21. Монетні системи античного світу.

В добу античності, грошові одиниці початково відповідали ваговим одиницям. Поступово на основі існуючих вагових систем виникають різні грошові системи. Під монетною системою як правило розуміють систему співвідношення монетних одиниць-номіналів. монети в давніх державах карбуються в певних вагових одиницях. Якщо розрахунковою одницею слугує драхма, то інші номінали бувають в 1,2,4, 10, 1/2, 1/3, 1/4, 1/5, 1/16 одиниці. В давній Греції монетних систем було менше ніж полісів. Храктерним було запозичення іншими полісами систем які функціонували у найбільш економічно розвинутих полісах. Це мало сугубо практичну мету, оскільки полегшувало розвиток торгівлі між цими територіями. Відомості стосовно античних монетних систем отримуються шляхом їхнього зважування. Займається цими проблемами антична метрологія. Вага може коливатись в межах +-1 грам для великих номіналів. Однак не всі монетні системи представлені достатньою кількістю монетних знахідок, тому подекуди важко судити про їх характер, тому доводиться використовувати як джерело монетні гирі. У грецьких авторів, таких як лісій, Демосфен, Ксенофонт ми знаходимо відомості про окремі монетні одиниці які використовувало те чи інше місто. Особливо цінними є грошові декрети. Відомі декрети Гортини (Кріт), та Ольвії.

Співвідношення номіналів в монетних системах може бути різним. Ці відмінності і складають основу тієї чи іншої системи. Для прикладу можна використати настпні системи. Егінська грошово-вагова система була найпоширенішою в грецькому світі. в її основі лежав статер, фракціями якого були тріте-1/3, гекта-1/6, гемігекта-1/12, місгемігекта-1/24. Це найпростіша система запозичена греками з Близького Сходу.

Більш розвинутою та складною біла поширена у 5-4 століттях аттична система. В її сонові лежала драхма (за вагою приблизно вдвічі менша ніж статер). Набільша одиниця-декадрахма (10 драхм). Аттична система номіналів: декадрахма, 4 драхми-тетрадрахма, 2 драхми-діадрахма. драхма=6 оболів.5/6 драхми-пентобол, 2/3-тетробол, 1/2-тріобол, 1/3-діобол, 1/4-трігеміобол, 1/6-обол.

обол ділився на 8 фракцій: 3/4 обола-трітеморій=1/8 драхми, 1/4-геміобол=1/12 драхми. 3/8 обола-трігемітетартеморій=1/16 драхми, 1/4 обола-тетратеморій=1/24 драхми, 1/8 обола-гемітетратеморій=1/48 драхми.

Аттична система дає нам яскраве уявлення про складність і різноманітність співвідношення номіналів. Це було зумовлено відсутністю в обігу дешевого металу із якого можна було б карбувати розмінну монету. до самого кін. 5 ст. до н. е. роль розмінної монети відігравали дрібні номінали срібла. проте вже з 4 ст. набуває поширення мідна монета. Відомі наступні її номінали-халк, діхалк, тріхалк, тетрахалк. Також в монетних систмах завжди існують лічильні одиниці, для аттики такою одиницею був талант, яка втім ніколи не мала монетного вираження. Для риму такою одиницею був сестерцій, який втім деякий час все ж таки вживався у формі монети. Монетна стопа визначаєть зважуванням великої кількості монет одного номіналу однієї системи. Відхилення реальної ваги від ваги встановленої законом називають ремедіумом.

Раціо в більшості районів Греції коливалось в межах від 1:10 до 1613. На цій основі обмінювали один золотий статер (дідрамха) на 20 срібних драхм або 5 тетрадрахм. Проте в Малій Азії співвідношення золота до срібла було 1:13, а у Єгипті птолемеїв в добу еллінізму, золотий статер мінявся на 25 срібних драхм. Нестійкин було співвідношення срібла до міді. В Афінах у 5 ст. до н.е. воно дорівнювало 1:72, в епоху александра македонського 1:96, а Єгипті Птолемеїв 1:161.

