитку спеціальних історичних дисциплін // Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ століть: здобутки і проблеми. Львів, 2004. С. 229-259