32. Вчення про державу і справедливість Ціцерона та Сенеки.

В перші століття нової ери поширюються і наповнюються новим зміс­том ідеї світової держави, природного права, світового громадянства. Серед авторів таких ідей слід відмітити в першу чергу римського оратора, пись­менника і політичного діяча Цицерона Марка Туллія.

Заслуга Цицерона в розвитку історії вчень про державу і право полягає в наданні ним ідеї природного права такого тлумачення, яке стало вагомим здобутком державно-правової думки людства впродовж наступних століть. Згідно із його вченням, природне право виникло раніше, ніж виникла дер­жава і позитивний закон. Воно є вищим істинним законом справедливості. Тобто філософ у систематизованому вигляді започаткував природно-правову традицію в історії вчень про державу і право.

У своїх наукових здобутках "Про державу" і "Про закони" Ціцерон вказував, що основою держави є прагнення людей до співжиття, до задово­лення природної потреби в охороні власності. Щодо останньої тези, то Ці

церон підкреслював особливий зв'язок держави і власності, зауважуючи, що основною її метою є охорона власності всього народу і кожного грома-дянини зокрема.

Аналізуючи різні форми державного устрою, мислитель називав най­більш життєздатною змішану державу, в якій поєднувались елементи мо­нархії, аристократії і демократії. Розкриваючи сутність держави, Ціцерон назвав її самоврядним корпоративним об'єднанням, членство в якому на­лежить усім громадянам. її основне завдання полягає у забезпеченні умов справедливого урядування. Цицерон сформулював три основні принципи справедливого урядування:

1. влада делегується народом;

2. влада повинна функціонувати лише на підставі закону;

3. влада може бути виправданою винятково моральними чинниками. Управляти державою повинна людина, наділена доброчинністю, яка

оволоділа знаннями про державу і право та застосовувала їх у житті. Ідеальному громадянину повинні бути притаманні такі риси:

а) прагнення до пізнання істини;

б) справедливість і величність духу;

в) дотримання приписів закону;

г) не чинити нікому зла;

д) не зазіхати на чужу власність.

Благом у державі є закон, вважав Цицерон, оскільки держава і закони є спільною справою народу. А критерієм справедливості є відповідність за­конів, встановлених волею людей, законам природи. Панування справедли­вості у суспільстві настане тоді, коли всі учасники спілкування (громадяни) діятимуть згідно з приписами законів.

Традиційну для античного світу віру в державу як засіб реалізації найви­щої моральної досконалості порушив Сенека. Він пропагував ідею духовної свободи всіх людей, незалежно від їхнього громадянського стану. Негативно ставлячись до ідеї рівності громадян, Сенека висунув ідею загальної рівності всіх людей і всіх станів як божих творінь. Всі люди, незалежно від їхнього по­ходження чи майнового стану, повинні бути суб'єктами права. Лише в цьому випадку чинне в суспільстві право може відповідати справедливості.

Сенека обстоював думку про те, що всесвіт - це природна держава зі своїм природним правом. Громадянами такої держави є всі люди, незалеж­но від того, визнають вони це чи ні. Що стосується окремих державних утворень, то вони - плід творіння окремих груп людей, а тому є випадко­вими і тимчасовими.