21.Здобутки матеріальної та духовної культури Гал. – Вол. Русі

Галицько-Волинська Русь після послаблення й спустошення Київської держави золотоординською навалою стала її політичною і культурною наступницею. Впродовж кількох століть вона, за словами М.Грушевською, залишалася головним резервуаром української державності та культури, виробленої київською добою. Образ "багатого Волиня — красного Галича" зберігся у старовинних літописах, історичних джерелах, народних переказах. Галицько-Волинська Русь — край переважно землеробський, більшість її населення займалася сільським господарством. Водночас важливою галуззю було й солеваріння. З Галицько-Волинсь-кої Русі вивозили також хліб, віск, хутра, деякі ремісничі вироби.Галицько-Волинська Русь стала важливим центром міжнародної торгівлі. Через Галич, Володимир-Волинський, Перемишль проходили торгові шляхи на землі Київської Русі, а також до найбільших міст Сходу — Багдада, Самарканда і навіть Пекіна. Князі заохочували і підтримували міжнародну торгівлю, розуміючи, що це сприятиме збагаченню їхніх земель. Західноукраїнські землі, які межували з традиційно католицькими державами — Польщею, Чехією, Угорщиною, — мали тісні контакти з Західною церквою. У багатьох містах Галицько-Волинської Русі поряд з православними жили "латиняни", існували "лядські божниці" (католицькі храми). Становлячи своєрідний місток між Заходом і Сходом Європи, Галицько-Волинська Русь виробила особливий стиль життя, характерний толерантністю, відкритістю до інших культур і народів, здатністю запозичувати їх надбання, не втрачаючи при цьому індивідуальності. Численні літературні та історичні джерела, матеріали археологічних розкопок, етнографічних експедицій засвідчують про високий рівень розвитку ремесел у Галицько-Волинській Русі Значну роль у цьому процесі відігравали й іноземні майстри, зокрема німці, поляки, вірмени. Давні традиції на всіх руських землях мала художня обробка дерева. Широко використовувалось дерево для виготовлення культових речей — хрестів, розп'ять, згодом іконостасів. Свої традиції у Галицько-Волинській Русі мало і ливарництво. Славились майстерністю ливарники дзвонів. Унікальною пам'яткою українського ливарницького мистецтва є дзвін, відлитий майстром Яковом Скорою для дзвіниці собору св.Юра у Львові 1341 р. Давні традиції в Галицько-Волинській Русі має ювелірне мистецтво. Висока культура ранньослов'ян-ських гончарів стала тією основою, на якій розвиїгулось мистецтво кераміки Київської та Галицько-Волинської Русі Архітектурною домінантою багатьох давньоруських міст, як і міст середньовічної Європи, були замки і храми (дерев’яний храм на честь хрестителя Русі у заснованому ним Володимирі-Волинському; з часів Ярослава Мудрого в Україні розвивалась і мурована храмова архітектура) Поряд з культовою архітектурою у Галицько-Волинській Русі розвивалось і будівництво оборонних споруд. Нерідко оборонну функцію виконували феодальні замки. Один з таких замків — Луцький, збудований князем Любартом-Дмитрієм. Яскраву сторінку у розвитку мистецтва західноукраїнських земель становить історія малярства. Своєрідним видом малярського мистецтва було прикрашання рукописних книг мініатюрами (ініціалами, заставками та ін.). Галицько-Волинська Русь зберегла і розвинула ті традиції освіти і письменства, які склались у період розквіту Київської Русі Поширенню освіти на руських землях сприяв розвиток шкільництва, започаткований Володимиром Великим. З розвитком освіти і культури зростала потреба в книгах. Центром переписування книг став Володимир-Волинський. Визначною пам'яткою писемності Галицько-Волинської Русі є Галицько-Волинський літопис. Отже, культура Галицько-Волинської Русі мала великий вплив на подальший культрурний розвиток України. їй належала істотна роль у збереженні національних традицій у роки, коли Україна, втративши державність, опинилася в становищі колонії.