- •1.Поняття «культура» як духовного та суспільного феномену. Структура культури
- •2. Українська культура як духовний та суспільний феномен. Її сутність, характерні риси та ознаки.
- •4. Предмет історії української культури. Проаналізуйте головні періоди на шляху її розвитку.
- •5. Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури.
- •6. Світова та національна культура. Їх сутність, характерні риси та ознаки.
- •7. Українська культура як складова та невід’ємна частина світової культури. Передумови її виникнення та джерела формування.
- •8. Етногенез українського народу як нової історичної спільноти. Охарактеризуйте головні періоди становлення українського етносу.
- •9.Проаналізуйте міграційну та автохтонну теорії походження українського народу.
- •10. Матеріальна та духовна культура східнослов'янських племен дохристиянської Русі
- •11. Українська культура як одне із автохтонних джерел української культури.
- •13. Язичницькі релігійні вірування дохристиянської русі.
- •14. Запровадження християнства та його вплив на культуру Київської Русі
- •15. Розвиток писемності і освіти. Охарактеризуйте літературні памятки Київської Русі.
- •16. Проаналізуйте визначні памятки архітектури Київської Русі.
- •17.Вплив християнства на монументальний живопис та іконопис Київської Русі.
- •18. Літописання Київської Русі в контексті духовної культури.
- •19 «Повість времінних літ» - визначна памятка духовної культури Київської Русі
- •20.Аналіз твору «Слово о полку Ігоревім»
- •21.Здобутки матеріальної та духовної культури Гал. – Вол. Русі
- •22. Український Ренессанс в духовній культурі, його особливості та періодизація.
- •25 Поширення ідей раннього гуманізму в Україні у добу Ренесансу
- •27. Розвиток освіти і наукових знань в Україні в добу Ренесансу.
- •28 Львівська братська школа та її внесок у духовну культуру України
- •29. Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл у добу Ренесансу
- •31. Полемічна література України кінця XVI – першої половини XVII століття.
- •32. Архітектура і образотворче мистецтво України доби Ренесансу.
- •33. «Золотий вік» Львівського архітектурного Ренесансу.
- •34. Музична культура і театральне мистецтво України доби Ренесансу.
- •35. Культура козацької держави, Запорізької Січі та її самобутні риси.
- •36. Розвиток науки та наукових знань в Україні, друга половина 17-18 ст.
- •37. Києво-Могилянська академія
- •38. Роль гетьмана України Івана Мазепи в розвитку духовної культури в період існування Козацької держави.
- •39. Козацькі літописи – визначна пам*ятка духовної культури України.
- •40. Літературна та культурно-просвітницька діяльність Сковороди в добу Просвітництва
- •41.Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •42. Театральне мистецтво і музична культура України доби бароко.Творчість перших українських композиторівю
- •43. Генезис та періодизація національно-культурного відродженняв Україні наприкінці хviii-поч. Хх ст.
- •44. Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •45. Зародження національної ідеї у дворянський період національно – культурного відродження . Аналіз праці ‘‘Історія Русів ’’.
- •46. Народницький період національно-культурного відродження в Україні, його характерні риси і ознаки
- •47. Суспільно-політична діяльність «Кирило-Мефодіївського братства»
- •48. Культурно-просвітницбка дільність громадівських організацій в україні.
- •49. Модерністський період національно-культурного відродження в Україні, його особливості,характерні риси та ознаки.
- •50. Юліан Бачинський та Микола Міхновський-виразники української національної ідеї.
- •51. Національно-культурне відродження у Галичині в XIX-на поч. XXст.Аналіх основних періодів відродження
- •52. Культурно-просвітницька діяльність «Руської Трійці» на ниві духовної культури Галичини. Зміст альманаху «Русалка Дністрова»
- •53. Охарактеризуйте схеми національно-культурного відродження в Україні на основі праць м. Гроха, р. Шпор люка та і. Лисяка-Рудницького
- •54. Творча спадщина т. Г. Шевченка як вищий символ національної ідеї та державності України.
- •55. Творчий внесок Івана Франка в духовну культуру укр. Народу
- •56. Архітектура і образотворче ми-во Укр. XIX ст. (класицизм і модерн)
- •57. Музична культура XIX ст.Творчість провідних композиторів
- •58. Микола Лисенко - основоположник української професійної музики
- •59. Театральне ми-во Укр. XIX ст. Діяльність провідних акторів і режисерів
- •60. Музична культура на західних теренах Укр
- •61. Періодизація духовної культури України хх століття, головні тенденції в її розвитку
- •62.М.С.Грушевський і процеси державотворення в Україні у період національно-демократичної революції.
- •63. Здобутки українськох культури на шляху її національно-культурного відродження.
- •64. Розстріляне відродження та його трагічні наслідки для укр культури
- •65. Літературна та суп-політ діяльність Миколи Хвильового в період розстріляного відродження
- •66.Олександр Довженко – основоположник українського кінематографу.
- •67. Лесь Курбас – видатний діяч украънського театрального мистецтва
- •68. Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність «шістдесятників»
- •69. Творчість діячів української культури в еміграції
- •71.Архітектура і образотворче мистецтво України 20ст.
- •72.Театральне мистецтво України 20ст.Кіномистецтво.
- •73. Соціокультурна ситуація в Україні наприкінці хх-початку ххІст.
- •74.Специфіка та головні тенденції розвитку української культури в сучасних умовах
- •75. Феномен масової культури, її сутність, тенденції розвитку.
32. Архітектура і образотворче мистецтво України доби Ренесансу.
