22. Український Ренессанс в духовній культурі, його особливості та періодизація.

Епоха Ренессансу в історії дух.культури України є перехідною від Середньовічної культ.(принизаної ідеями христианства) до культ. Нового часу (поширення ідей гуманізму, антропогенез ренесансного мислення, пробудження інтересу до загальнолюдських цінностей). Термін “ренесанс” відноситься до західно-європейської культ., місце зародження - Італія. Щодо укр.ренессансу існє 2 точки зору - 1. Вважається, що це був тільки відгомін європейського Ренесансу. 2. Вважається, що цей період мав місце в Україні, але в нього були свої особливості. Особливості укр. Ренесансу: поширення провідними діячами укр.культури ідей гуманізму; яскраво виражений антропогенез ренесансного мислення; пробудження інтересу до загальнолюдських цінностей. Укр. Ренесанс зазнав впливу Зах. Європи, але мав свої характерні особливості: яскраво виражений національний характер; період Ренесансу співпадає з періодом Реформації; Україна в добу Ренесансу не мала власної держави, а перебувала в складі Речі Посполитої; в цей період було активне протистояння католицизму, яке супроводжувалось гострою полемікою між католиками і православними. У розвитку ренесансного гуманізму на Україні можна виділити 3 етапи. Іий - поч.16 - сер.16 ст. (схожий з раннім італійський, гуманістів цікавлять суспільно-політична проблематика, питання етики і естетики). ІІий - друга пол.16 - поч.17ст. (інтенсивна розробка ранньогуманістичних ідей в переплетенні з реформаційними, формується історична самосвідомість укр. народу). ІІІій - друга третина 17 - поч.18 ст. (розробляється весь комплекс гуманістичних ідей, відкидання реформаційних ідей).

23. Етнокультурні процеси в Україні у період формування української народності (14-1 пол 16 ст)

Коли укр держава почала занепадати, литовські князі взялись приєднувати землі під свою владу. Але, незважаючи на це, українська культура розвивалась. Язичництво литовців було не настільки розвинутим, щоб протистояти впливу київського християнства. Православна церква користувалась усіма правами, які мала в Київській державі, православна шляхта брала участь в державному упралінні на українських землях.

Відбувалося зростання престижу і ролі українької мови в Україні.Вона стала державною у Литві-Русі. Розвивалась усна народна творчість.

Центрами освіти були монастирі і церкви, при яких відкривали школи. Центрами розвитку української культури були Києво-Печерська Лавра, Унівський монастир. Наукові знання розвивали Павло Русин, Юрій Дрогобич, Станіслав Оріховський.

Після підписання Кревської унії становище укр. мови, культури значно погіршилося. Почалась полонізація та окатоличуваняя. Проте вплив західної культури не поглинув споконвічних традицій.

На 15ст припадають початки козаччини. Втікачі від кріпацтва, нац. та релігійних переслідувань прибували туди не тільки з різних регіонів України, а й з Рос. імперії та інших країн. Кожен вносив щось своє, і врезультаті склалася самобутня, оригінальна культура, що впливала на розаиток культури всієї України, на формування національної свідомості українського народу.

В 14-15ст припало становлення уснопоетичного жанру історичної пісні та балади. Цінним мистецьким надбанням стали думи, в яких відображалися тяжкі бідування та злидні українського народу.

Найпоширенішими творами 15-1ї пол 16 ст є західноруські й Короткий Київський літописи. Західнруські виникли під час перебування українських та білоруських земель в складі Литовської держави. Написані тодішньою книжною мовою.

Короткий Київський літопис складено на пос 16 ст. Він містить важливі матеріали з історії Київської землі, волині, білорусії і Литви 14-15ст.

В 14-16ст вдосконалюються жанри ораторсько-проповідницької прози. Все більшої популярності набувають тлумачення Євангелія, укладаються збірники навчально-оповідального змісту. Особливу увагу заслуговує “Ізмарагд”. З 3 редакцій цього збірника 2 мають виразний укр. характер.

