56. Теорія поділу влад монтеск'є

Шарль Луї Монтеск'с (1689-1755) - видатний юрист і політичний діяч. Одним із перших філософів-просвітників, який всупереч традиційному (в дусі «божественної зумовленості») тлумаченню історії запропонував розуміння її як природного, зумовленого законами процесу. Він першим здійснив систематизацію державно-правових знань ХУШ ст. на нових засадах природного права і договірних теорій держави, і посів провідне місце в історії вчень про державу і право завдяки теоретичному обґрунтуванню ідеї поділу влад на законодавчу, виконавчу і судову, яку як ідею-«змішаного правління» розробляли свого часу Арістотель, Ци-церон, а пізніше Дж. Локк. Свої погляди Монтеск'є виклав у трьох фундаментальних працях: «Перські листи», «Роззанадто теплих країнах, на його думку, люди ледачі, розбещені, покірні тощо. Родючий ґрунт, міркує далі Монтеск'є, вимагає занадто багато часу для 'обробітку, тому землероби залюбки поступаються правом на управління країною одній особі. От чому у -землеробських народів найчастіше зустрічається монархічна (і навіть деспотична) форма правління. На неродючих же землях частіше зустрічаємо народне, республіканське правління.

Ці міркування увінчалися переконанням мислителя у тому, що законодавець створює закони не довільно, оскільки обов'язково враховує ті природні умови, в яких історично формувався народ: розміри території, її рельєф, побут, звичаї. Відношення законів до природних обставин і становить те, що Монтеск'є називає «духом законів».

Користуючись сучасною науковою термінологією, можна стверджувати, що Монтеск'є звернув увагу на досить актуальну для сьогоднішнього дня проблему. Йдеться про те, що попри певні загальні закономірності розвитку історичного прогресу, які обов'язково знаходять своє втілення в законі, законодавець мусить враховувати і ментальність народу (власне розуміння народом справедливості). Врахування рис ментальності народу в процесі законотворення є запорукою створення справедливих, в інтересах загалу законів і успішного втілення їх приписів у життя.

Виникнення держави Монтеск'є пов'язував з об'єктивними процесами розвитку суспільства. На його думку, держава виникає тоді, коли виникає приватна власність, розподіл багатств, що веде до антагонізмів у суспільстві. Згідно із поглядами Монтеск'є в досуспільному стані панувала природна свобода, що забезпечувалась звичаями і традиціями. В суспільстві ж люди втратили природну свободу. Остання відновлюється виключно за допомогою законів, але набуває при цьому політичного характеру, перебуваючи у постійному зв'язку з правом. Монтеск'є був переконаний, що майбутнє держави пов'язане з політичною свободою, що забезпечується поділом влад і на підставі цього твердження дає визначення держави. Держава - це суспільство, в якому діє закон (як бачимо Монтеск'є не протиставляє і суспільство, і державу, тобто не розглядає останню як інституцію). Найважливішим засобом державної організації суспільства й порядку в ньому, на думку Монтеск'є, є державне законодавство, а одним із провідних підрозділів будь-якої держави є її законодавчий орган.