48. Культурно-просвітницбка дільність громадівських організацій в україні.

Наприкінці 50-х —початку 60-х років в Україні почала формуватися народницька ідеологія, що поширилась у середовищі освіченої молоді. Українські народники були переконані в тому, що християнська мораль і національна культура збереглися в чистоті й недоторканості лише в селянському середовищі. Тому всі інші верстви суспільства, насамперед зденаціоналізовані прошарки, повинні повернутися обличчям до українського народу, вивчати його історію і духовну культуру, допомогти йому стати на шлях освіти, суспільного прогресу. Молода українська різночинська інтелігенція, перебуваючи під впливом цих ідей, створює товариства — так звані громади, головним завданням яких стало поширення освіти.

Перша "Українська громада" виникла в Києві, очолена молодим істориком В.Антоновичем. До її складу входили відомі українські культурні та громадські діячі М.Зібер, М.Драгоманов, П.Житецький, П.Чубинський, М.Старицький, Т.Рильський, Ф.Вовк, І.Касіяненко, М.Лисенко, О.Кониський та ін. Перший прилюдний виступ Київської громади відбувся у 1862 р. На сторінках журналу "Современная летопись" була опублікована заява громади про оборону "українців молодого покоління". На таємній сходці ця група громадівців затвердила певні програмні положення: український народ є окремою нацією, кожен свідомий українець повинен віддавати всі свої сили для розвитку самосвідомості народу, до всіх братів-словян повинен ставитись дружньо й допомагати їм у боротьбі із гнобителями. За прикладом київської подібні організації виникли в 60-х роках XIX ст. у Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі та інших містах. Усіх членів громади об'єднувала спільна національна українська ідея, яка розвивалась на демократичному ґрунті: віра в можливість досягнення національного самовизначення, любов до України, повага до українського народу, гордість за надбання його духовної культури, що робить гідний внесок до світової культурної спадщини. Громадівські організації створювали в Україні мережу недільних шкіл для дорослого населення з українською мовою навчання, видавали підручники української мови( зокрема, шевченко та п. куліш), збирали та публікували кращі зразки народної творчості. Вони вели українознавчі дослідження, вивчали та пропагували історію й етнографію України, склали українсько-російський словник. Чернігівська громада, крім традиційної діяльності, започаткувала видання щотижневика «Чернігівський листок». Його літературна частина виходила українською мовою.

Культурно-освітня діяльність громад викликала глибоке занепокоєння урядових кіл царської Росії, оскільки видання книжок і викладання українською мовою в недільних школах означало зміцнення національних основ духовного життя в Україні. Російське самодержавство боялося не лише відокремлення української мови від російської, а й демократичних тенденцій, які поширювали громадівці. Почався відкритий наступ царизму на національні права українського народу. В 1862 р. недільні школи були закриті. Згодом царський уряд заборонив друкування науково-популярних і релігійних книжок українською мовою, що засвідчив циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва, виданий 1863 р. Переслідувань царизму зазнали й громадівські організації, які або самоліквідувались, або були заборонені.

У 70-х роках XIX ст. відбулося відродження громадівського руху в Україні, отже, і піднесення національно-визвольної боротьби. Члени громад розгорнули плідну роботу з вивчення економіки, історії, географії, фольклору, підготували та надрукували низку фундаментальних праць. Найбільшою і найважливішою на той час була Київська громада. Члени громад зуміли також згуртувати кращі наукові сили. 1873р. біло створене Історичне товариство Нестора Літописця, невдовзі – Південно-Західний відділ географічного товариства. До останнього входило близько 200 респондентів, що займалися збирання етнографічних, історичних та економічних матеріалів з багатьох сіл та міст України. Друкованим органом Київської громади в 1874-75рр. стала газета «Київський телеграф».

Діяльність громад знову звернула на себе увагу уряду. Уже в 1876 р. був підписаний Емський указ. За ним, заборонялося друкувати українською мовою книжки і навіть тексти до музичних нот, ставити українські театральні вистави і влаштовувати концерти з українськими піснями.

Проте український рух не був знищений. Важливим його етапом стала закордонна діяльність М.Грушевського. Тим часом усередині громадівського руху посилювалися розмежування. Громадівську молодь уже не влаштовували суто культурницькі форми діяльності. Вона прагнула до активних дій. Молоді громади стали висувати ідеї здобуття незалежності україни. ". А це означало, що український національно-визвольний рух вступив у нову – політичний – фазу.

Бачимо, що дільність громадівських організацій справила сильний вплив на подальший розвиток національно-визвольного руху. Вони створили грант на якому виникли уде ідеї політичної незалежності України.

Провідна роль у цій різноманітній діяльності належала радикальним представникам демократично налаштованої інтелігенції (С. Подоли не ький, О.Терлецький, М.Зібер, М.Павлик, І.Франко, М.Драгоманов