Складові собівартості видавничої продукції та шляхи її зниження
Поняттєвий мінімум економічних знань редактора-видавця.
Характеристика складових витрат на підготовку й видання друкованого продукту: витрати на гонорар, загальновидавничі витрати, редакційні витрати, поліграфічні витрати, маркетингові витрати
Шляхи зниження загальної вартості конкретного видання за основними блоками витрат: гонорар, загальновидавничі, поліграфічні, маркетингові витрати.
Література
Тимошик М.С. Видавничий бізнес: Навч.посібник. – К.: Наша культура і наука, 2005. – 328 с.
Гуревич. Экономика средств массовой информации: Учебн. пособие. -М.: РИП-холдинг, 2001. - 244 с.
Гутиря І. І. Економіка засобів масової комунікації: Навч. посібник. / За ред. Різуна В. В. – К.: Інститут журналістики, 2002. – 122 с.
Киверин В. Экономика редакции газеты: Учебн. пособие. – М.: Аспект-Пресс, 2002. - 106 с.
Монамс М. Постановка финансового менеджмента в рамках стратегии компании / В кн.: Эффективное книгоиздание. – М.: Весь мир, 2002. – С. 69-91.
Новикова. Издательская деятельность: бухучет и налогообложение. - М.: Совреманнея экономика и право, 2000. – 94 с.
Тимошик М. Витрати на підготовку й видання друкованої продукції // Друкарство. – 2003. - №2. – С. 42-45.
Тимошик В.М. Книга для автора, редактора, видавця. – К.: Наша культура і наука, 2005. – 560 с.
Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві / Г.Бем, Й.Вернер, Г.Шульц / Пер. з нім. - К.: Основи, 1994. – 176 с.
Самостійна робота: Основні розмірні та кількісні параметри видань. Законспектувати розділ „Основні розмірні та кількісні параметри видань” з підручника М.Тимошика „Книга для автора, редактора, видавця”.
Взаємовідносини видавництва і поліграфічного підприємства.
Індивідуальна робота: Підібрати книги для аналізу їх складових частин. Написати повідомлення за результатами аналізу.
Скласти кошторис на художнє видання із вказівкою на можливе зниження собівартості продукції.
Ринкові умови спонукають працівника будь-якого видавничого підрозділу, незалежно від посади, оволодівати певною сумою знань і умінь, дотичних до виконання безпосередніх посадових обов'язків. Початкуючому ж видавцеві необхідно мати елементарне уявлення про структуру фінансової бази свого видавництва, шляхи її зміцнення, джерела фінансування, величину витрат на виготовлення того чи іншого виду видавничої продукції, складові собівартості друкованого продукту та шляхи її зниження. Йому слід також уміти не лише "розшифрувати" калькуляцію на випуск видання, а й приблизно оцінити її з точки зору економічної доцільності.
Звичайно ж, для цього у видавництві має бути відповідний економічний підрозділ, й грамотний бухгалтер-економіст.
Отож, на початку необхідно оволодіти певним поняттєвим апаратом: бюджет і баланс видання, фонд оплати праці, фонд матеріального заохочення, фонд соціального розвитку, калькуляція, прямі й непрямі витрати, прибуток, рентабельність, податки та їх види, повна та видавнича собівартість. До цієї теми безпосереднє відношення мають такі поняття, як аркушевідбитки, обсяги видань, витратні матеріали, гонорар та його види, поліграфічні й друкарські витрати, бюджет маркетингу тощо.
Організація роботи юридично оформленого і зареєстрованого відповідним державним органом видавництва чи його самостійного підрозділу з першого дня існування потребуватиме немалих матеріальних і грошових витрат. Повернути ж їх та отримати на цьому зиск належить з продажу нового видання. Таким чином, будь-які витрати на його підготовку мають бути враховані при складанні всієї суми витрат і встановлення у майбутньому ціни видання.
Розподілимо ці витрати на кілька блоків:
Гонорарні.
Загальновидавничі.
Редакційні.
Поліграфічні.
