64.Державно – правові вчення в Італії: Джамбаттіста Віко, Чезаре Беккаріа

Помітний внесок у розвиток новітньої юридичної свідомості Західної Європи зробили представники італійського Просвітництва Дж. Віко та Ч. Беккаріа.

Філософ-просвітитель Джамбаттіста Віко (1668-1744) відомий своєю теорією історичного циклу. Становлення і розвиток держави і права він розглядав не просто як історію установ, організацій і законів, а як розвиток самої політико-правової природи людини, її свідомості та діяльності.

Прогрес людства, його розвиток Віко поділив на три епохи: "епоху Бо­гів", "епохугероїв"та "епохулюдей".

Перша епоха була божественна не за власним змістом, а за властивою тогочасним людям міфологічною формою осмислення світу. Це був час дикунства, обожнювання сил природи. Державність відсутня, не існує юридичних норм. Законами є лише містика і пророцтва оракулів. Жерці управляють суспільством, а право базується на божественному авторитеті.

Держава другої, героїчної епохи - це аристократична республіка, яка обумовлювала відповідні риси законодавства. Закони створювалися для користі правителів, які жорстоко пригнічували підданих. Право тут висту­пало як право сили.

У третій епосі, "віці людей", - природа людини отримує можливість повного розвитку. Встановлюється громадянське суспільство для всіх лю­дей, а не для привілейованих, як у попередню епоху. Головними принци­пами політико-правового життя стають свобода, юридична рівність і зага­льне благо. Право як мірило і норма свободи поширюється на всіх людей, набувають повного розвитку три взаємопов'язані засади права: власність, свобода і захист.

Цій добі притаманний республікансько-демократичний устрій або представницька монархія з достойними людської гідності правами і свобо­дами, які забезпечують народний суверенітет.

Засновником класичної школи в науці кримінального права був італій­ський юрист, публіцист, прихильник доктрини природного права Чезаре Беккаріа (1738-1794), автор знаменитого твору "Про злочини і покарання". Логіка роздумів мислителя зводилась до наступного:

• У природному стані люди були вільними, рівними і незалежними, але перебували в стані ворожнечі і свавілля.

• З метою організації спокійного і безпечного життя вони добровільно укладають суспільний договір, створивши верховну владу, уповноваживши її на підставі законів забезпечити гідне людини життя.

• Сподівання людей на краще життя виявилися марними. Скрізь запа­нувало насилля і несправедливість, оскільки закони, які впроваджувались верховною владою, захищали інтереси небагатьох. Особливо помітним це стало у системі покарання, де за одні і ті ж правопорушення багаті і бідні несли різні покарання. Саме в соціальній нерівності, яка закріплюється правом власності, криється причина несправедливості і зла, робить висно­вок філософ.

Беккаріа спробував запропонувати рецепти попередження злочиннос­ті і оздоровлення суспільства:

По-перше, монархам пропонувалося більше уваги приділяти не влас­ним амбіціям, а справам своїх підданих.

По-друге, філософ закликає до поступового зрівняння всіх громадян у матеріальних умовах життя і моральних вигодах.

По-третє, він висловлюється за поширення освіти і поліпшення вихо­вання народу.

По-четверте, мислитель пише про запровадження мудрих законів і закликає до рівності всіх перед законом.

По-п'яте, юрист нагадує про необхідність впровадження законності і гарантій прав людини в суспільстві.

Приділяючи значну увагу запобіганню злочинності, вчений застерігав: "Краще попереджувати злочини, ніж карати за них. Саме в цьому головна мета кожного доброго законодавця". Надійним дороговказом до цього є розумне законодавство та освічений народ, вихований на нормах свободи.