Багатоваріативність монтних систем в Греції була зумовлена особливостями полісного устрою, замкнутістю полісного життя та відсутністю єдиного ринку. Зв"язок монетних і вагових систем ми бачимо у назвах кі перенесли з торгівлі (талант-чаша ваг, статер-коромисло ваг і т.п.) Грецька вагова система перебувала під впливом давнього Сходу. Наприклад талант і міна-це типово східні одиниці міри. Особливістю грецьких систем було поєднання вавилонської шестидесятиричної системи обрахунку з десятиричною грецькою. Наприклад і талант=60 мін, 1 міна=100 драхм або 50 статерів. драхма=6 оболів. Талант виступав як лічильна одиниця. Наприклад сума форосу Афінської архе складала 460 аттичних талантів, а найбільший афінський трапезіт (банк) Пасіона здійснював операцій на суму 50 талантів, тобто більше ніж на 130 кг золота. Після реформ Солона в афінах талант=26 196 г, міна=436,6 г. драхма=4. 366 г, обол=0, 728 г, халк=0, 091 г (сріблом)

Монетні системи в основі яких лежало золото чи електр в більшості за основну одиницю вибирали статер, натомість срібні монетні системи за одиницю вибирали драхму. Виключенням є егінська система в основі якої був срібний статер, що вочевидь було зумовлено високою вартістю срібла в архаїчну епоху.

лідійська монетна система була прийнята містами інонійського узбережжя і отримала назву Мілетської. Поскількі міста знаходились під владою Лідійського царства, тому їх монетні системи напряму залежали від лідійського карбу. Вага електронового статера складала бли. 14 г. Найменшою фракцією була 1/96 статера.Мілетська система припинила функціонувати після заоплення міста персами у 494 р. до н.е. З 7 ст. до н.е. на території міста фокеї (Іонія), з"являються повновартісні електронові статери які перебували в обігу разом з мілетськими. вага-16 г. Особливу славу здобули монети які карбувало м. Кізік у Пропонтиді, так звані кізикіни які більше трьох століть фактично були міжполісною монетою. витіснені вони були лише золотими монетами Александра Македонського.

Більшість грецьких монетних систем в своїй основі мали срібний карб. Егінські статери мають вагу 12,12 г.По цій системі карбували монету і Афіни до реформ солона у 594 р. до н.е. Загалом егінська система поширилась у 6 ст. до н.е. і лише у 5 ст. вона втрачає позиції на користь афінських срібних тетрадрахм, які карбували за евбейською ваговою системою. Розквіт системи був забезпечений срібними запасами Лаврійських копалень. Окрім того, фінансова політика Афін відносно інших членів Афінської сіммахії часто зводилась до примусового переходу на аттичну систему. Вагат тетрадрахми складала 17, 44 г. драхми 4,36 г. Вона набула поширення у Пвн. Греції. Пвн. Африці, халкідіці, Кірені. Великій Греції. За аттичною системою карбуватиму у майбутному свої номінали Александр.

Корінфська монетна система набула значного поширення. Її основною монетою був статер (дідрахма) 8, 72 г, який ділили на 3 драхми. Міста Етолія, Левкада, Діррархій, Локри використовували цю систему. Користувались поширенням коринфські статери і на території Італії та Сицилії. Свої монетні системи мали міста Ітілії і Сицилії, о. родос. о. Хіос та ін.. тому розглянуті нами системи не вичерпують того різноманіття яке ми зустрічаємо в давній Греції в архаїчну та класичну епохи.

В епоху еллінізму відбувається уніфікація монетної справи. Александр в основу своєї фінансової політики поклав поширену і перевірену в Македонії систему монетного біметалізму. В обіг було введено золоті статери і подвійні статери. У 336 р. до н.е. в обіг було введено тетрадрахми і драхми. Карбувалась також і дрібна мідна розмінна монета. в період діадохів та епігонів, традиції закладені Александром здебільшого зберігались.

