Екзамен з психології

1. Предмет психології. Основні методологічні принципи психології. Галузі психології. Психіка та теорія відображення. Мозок і психіка.

Психологія – наука і система знань про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини.

Психічні факти виявляються об'єктивно, зовні: в міміці, психомоторних діях, рухах, діяльності і творчості, і суб'єктивно, внутрішньо: в процесах відчуттів, сприймання, уваги, пам'яті, уяви, почуттях, волі і т. Д. Разом з тим їхній зміст може усвідомлюватися або існувати в неусвідомлюваній формі.

Предмет психології - закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їхні механізми.

Коло явищ, які вивчає психологія, у кожної людини виявляються чітко і досить виразно – це наші: почуття, думки, образи, сприйняття, прагнення, бажання, міркування і погляди тощо все, що складає внутрішній зміст нашого життя, що дається нам безпосередньо і належить нам.

Принцип - (від лат. Principium - початок, основа) - основне вихідне положення якої-небудь теорії, вчення, науки, світогляду.

До основних принципів психології А.В. Петровський і М. Г. Ярошівки відносять всього три пояснювальних принципу: детермінізму, системності і розвитку.

Принцип системності в психології - (грец. systema - складене з частин) методологічний підхід до аналізу психічних явищ, що розглядає відповідне явище як систему, що не зводиться до суми своїх елементів і володіє структурою, властивості елементів якої визначаються їх місцем у ній.

Принцип розвитку (психіки) - принцип, що пропонує розглядати розвиток як взаємозв'язок змін психічних явищ. Тобто психічна діяльність не може бути правильно зрозуміла і адекватно пояснена, якщо її розглядають статично, поза руху, зміни та розвитку.

Принцип детермінізму - принцип, що передбачає причинну обумовленість психічних явищ. Згідно з принципом детермінізму, все існуюче виникає, видозмінюється і припиняє існування закономірно.

Галузі психології можна поділити на фундаментальні і прикладні, загальні і спеціальні.

Загальна психологія досліджує індивіда, виділяючи в ньому пізнавальні процеси й особистість. Пізнавальні процеси охоплюють відчуття, сприйняття, уявлення, увагу, пам'ять, уяву, мислення і мову.

Спеціальні галузі психології, тісно пов'язані з теорією і практикою навчання і виховання дітей.

Генетична психологія вивчає спадкові механізми психіки і поведінки, їхню залежність від генотипу.

Диференціальна психологія виявляє й описує індивідуальні розбіжності людей, їхні передумови і процес формування. У віковій психології ці розбіжності подано за віками.    Соціальна психологія вивчає людські взаємовідносини, явища, що виникають у процесі спілкування і взаємодії людей у різного роду групах, зокрема у сім'ї, школі, учнівському і педагогічному колективах.

Педагогічна психологія об'єднує всю інформацію, пов'язану з навчанням і вихованням. Особлива увага тут приділяється обґрунтуванню і розробці методів навчання і виховання людей різного віку.

Психіка в світі теорії відображення

Психіка як відображення існуючої дійсності характеризується тим, що вона не є мертвим, дзеркальним, одноактним відображенням, а є процесом. Психіка є таким відображенням об'єктивної дійсності, при якому будь - який зовнішній вплив завжди проходить через раніше складені особливості психіки, через той психічний стан, який є в даний момент в даної живої істоти. А тому психічне відображення носить суб'єктивний характер. Психічне відображення характеризується такими особливостями:

— воно дає можливість правильно відображати оточуючу дійсність, причому правильність відображення підтверджується практикою;

— сам психічний образ формується в процесі активної діяльності;

— психічне відображення поглиблюється і вдосконалюється;

— завдяки психічному відображенню забезпечується цілеспрямованість поведінки і діяльності;

— воно носить випереджуючий характер, завдяки якому, на снові нагромадженого досвіду знань закономірностей того, чи іншого процесу виникає можливість передбачення майбутнього;

— воно заломлюється через індивідуальність людини.

І так, психічне відображення завжди зв'язане з матеріальним субстратом мозком, з об'єктивно існуючим світом, воно носить активний, перетворюючий характер.

Мозок і психіка

Індивідуальність особистості в багатому визначається специфікою взаємодії великих півкуль головного мозку. Встановлено, що психічні функції відповідним чином розподілені між правою і лівою півкулями. Вперше це було експериментально доведено в 60-ті роки ХХ століття професором психології каліфорнійського технологічного інституту Роджером Сперрі, за що в 1981 році йому було присуджено Нобелівську премію. Обидві півкулі здатні отримувати і переробляти інформацію в вигляді як образів, так і слів, але існує функціональна асиметрія головного мозку, тобто різна міра вираженості тих чи інших функцій в лівій і правій півкулях. Функцією лівої півкулі є читання і рахування, взагалі переважаюче оперування знакової інформації. Ліва півкуля забезпечує можливість логічних роздумів, без яких не буває послідовності аналітичного мислення. Права півкуля оперує образною інформацією, легко сприймає просторові відношення, володіє музичним слухом, забезпечує емоційне ставлення до сприймання і розуміння об'єктів.

Відключення правої півкулі супроводжується ейфорією, а лівої глибокою дипресією. Ліва півкуля володіє великим запасом енергії і життєлюбства, тоді як права тривожною небезпекою, що діє стримуюче, повертаючи мозку не тільки творчі здібності, але й саму можливість нормально працювати.