75. Феномен масової культури, її сутність, тенденції розвитку.

Як і культура попередніх епох, культура постмодерної доби має складну структуру, що містить низку субкультур різних верств.  Своєрідними субкультурами постмодерної доби стали рухи бітників, хіппі, рок-культура. Структура культури визначається також взаємодією її "елітарного" та "народного" компонентів. Становлення "масового суспільства" внесло суттєві зміни у цю взаємодію, створивши специфічний феномен, що отримав назву масової культури, або маскульту.

Започаткував маскульт Голлівуд, масова продукція якого дала підстави назвати його "фабрикою мрій". "Голлівудизація" поступово захопила книгодрукування, пресу, живопис. На ринок ринув потік коміксів, детективів, "жіночих романів". Театральні сцени заполонили мюзікли і зворушливі мелодрами, розквітла "жовта" преса. Надзвичайного масштабу набула "індустрія розваг" — від Діснейленду до телевікторин. Водночас з'явилось і чимало досліджень, присвячених масовій культурі. Для одних масова культура — культура нового типу, породжена засобами масової комунікації, для інших — вияв натиску бездушної техніки і вульгарних мас, знамення неминучої загибелі загальнолюдської культури. Найавторитетнішим дослідником масової культури у свій час був Д.Белл. він зазначав, що з появою кіно, радіо, телебачення, з одночасним друкуванням щоденних видань у різних містах, у всій країні з'явилась єдина система ідей, образів, розваг. Поняття "культура", що колись означало моральну й інтелектуальну витонченість, втратило елітарний зміст. Американські соціологи Д.Бенсман і Б.Розенберг характеризуючи масову культуру, визначальною рисою її називали комерційне спрямування. Масова культура не цікавиться людиною-особистістю, не намагається зрозуміти її. Питання "мати чи бути" масова культура розв'язує на користь "мати". Тугу за недосяжним вона змінює філософією прагматизму. Масова культура постачає на ринок і своєрідне мистецтво, яке нерідко характеризується поняттям кітч (нім. Kitsch — сміття), тобто халтуру, підробку. Кітчеве мистецтво виявляється по-різному. Воно може поставати перед масовою аудиторією як своєрідна підробка під "національне". Інша лінія кітчевого мистецтва — принциповий натуралізм, декларована традиційність. Це портрети з абсолютно достовірним зображенням костюма, парадної усмішки людини. Е.Фромм називає емоційний стан, що створює таке мистецтво, псевдопо-чуттям. Це шлях втечі від реальних життєвих проблем у світ безконфліктний, віртуальний. Це спосіб урізноманітнити життя  не докладаючи жодних зусиль, нічим не поступившись. Третій різновид кітчу — псевдобунтарство, псевдосміливість: наслідування прийомів, вироблених бунтарями, що виходить за межі буденної свідомості, але не заперечує усталених норм. Отже, кітч — це мистецтво, яке привносить в добре відоме елемент безпечної новизни. Будучи цілком придатним для споживання "масою", воно водночас потребує ефектного "упакування" — атмосфери скандалу, сенсації, ажіотажу. Таким ефектним "упакуванням" можуть бути повідомлення про чергову пластичну операцію, репортаж про заходи, спрямовані на забезпечення повної приватності гучного весілля, подробиці розлучення зіркової пари. Отже масова культура і культура "висока" — це відображення і вияв того, ким с і ким хоче бути людина, чого шукає вона в житті: просвітлення, очищення, духовного пробудження чи "золотого сну", ілюзії життя, стимулятора притуплених почуттів.