Монетна справа в Римі від самого початку відрізнялася від того що ми бачимо в грецьких полісах. По-перше тут не було такого різноманіття вагових систем і монетних типів, по-дурге початково випуск римських монет був заснований не на дорогоцінних металах, а на повноцінних мідних литих монетах, т.зв. ассах. Номінальна їх вартість відповідала їх реальній вартості. по-третє римська монетна справа знала як техніку лиття так і карб, тоді як для грецьких зразків на початкових етапах був характерним лише карб. початково повноцінна монета в подальшому втрачає свою вартістьі поступово перетворюється на умовну монету. Появі литової мідної монети сприяли поклади міді в Біруттії та Етрурії. До появи литої монети в обігу були злитки міді, які часто знаходять в поховальних комплексах в положенні "обола Харона". Випуск монет за певною ваговою системою розпочинається лише з др. пол. 4 ст. до н.е. Відливали їх на Капітолії у храмі Юнони Монети. Інша їх назва-ліберальні асси. Цей ранній фунт або лібра за вагою дорівнював приблизно 272 г. 1 фунт= 12 унцій.

асс=12 унцій, семіс=1/2 асса, тріенс-4 унції, квадранс-3 унції, секстанс-2 унції, унція (ділилась на 12 частин, 1/6 унції=секстула). додаткові номінали quinqunx =5 унцій,bis =8 унцій, diodrans =9 унцій, dextans = 10 унцій. фракції унції semuneia =1/2 унції = 1/24 асса, quartuncia =1/4 унції = 1/48 асса. Більшими монетами ніж асс були дупондій=2 асси, трессіс=3 асси, квінкуосіс-5 ассів, декуссіс-10 асси.

У ІІІ ст. до н.е. поступово завойовує позиції срібний денірій, який чеканять з 269 р. до н.е. Асс у цей час важить 54 г. Денарій=4 римських скрупола (4, 55 г)=1/72 фунта (1 асс=1/6 фунта). Квінарій=5 ассам=1/2 денарія, сестерцій= 2,5 аса=1/4 денарія, вікторіат=1/2 квадрігата

Сестерцій поступово перестали карбувати, однак аж до ІІІ ст. н.е. він був лічильною одиницею. Пізня поява срібної монети в Римі пояснюється відсутністю відповідних запасів металу і лише після завоювання Іспанії, а пізніше Аттики і фракії в Рим стала надходити достатня кількість срібла. золото ввели лише за Октавіана Августа, до нього золоті ауреуси в останні роки республіки з"являлись епізодично. Ауреус=8,19 г, = 25 денаріїв. за августа також ввели латуні монети і нові мідні номінали мідний сестерцій=4 ассам, і мідний дупондій= 2 ассам. звідси ауреус= 25 денаріям=100 сестерціям=200 дупондіям із латуні=400 ассам із бронзи. В імперську епоху на сході імперії в обігу були т.зв. кістофори-срібні монети які карбували в містах Малої Азії за грецькою системою. Кістофор=тетрадрахмі за аттичною системою.

Від часу кризи ІІІ ст. монетна справа також зазнала змін. Так, є цікаві відомості про повстання робітників монетного двору за часів Авреліана, воно швидче за все було викликане різким падінням вартості антонініана-нового номіналу який ввів Каракалла замість обезціненого денарія.

Загалом під час криз імператори регулярно застосовували псування монети і зменшення її вартості. Вже за останніх Юліїв-клавдіїв зменшується вага денарія. Також за Нерона вперше стали застосовувати лігатуру. до кін. ІІ ст. кількість міді в монеті доходила до 50%. Антонініан був випущений Каракаллою у 214 році і мав на меті стабілізувати фінансову систему імперії. Однак нова монета не характеризувалась стабільність і витісняючи денарій вона все ж продовжує деградувати. Реформа Діоклетіана полягала у зміні розміру монетної стопи, однак нічим не підкріплені гроші привели до зростання коливань між їх номінальною вагою і купівельною вартістю. Ситуація була стабілізована лише за костянтина який вві регулярний карб золотого соліда, а пізніше і його фракцій семіса-1/2, та трієнса (1/3). Міліарісій і сіліква-1/2 міліарісія. були срібними номіналами.

Таким чином монетні системи античності відіграли вагомув роль у розвитку економіки того часу, їх функціонування було зумовлене вимогами свого часу і практичними потребами. Проте тут тут ми бачимо як широке різноманіття систем давньої Греції так і відносну стабільyість монетних систем часів елліністичних держав та Римської традиції.