В 1491р Швайпольт Фіоль в Кракові надрукував для православної церкви 4 богуслужбові книги церковно-слов*янською мовою.

Пересопницьке Євангеліє – визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва 16ст. 1 з перших укр. перекладів канонічного тексту.

Представники укр. суспільства відчували потребу утверджувати живу укр. мову в релігійних трактатах. Зроблено кілька таких перекладів: Четія 1489р, Волинське Євангеліє 1581р, Кревський апостол16ст.

24 Діяльність культурно – просвітницьких ос6ередків на ниві духовної культури України в добу РенесансуНайвагомішим виявився внесок у справу відродження української культурної самобутності Острозького культурно-освітнього осередку. До вченого гуртка, заснованого 1576 р. князем Костянтином Острозьким, входили люди різного походження , тут працювали Кирило Лукаріс, Ян Лятос, а також українські діячі — Герасим і Мелетій Смотрицькі, Клирик Острозький. До осередку, також належала колегія — перша спроба створення школи вищого типу в східних слов'ян, а також друкарня, де працював Іван Федоров. Із діяльністю Острозького осередку пов'язаний важливий етап у розвитку української духовної культури. Намагаючись зберегти культурну ідентичність, діячі осередку перекладали Священні тексти і публікували власні твори слов'янською мовою, започаткували полемічну літературу. Найактивніша ідеологічна діяльність центру розгорнулася в період підготовки Берестейської унії на початку XVII ст. Тоді з'явилася низка талановитих праць: Острозька біблія (1581 р.) ,"Ключ царства небесного" (1587 р.), Випускник колегії Мелетій Смотрицький створив першу граматику старослов'янської мови (1619 p.), яка стала зразком для всіх слов'ян.Внаслідок припинення фінансування осередку онукою К.Острозького Анною-Алоїзою Ходкевич, його діяльність 1636 р. занепадає. Не менш вагомою причиною занепаду діяльності осередку була його орієнтація на реанімацію православної візантійської традиції, що неминуче прирікало виховану Острогом культурну еліту України на ізоляцію від Європи. Острозький осередок виховав Івана Вишенського, Петра Конашевича-Сагайдачного , Мелетія Смот-рицького та ін. Традицію Острозького осередка гідно продовжив учений гурток Києво-Печерської Лаври, який появою завдячує енергійному ченцеві Єлисієві Плетенецькому. Вихованець Львівського братства, здібний політик, громадський діяч посів у 1599 р. посаду архімандрита Києво-Печерської лаври. Культурно-освітній осередок при Києво-Печерській Лаврі, хоч і був організований на зразок Острозького, все ж дуже суттєво відрізнявся від нього. Якщо в Острозі передусім дбали про збереження візантійської святоотцівської традиції, то на поклик Є.Плетенецького до Києва з'їхалися насамперед ті, хто відчув потребу оновлення. Здійснив реформу церкви Петро Могила, який став архімандритом Лаври 1627 p.Центром осередку була друкарня, основним її завданням вважалася публікація джерел: літератури богословської — творів святих отців, підручників для школи, книг для читання, а також історичних, полемічних і художніх творів. Первістком друкарні вважається "Часослов" (1616 p Перекладений з грецької мови "Анфологіон" (1619 р.) — збірник засвідчив, Русь має свої свята, звичаї, традиції, не менш важливі, ніж в інших краях. Важливе місце поряд з перекладами належить власним творам членів ученого гуртка.— передмови, присвяти, епіграми, адресовані як широкому загалу, так і меценатам.. Панегірики прославляли Єлисія Плетенецького, Петра Могилу та інших діячів.Подією в культурному житті України можна вважати видрукуваний 1627 р. "Лексикон славенорусскій і імен толкованіє" Памви Беринди. Цей фундаментальний твір вміщує 7 тис. термінів. Особливо розквітнув осередок Лаври в часи урядування Петра Могили (1627—1646 pp.). Він запровадив друкування книг не лише кириличних, а й польських, латинських. Петро Могила намагався підвищити роль церкви в суспільному житті. Задуми вченого перервала раптова смерть 1646 р. у віці 50 років.