У XVI — першій половині XVII ст., незважаючи на руйнівні наслідки татаро-монгольської навали, значного розвитку на Україні досягло культове і цивільне будівництво. Воно справило великий вплив на архітектуру і монументальне образотворче мистецтво. Помітного розвитку досягла українська архітектура на галицько-волинських землях. Архітектурні пам'ятки даної епохи можна поділити на два основних типи:
1) оборонні споруди-замки;
2) церкви.
У цей період в архітектурі та образотворчому мистецтві формуються особливості українського стилю. Вони проявляються, насамперед, у кам'яному будівництві Західної України, де ренесансний стиль гармонійно поєднувався з українським народним стилем, перенесеним з дерев'яного будівництва в кам'яні споруди церков, замків та великих міських будівель.
В українському церковному будівництві основним архітектурним типом були так звані зрубні храми. Найкращими пам'ятками українського архітектурного стилю є тридільні, або трибанні та п'ятибанні церкви.
Переважна більшість архітектурних пам'яток мала оборонний характер, збудована у важкому фортечному стилі. Прикладом такого типу укріплень є вежі в Луцьку і Кременці, будівництво яких розпочалося в кінці XIII ст.
У даний період часу виникли дві архітектурно-будівельні школи: галицька і волинська. Для галицької школи характерна кам'яна кладка з міцними стінами і кількома вежами. В оборонних спорудах, створених представниками волинської архітектурно-будівельної школи, використовували великоформатну цеглу. Усі цегляні башти волинської школи мають вигляд могутніх циліндрів, які відігравали в системі укріплень особливо важливу роль.
У храмовому будівництві також з'явилися нові тенденції: поряд зі спорудами старого типу зводилися культові споруди урочистого стилю. Наприклад, у Холмі були споруджені вежоподібні церкви Івана Предтечі, Кузьми і Дем'яна, які за своєю оригінальністю не поступаються шедеврам мистецтва древніх. З кам'яних споруд цього періоду відомі також церква св. Онуфрія у Львові (XV ст.), в якій збереглися фрагменти фресок, церква в Зінькові на Поділлі, св. Івана Предтечі і Петропавлівська (XVI ст.) в Кам'янці-Подільському.
У 30-х роках XVII ст. в архітектурі кам'яних споруд поряд з ренесансними з'явилися риси бароко. Зруби у дерев'яних церквах все частіше нагадували форму вісімки, будівничі намагались видовжувати їх пропорції, змінювати наметові верхи грушовидними банями. Такі архітектурні споруди домінують у другій половині XVII — на початку XVIII ст.
Образотворче мистецтво другої половини XIII — першої половини XIV ст. характеризувалось монументальністю, витонченістю колориту, гармонією пропорцій, яскравістю малюнка і високою професійністю виконання. Поступово утверджувався реалістичний напрям, характерною особливістю якого є віра в людину, життя. Релігійні образи на полотнах художників поступово втрачають колишню нерухомість і часто набирають рис простих людей.
До полотен київської школи слід віднести ікони «Микола з житієм» (церква у селі Київка), «Ігоревська богоматір» і «Максимівська богоматір», які виконані з великою майстерністю. Обличчя святих зображені м'яко і просто, колоритно намальовано одяг. Ці твори свідчать про високий рівень мистецької культури Києва після татаро-монгольської навали.
На галицьких та волинських землях мистецтво розвивалось під впливом Києва. Особливе враження справляє ікона Покрови — рідкісна пам'ятка галицького малярства XIII ст. Вона цікава тим, що створив її майстер з надзви¬чайно тонким колористичним чуттям. Теплий зелений колір одягу Пречистої Марії тонко гармонує з багряним фоном, лазуреві барви — з коричнево-чорними і вишнево-червоними відтінками. Однією з найвизначніших пам'яток живопису кінця XIII — початку XIV ст. є ікона «Волинської богоматері», величний силует якої справляє глибоке враження.
Поряд з фресковим живописом на українських землях дедалі більшого розповсюдження набувають ікони, намальовані на дошках. Особливою популярністю користувалися образи воїнів-переможців. Так, на іконі «Юрій-змієборець» (кінець XIV ст.), яка зберігається в церкві с. Стани-ля на Львівщині, воїн в рицарському одязі на вороному коні зі списом в руках топче змія.
В XVI — першій половині XVII ст. основними видами живопису залишаються настінні розписи та іконопис. Добре збереглися величні ансамблі розписів Воздвиженської та Юріївської церков у Дрогобичі. Різноманітні декоративно-орнаментальні мотиви позначені високою мистецькою довершеністю і самобутністю.
Іконопис того часу теж набуває ознак реалізму, народного забарвлення. Святі на іконах дедалі більше нагадують простих людей, селян, а не аскетів-мучеників, набувають певних індивідуальних рис. Наприклад, в зображеннях Богоматері відчутне властиве тій добі розуміння жіночої вроди. В релігійних сюжетах на картинах відтворювалися сцени навколишнього життя з конкретними побутовими деталями.
Морально-етичні питання відображені на іконах, написаних на сюжети «страшного суду». На Україні, особливо в XVI ст., в період розгортання визвольної боротьби проти литовських і польських завойовників, картини «страшного суду» набули соціального, антифеодального спрямування. Народна фантазія найбільш виразно проявилась у зображенні раю та пекла.
В українському образотворчому мистецтві кінця XVI— початку XVII ст. набуває розвитку портретний живопис. Під впливом гуманістичних ідей художники того часу звертають особливу увагу на обличчя людини, прагнуть передати характер, розум, силу волі, почуття власної гідності. Саме такі риси характеру відображають портрети письменника Яна Гербурта, польського короля Стефана Баторія, князя Костянтина Острозького, львівського купця Корнякта, львівського старости Мнішека та ін.
Великого розвитку досягло українське малярство в XV— XVI ст. на західноукраїнських землях.