Маркетингові.
Відразу слід зауважити, що поділ цей дещо умовний. Залежно від масштабів діяльності, кількості працюючих у штаті, другий і третій блоки можуть бути об'єднані у великих видавництвах, або розділені у малих, де значний обсяг робіт виконується залученими, відповідно до угод, працівниками.
Кожен із цих блоків має свої складові, які потребують деяких коментарів.
2. Витрати на гонорар. Будь-який твір, який готується до виходу в світ, має свого власника. Передусім, це автор твору або його правонаступник. У випадках, коли термін дії авторського права вже минув, є категорія людей, які цей твір готують до друку (упорядники, автори передмов, коментарів, приміток). Крім того, до такого видання належить ще виготовити й художнє оформлення (обкладинка, внутрішні елементи), чим займається художник. На все це видавцеві потрібно передбачити необхідні кошти. Отож, ця стаття витрат складається передусім з трьох частин:
гонорар авторові (упорядникові);
гонорар художникові;
гонорар перекладачеві.
Ця складова витрат нині є надто важливою, адже в умовах конкуренції на видавничому ринку автор потенційно прибуткового твору має право відмовитися від підписання договору з видавцем, якщо той запропонує недостатню суму гонорару. Так само не варто економити й при оплаті праці художнику: економія на внутрішньому і зовнішньому художньому оформленні негативно позначиться згодом на етапі реалізації видання.
Як засвідчує практика, частка гонорару в загальній сумі витрат сучасних українських видавництв становить від 1,5 до 3 відсотків, тоді як у західних видавництвах — 12-15 відсотків.
Загальновидавничі витрати.
Це найбільш об'ємна стаття витрат, оскільки вона включає багато складових, які не мають безпосереднього відношення до творення конкретного видавничого продукту, але впливають на його собівартість. Найголовніші з них:
заробітна плата працівників видавництва;
оплата оренди приміщення;
оплата за придбану техніку та матеріали, необхідні для забезпечення життєдіяльності видавництва;
бюджетні відрахування;
виплати відряджень;
оплата користування телефонами та іншими допоміж ними технічними засобами;
поштові витрати;
транспортні витрати;
витрати на комунальні послуги.
Якщо за формою власності видавництво є приватним чи акціонованим, в обов'язкові витрати доведеться щомісяця вносити виплату коштів засновнику чи видавцю.
Статтю заробітна плата складають виплати та нарахування за фондом заробітної плати всім штатним працівникам видавництва — від директора до прибиральниці чи охоронця. Сюди ж можна доєднати виплати за фондом матеріального стимулювання працівників (премії, санаторні та туристичні путівки). Відрахування на фонд соціального розвитку передбачені з метою оплати лікарняних, відпускних, за надані штатним працівникам медичні послуги, проїзні квитки тощо.
Величина витрат на оплату оренди приміщення залежить від розміру орендованої площі, а також місця розташування видавництва. Звичайно ж, початкуючий видавець не відважиться взяти в оренду офіс, розміщений у центрі міста, оскільки ціна одного квадратного метра такої площі буде в десятки разів більшою, ніж у віддалених або непрестижних спальних районах мегаполіса. Якщо ж видавництво має власне приміщення, або на зароблені кошти викупляє його у попереднього власника чи орендодавця, тоді ця стаття витрат відпадає. Натомість додається стаття страхування приміщення та амортизаційні відрахування за редакційне майно.
Із зростанням обсягу діяльності видавництва збільшуватимуться витрати на придбання техніки та матеріалів. Передусім ідеться про сучасні комп'ютери, принтери, сканери, копіювальні апарати, диктофони, фотоапарати та іншу оргтехніку. Аби виконувати у себе в офісі всю редакційно-видавничу роботу аж до виведення оригінал-макета на фотополімерні плівки, видавцеві не обійтися без простішої редакційно-видавничої системи. Складніші види робіт (виготовлення художнього оформлення, кольороподіл) все ж доведеться замовляти на договірних засадах у спеціалізованих фірмах. Враховуючи, що через п'ять-шість років комп'ютерна техніка морально застаріває, слід буде дбати про оновлення окремих блоків чи деталей. Крім того, певні кошти необхідно постійно передбачати для придбання витратних матеріалів — паперу для ксерокса, факсу, різноманітних канцтоварів.
Стаття бюджетних відрахувань залежить від законодавчої бази передусім у сфері оподаткування. Крім того, в регіонах існують місцеві податки. Нерідко чиновники на місцях у пошуках додаткових джерел фінансування своїх бюджетів вдаються до несподіваних нововведень. Для прикладу, в Києві введено податок на використання в назвах організацій і фірм історичних назв. Тому такі видавництва чи редакції газет, як "Либідь", "Борисфен", "Софія", "Хрещатик", "Вечірній Київ", "Шулявка", "Печерськ" та інші змушені щоквартально відраховувати частку з власних прибутків до місцевого бюджету за свій так званий патріотизм. Не дивно, що видавці нової генерації, знаючи про існування таких податків, придумують для своїх видавничих підприємств нерідко чужомовні або абстрактні назви.
Виплати на відрядження також є неминучими. Надто ж, коли видавництво утворене недавно. Для розширення мережі дистрибуції, збільшення числа своїх покупців у регіонах ефективними є дні видавництва в областях держави, виїзні презентації нових видань, участь представників видавництва у міжнародних чи регіональних книжкових форумах.
Оплата за користування телефонами та іншими технічними засобами залежить від кількості таких апаратів. Початкуючому видавцеві, як правило, вистачає одного телефонного номера. Сюди ж належать витрати на відкриття й утримання власного домену в Інтернет-мережі, користування електронною поштою та інших послуг міжнародної "павутини".
Поштові витрати на початку не є значними. Це передусім розсилка обов'язкових примірників нових видань згідно із затвердженим Кабінетом Міністрів України списком. Ряд видавництв розсилає певну кількість примірників таких видань до редакцій спеціалізованих часописів для можливого рецензування, а також у книготорговельні організації з рекламною метою. Ті видавничі підрозділи, що міцно стоять на ногах, можуть дозволити собі, з метою підтримання високого іміджу своєї фірми, виготовлення поштових конвертів з власним логотипом, періодичну роз-илку вітальних листівок з нагоди свят своїм постійним клієнтам, авторам та організаціям, з якими співпрацюють. Солідне видавництво не зможе обійтися без передплати бодай кількох газет та журналів, насамперед, фахових.
Транспортні витрати. Для перевезення накладів нових видань з поліграфічних підприємств до складів переважна більшість видавців користується найнятими або орендованими у спеціалізованих підприємствах транспортними засобами. В такому випадку оплата послуг здійснюється відповідно до укладених договорів. За наявності власного транспортного засобу (здебільшого легкового) витрати на його утримання (водій, гараж, ремонт, пальне) доповнюватимуть цю статтю.
І, нарешті, витрати на комунальні послуги. Йдеться про оплату за опалення приміщення, холодну й гарячу воду, світло, що здійснюється відповідно до існуючих у кожному регіоні тарифів і норм для підприємств і організацій. Нерідко початкуючі видавці реєструють своє видавниче підприємство в одному районі міста, а працюють в іншому. За цієї умови в щоквартальній звітності до районної податкової служби вони подають завірену печаткою довідку, що видавництво не користується в цьому районі землею, водою та іншими комунальними послугами.
У середніх і великих видавництвах усю суму загально-видавничих витрат визначають шляхом поділу цієї суми на один обліково-видавничий аркуш. Це зручно при обрахунку калькуляції на кожне окреме видання. Як засвідчує практика, в таких видавництвах загальновидавничі витрати на один аркуш складають від 800 до 1500 гривень. Отож, якщо обсяг книги дорівнює 20 обліково-видавничим аркушам, то сума загально-видавничих витрат складатиме від 16 до ЗО тисяч гривень. Чим менше видавництво, тим ця стаття витрат є меншою.